Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн




Біла казка

Валерій Петров

Переклад українською – Максим Надточей
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Даниїл Райков

Сторінки:    1    2    3    4    5    6    7

– Поки що все добре, – сказав… Хто б ви думали?

Ви вгадали. То справді був метеоролог. Він з'явився, тримаючи в руках мегафона.

Біла казка

– Я ж вам казав! Я ж вам казав! – кричало й стрибало кошеня. – Він справжній друг! Я тільки під кінець йому допоміг!

– І добре, що таки допоміг! – сказав метеоролог.

– Чому? – сзапитало кошеня.

– Як чому? – здивувався метеоролог, – хіба ти вважаєш, що це ми його випробовували?

– А кого ж? – розгубилося кошеня.

Звірята знову завмерли на місці, здавалося, вони знову почали грати у "замри".

– Хто скаже, кого? – запитав метеоролог.

Звірята мовчали. Лише лисеня зніяковіло пробурмотіло:

– З одного боку… – і замовкло.

– Той, хто знає, хай похитає ріжками! – сказав метеоролог.

І оленя похитало ріжками.

– Ну скажи!

– Його, – озвалося оленятко і легенько буцнуло ріжками кошеня.

– Га? – обізвалося кошеня. І всі засміялися.

– Тебе, котиську, – сказав метеоролог. – Адже це ти втік у ліс і кинув свого друга лише за те, що він потискав тебе трошки й залишив у наплічнику.

– Я більше не буду! – обіцяв Ванчо, обіймаючи кошеня.

А кошеня засоромлено мовчало.

– Ми випробовували тебе, – вів далі метеоролог, – щоб дізнатися, чи ти стоїш свого друга! Ми хотіли подивитися, чи довго ти терпітимеш, дивлячись, як ми його мучимо!

– Ну, то що? – спитало кошеня.

– Іспит здано на три з плюсом, – сказав метеоролог, – але для кошеняти і це добре.

Ведмежа, лисеня і сороченя знову засміялися.

– А ви не смійтеся, – сказав метеоролог. – Вам також не завадить знати, що "пішли пограємо!" – це ще не дружба. Скористатися радіоприймачем приятеля – теж не дружба. Дружба – це…

Тут він усміхнувся трохи сумно і не договорив. А потім додав:

– Ану, проведіть їх до галявини, бо вчителька його дуже сваритиме.

І всі, окрім метеоролога та оленяти, побігли вниз.

– До побачення! До побачення! Не забувайте своїх друзів! – крикнув їм услід метеоролог.

– Ні за що й ніколи! – вигукнули звірята хором.

Це прозвучало надто урочисто, але, слава богу сороченя знову не втрималося, цього разу він примудрився заспівати свою пісеньку до кінця:

Ні за що! Ні за що в цьому світі,
Допоки я юний, і ти молода,
Любити не втомляться наші серця-а,
І радощам нашим не буде кінця!

Це вийшло так кумедно, що всі заплескали в долоні і закричали "ура", а сороченя вклонилося і сказало:

– Дякую за увагу!

Звірята побігли далі по білому схилу.

Біля станції залишилися лише метеоролог та оленятко.

Біла казка

– Все одно нечесно! – мовило оленя.

– Про що ти? – запитав метеоролог.

– Щоб випробувати кошеня, ти мучив хлопчика!

– Що? Що?

– Сам знаєш, – сказало оленятко.

– Але ж то була казка, – сказав метеоролог.

Біла казка

* * *

І казка, дійсно, скінчилася: йшов сніг, метеоролог сидів перед своєю друкарською машинкою. Оленя зазирнуло до нього у віконце і запитало:

– Ну то й що, якщо казка?

– А те, що я сам цього хлопчика вигадав і можу його мучити, скільки захочу! – сказав метеоролог.

– А-а! – невдоволено відгукнулося оленятко. – І ти все придумав?

– Все. І новий ріг. Ти ж про нього питаєш?

Оленя кивнуло.

– А чому ти вигадав таку казку? – запитав він.

– Яку "таку"?

Оленятко помовчало, а потім запитало:

– У тебе є друзі?

– Хіба ти не мій маленький друг?

– Правда? – зраділо оленятко.

– Яке ж допитливе парнокопитне! – сказав метеоролог. – До "правди" ти ще не доріс. Ну, біжи!

Біла казка

І оленятко побігло до засніженого лісу. А метеоролог ще трохи посидів за машинкою, він хотів записати те, що склав (цей його твір вже не призначався ні оленятам, ані дітям-малятам):

Вся природа мовчить,
І лижня не рипить,
І навколо сама
Тільки тиша сумна.
Що боліло – за рік
Час загоїти зміг…
Сипле сніг, сипле сніг
Між ялинок густих…

Біла казка

Сторінки:    1    2    3    4    5    6    7




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова