Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Я ходжу у дитсадок

Ева Яніковська

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Ласло Ребер

Зміст:

Перший день у дитсадку
Даників ключик
Пилосос-гелікоптер
Новий хлопчик на ім'я Жолт
Як із двох виховательок вийшла одна
Дядько Габор з мішком
Сумка тітоньки лікарки
Ми шукаємо весну
Як ми всі виросли!

Ми шукаємо весну

– Ось і весна прийшла! – сказала якось вранці тітонька Юсо.

– Де вона? Я не бачу! – завертів навсібіч головою Тамаш, наче він дійсно шукав весну.

І знову вийшла дуже цікава гра – "Ми шукаємо весну". Ержі стала піднімати скатертину і заглядати під стіл, а Естер рачки поповзла по підлозі.

– Тут нема, і тут нема, – крутила вона головою з боку в бік, опинившись під столом.

Агнешка, ясна річ, негайно стала за нею повторювати. Та й не тільки Агнешка, але й усі інші діти.

– Сховалася! – сказала Анча, коли все поповзли за нею слідом по кімнаті.

Діти шукали весну на полицях, на шафі з іграшками, і всередині шафи, і під лавочкою.

– Шукайте, шукайте! – сказала тітонька Юсо і посміхнулася, наче вона вже знала, куди сховалася весна.

– Ні, давайте краще грати в "гаряче-холодно". Тільки ти нам говори: де "гаряче", де "холодно", – попросив Міхал, тому що вже багато разів, коли вони грали в "гаряче-холодно", тітонька Юсо допомагала тому, хто шукав. Якщо він йшов не туди, де було щось заховано, тітонька Юсо говорила "холодно". А коли він підходив ближче до потрібного місця, вона говорила "тепліше, тепліше", і якщо хтось вже майже знаходив заховану річ, вона говорила "гаряче" або "згориш".

Тітонька Юсо погодилася, і діти почали скрізь шукати весну. Шукали у ванній кімнаті і в їдальні, але тітонька Юсо весь час тільки й повторювала: "Холодно... Холодно... Холодно!"

Нарешті Данику набридла ця гра, і він підійшов до вікна. І тут він одразу згадав про калюжу, в яку сьогодні вранці потрапив. На місці цієї калюжі нещодавно був лід, і по ньому було добре кататися. А тепер цей лід розтанув, і утворилася калюжа.

– Надворі теж можна шукати? – запитав Даник.

– Тепліше, – засміялася тітонька Юсо. – Ходімо в сад.

Усі наділи свої пальтечка. Адже з осені діти підросли, і тепер нікому вже не треба було допомагати одягатися. Всі одягалися самі. В саду хлопці зі старшої групи щось копали лопатами. Малюки обступили їх і зовсім забули про весну. Їм теж захотілося копати, але у них не було лопат.

– А нам не можна! – запхикала Агнешка.

– Наступної весни вам теж дадуть лопати, – пообіцяла тітонька Юсо – І місце в саду дадуть, де можна копати. А зараз ми будемо займатися чимось іншим. Давайте все ж таки спробуємо знайти весну.

– Ні, я краще буду копати, – сказав Жолт. – А весну я шукатиму наступного разу, коли вона знову буде. – І щоб переконати тітоньку Юсо, додав: – Я вже один раз копав. У бабусиному саду, коли був у селі! А ще там була коза. Я ту козу водив пастися на луг. Тому що у кози буває багато молока, якщо вона багато пасеться.

– Ти любиш козяче молоко? – запитала тітонька Юсо.

– Ні, – сказав Жолт, – я люблю козу. От якби тут була коза, і б її пас. А інші нехай би пили молоко. Воно дуже смачне.

– Якби у нас була коза, ми б могли купити до неї ще одного носорога! – зрадів Габорка.

– Носорога? – здивувалася тітонька Юсо. – Якого ще носорога і навіщо?

– От коли я був у зоопарку з дідусем, ми бачили там носорога, він жив разом з однією козою, тому що без неї йому було нудно. А якщо у нас буде коза, їй теж буде нудно. Без носорога.

Але Жолт не погодився:

– У моєї бабусі немає носорога, а козі все одно не нудно.

– Давайте краще заведемо собаку. Величезну, щоб на ній можна було навіть кататися верхи.

– Тітонько Юсо, давайте заведемо кішку, – почала благати Агнешка. – Маленьке кошенятко. Одне біленьке і ще одне чорненьке.

Діти вже забули про весну, яку збиралися шукати, і кожен став пропонувати своє:

– Купимо зайчика!

– Ні, ведмедика!

– Баранчика!

А діти старшої групи тим часом скопали ділянку, обгороджену мотузкою, і тепер милувалися своєю роботою.

– І що тут буде? – запитав Балаж.

– Сюди ми посадимо квіткову розсаду, – пояснив Біцо, найдоросліший зі старшої групи. – Зараз вона ще в ящиках, щоб не замерзла.

– Тітонько Юсо, а старші садитимуть посаду. Вона у них в ящиках гріється, – повідомив Балаж виховательці. – Я теж хочу садити посаду!

– Не посаду, а розсаду, – виправила його тітонька Юсо. – Це такі дітки-квіточки, яких спочатку вирощують в ящику, а потім розсаджують по клумбах. Тому їх і називають "розсадою".

– Дуже шкода, – засмутився Балаж. – Мені "посада" більше подобається.

– Ой, що я вам казала? – пропищала Агнешка. – То у них і квіти будуть! А у нас нічогісінько немає – ані квітів, ані тваринок ніяких. Ми навіть весну не знайшли!

– Бо не шукали, – сказала тітонька Юсо. І вона мала рацію.

– Давайте знову весну шукати!

Тамаш знайшов равлика, Міхал – двох дощових черв'яків. Габорка побачив пташку, а тітонька Юсо сказала, що цей птах – синиця. А Анча знайшла фіалку. Потім фіалку знайшли і Естер, і Агнешка. В одному кутку саду було дуже багато фіалок. Балаж зауважив, що на деревах вже набрякли бруньки і скоро з них вилізуть листочки. Бешка відшукала свіжу зелену травичку під старим листям. І одного жука.

– А це хто такі? – запитала Естер, показуючи на середину старої квіткової клумби, де з землі вилазили гостренькі маленькі зелено-жовті листочки.

– Це стеблинки квітів. Коли вони виростуть і зацвітуть, вони стануть червоними тюльпанами, – сказала тітонька Юсо.

– А чому ці квіти ростуть без всякої посади? – запитала Агнешка.

– Їх вирощують не з розсади. Вони всю зиму сплять у землі. А навесні швидко-швидко починають рости.

Це було дуже цікаво, але найбільше всім сподобалася жабка. Маленька зелена жабка. Її Даник знайшов.

Вона так тремтіла, сидячи на долоньці у Даника, що всі одразу зрозуміли, що вона боїться.

– Ой, а що я вам скажу! – закричала Агнешка – Даник образив маленьку жабку!

Ясна річ, це була неправда, але жабка так злякалася Агнешчиного голосу, що зістрибнула з Даникової долоньки та зникла у листі.

– Ну що, не знайшли весну? – запитав Міхал у тітоньки Юсо, тому що йому хотілося, щоб її скоріше відшукали. Він встиг зголодніти і хотів би вже поїсти.

– Як же не знайшли? – засміялася тітонька Юсо. – Тепер ми всі знайшли її. Адже все, що ви побачили і знайшли в саду, – це і є весна: і молода трава, і жабка, і бруньки на деревах.

В цей час з'явилося сонечко, і одразу стало жарко. Сонечко немов хотіло сказати, що й воно має відношення до весни, яку діти тепер нарешті знайшли.

У вікно визирнула нянечка і покликала дітей обідати. І всі, не чекаючи повторного запрошення, побігли до їдальні.

Коли Ержі хотіла повісити на гачок своє червоне пальтечко, у нього відірвалася вішалка. Точнісінько так само, як у перший день, коли вона тільки прийшла в дитсадок. І Даник згадав, що взимку Ержі ходила в дитсадок в іншому пальті і, що він дуже давно не бачив цього її червоного пальтечка з каптуром!

Після обіду діти малювали все, що вони запам'ятали про весну. Багато хто намалювали сонце і траву. Тому що це було легко малювати. Але Міхал намалював пташку, Тамаш – рибку, Жолт зобразив козу.

Даник хотів намалювати жабку, але вона у нього не вийшла. Тоді Даник замість жабки намалював Ержіне червоне пальтечко з каптуром.

Зміст:

Перший день у дитсадку
Даників ключик
Пилосос-гелікоптер
Новий хлопчик на ім'я Жолт
Як із двох виховательок вийшла одна
Дядько Габор з мішком
Сумка тітоньки лікарки
Ми шукаємо весну
Як ми всі виросли!

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова