Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Я ходжу у дитсадок

Ева Яніковська

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Ласло Ребер

Зміст:

Перший день у дитсадку
Даників ключик
Пилосос-гелікоптер
Новий хлопчик на ім'я Жолт
Як із двох виховательок вийшла одна
Дядько Габор з мішком
Сумка тітоньки лікарки
Ми шукаємо весну
Як ми всі виросли!

Даників ключик

Діти в дитсадках Угорщини називають виховательок не так як у нас, не по імені й по-батькові, а коротше: "тітонька Юта", "тітонька Жужа". Свою виховательку, тітоньку Юту, Даник дуже любив. І вона його теж. Правда, вголос тітонька Юта ніколи не говорила про це Данику. Але одного разу раз вона підійшла до нього і запитала: "Данику, чи не охолов у тебе чай?"

А іншим разом тітонька Юта послала Даника по ключі. Вона забула їх на цвяшку в своїй шафі у роздягальні. Даник з радістю побіг, знайшов зв'язку ключів на цвяшку та приніс тітоньці Юті.

– Дякую, Данику, – подякувала тітонька Юта.

Між іншим, у Даника теж є свій ключик. І хоч ніякого замка цим ключем відімкнути не можна, все одно Даник носить його завжди з собою: аж раптом колись він стане в нагоді. Про ключик він нікому не говорив. Це була його таємниця. Даник дуже хотів би показати тітоньці Юті, що він її теж любить, але не знав, як це зробити. І він вирішив відкрити їй свою таємницю.

– Тітонько Юто, – сказав він пошепки, – хочеш, я щось тобі покажу?

– Хочу, – сказала тітонька Юта, але вона не захотіла відійти з ним убік.

А тут набігло відразу багато дітей. І Даник не захотів відкривати свій секрет перед кимось ще, окрім тітоньки Юти. Зате діти, наче маленькі мавпочки, наслідуючи Данику, теж почали навперебій кричати:

– Тітонько Юто! Тітонько Юто, хочеш, я тобі теж щось покажу?

– А ось подивися, Тітонько Юто, що у мене є!

І Тамаш кричав, і Петер, у якого взагалі ніколи нічого немає.

А маленька Агнешка тут же залізла до тітоньки Юти на коліна, обійняла її за шию і сказала:

– А я тебе зараз поцілую. Я тебе дуже-дуже люблю!

І вона поцілувала тітоньку Юту багато-багато разів. І тому Даник так розсердився на тітоньку Юту, що навіть пішов від неї. Адже це ж він, Даник, придумав показати їй щось. А тепер он уже всі діти повторюють за ним, як папуги: "Подивися, що у мене!"

Тож Даник, замість того щоб показати свого ключа, навіть образився на тітоньку Юту.

Довго не минала його образа. Навіть коли в "тиху годину" всі стали вкладатися спати, Даник усе ще сердився на виховательку.

І він вирішив, що навмисне не засне в "тиху годину" – ані сьогодні, ані завтра, ані взагалі ніколи. А коли всі підуть гуляти, він нізащо не піде по ключі для тітоньки Юти. Як би вона його про це не просила. "І свого ключика я тепер теж ніколи не покажу їй", – думав він.

Але тут тітонька Юта раптом підвелася з ліжка Ержі та присіла на Даникове. Поправила у нього ковдру, – вона сповзла до половини на підлогу, – і пошепки, щоб не розбудити вже поснулих дітей, сказала:

– Як же ти добре лежиш. Данику, тихо-тихо... Мені цього року, Данику, дуже пощастило: усі діти в мене такі гарні! Бо хіба ж я змогла б упоратися з вами цілий день сама?

Даник подивився на тітоньку Юту і побачив, яка вона ще зовсім молоденька. Напевно, молодша від Даникової мами. Але на її обличчі все одно була помітна втома.

– А чому ти сама? – пошепки запитав у неї Даник. Справді, подумав він, чому? Адже в інших групах по дві виховательки. Одна зранку, друга – після обіду. І як це йому раніше не спадало на думку?

– Тому, – пояснила тітонька Юта, – що ваша друга вихователька, тітонька Софа, захворіла. А замінити її нема ким. Але тепер тітоньці Софі вже краще. До наступного тижня вона, можливо, зовсім одужає і знову прийде в дитсадок працювати.

– Тітонько Юто, а ти в дитсадок теж приходиш працювати? – запитав її Даник.

– Звичайно, – сказала тітонька Юта і тихенько засміялася, – така в мене робота.

– І коли гуляєш з нами, ти теж працюєш?

– Так, це моя робота, – сказала тітонька Юта, – І я дуже її люблю. Мені довелося довго і багато вчитися: як треба грати з дітьми, щоб їм було цікаво, як навчити дітей красиво їсти, малювати, грати в ляльки і розповідати казки.

– І вірші читати теж? – запитав Даник.

– І вірші теж, – кивнула тітонька Юта.

А Даник був дуже радий, що тітонька Юта не здогадалася, як він збирався стати неслухняним хлопчиком. І він уже більше не сердився на неї за те, що вона й інших дітей теж вважає гарними, а не тільки його одного. І він знову відчув, що дуже любить свою тітоньку-виховательку. Тільки він ніколи-ніколи не скаже про це Агнешці.

Даник простягнув тітоньці Юті руку, в якій тримав свій заповітний ключик. І тітонька Юта відразу ж усе сама зрозуміла.

– Це його ти хотів мені показати? – запитала вона і дуже уважно оглянула ключик, – А ти знаєш, він схожий на ключик від мого письмового столу. Дивися не загуби його, Данику. Раптом я забуду свого ключа вдома, тоді ти мені позичиш свого? Гаразд?

Даник кивнув головою, і вони більше не розмовляли, тому що заворушився Габорка, що спав поруч, на сусідньому ліжку.

Зміст:

Перший день у дитсадку
Даників ключик
Пилосос-гелікоптер
Новий хлопчик на ім'я Жолт
Як із двох виховательок вийшла одна
Дядько Габор з мішком
Сумка тітоньки лікарки
Ми шукаємо весну
Як ми всі виросли!

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова