Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Біла казка

Валерій Петров

Переклад українською – Максим Надточей
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Даниїл Райков

Сторінки:    1    2    3    4    5    6    7

Лисеня першим вискочило з-під кожуха.

– Здається, він нас упізнав! – промовило воно.

Кошеня, вискочивши слідом, закричало:

– А от і не впізнав! Просто він добрий друг! Не мучте його!

– А він тебе скільки мучив! – заскрекотіло сороченя.

– Скільки? Зовсім небагато! Я сам, знаєте, як шкодив!

– Шкодив, шкодив!.. Ну то й що? Хіба ж можна тебе скидати на парашуті з третього поверху! – обурилося ведмежа.

– Та він тільки потримав мене над балконом! Було дуже цікаво! Не чіпайте його більше! – благало кошеня.

– А нам теж цікаво! Пішли! Пішли! – закричало лисеня.

І всі, кинувши кожуха і вушанку, кинулися за Ванчо. А він ішов лісом і продовжував гукати своє кошеня:

– Нявчикуууу! Нявчикуууу!

Раптом навколо нього закружляли різні привиди та примари. Насправді нічого страшного не сталося, усе це були наші знайомі звірята, але Ванчо цього не знав і затремтів від страху. А звірята, закутавшись у простирадла, начепивши на голови відра, стрибали навколо нього і кричали:

Ха-ха-ха! Поглядіть, За сосною хто стоїть? Що потрібно хлопченяті Там, де духи страшнуваті? Двісті проти одного – Залоскочемо його! А життя у хлопченяти Хіба варте кошеняти? Де це кошеня? Воно Стало привидом давно! Вулиця Вампірська, п’ять – Будеш там його шукать! Привид-кіт у цю ж годину До смерті наб’є хлопчину – Бах-бах-бах! Бух-бух-бух! Ха-ха-ха! Ух-ух-ух!

Поки привиди танцювали навколо нього, Ванчо кричав:

– Я не боюся! Привидів та чортів не буває! Вчителька сказала, що це все вигадки! Забирайтеся звідси, бо я як дам!.. Неправда, що кошеня стало привидом! Воно мій друг! Ми з ним любимо один одного!

І хоч йому було дуже страшно, він набрався хоробрості, розігнав привидів і побіг далі.

А лісові звірята почали знімати костюми. Зняли і, засмучені, посідали на сніг.

– Нічого не вийшло! – зізналося навіть лисеня.

– Не бере його страх, – сказало ведмежа.

– Бере, але він перемагає свій страх, – промовило оленятко.

– Я ж вам казав! Я ж вам казав! Годі! Годі його мучити! – благало їх кошеня.

– Може, він і справді йому друг, – промимрило ведмежа.

– Перший! – озвалося оленя. – Прочитати вам вірша?

І цієї миті з'явився метеоролог.

– Не поспішай! – засміявся він. – Дай я спочатку скажу прогноз погоди на найближчий час! – І він почав читати: "…різке зниження тиску та температури, у горах – снігові бурі, суцільна хмарність та короткочасне відморожування носів…"

Не встиг він договорити, як хмари затягли сонце, і гори стали холодними та похмурими.

А Ванчо все йшов по кучугурах. Метеоролог закричав у мегафон:

Готуйте шуби! Йде холодінь! Ртуть, як зуби: "Дринь-дринь-дринь!” Якщо ти, хлопче, Не підеш до хати, Можеш негайно Крижинкою стати! Готуйте шуби! Йде холодінь! Ртуть, як зуби: "Дринь-дринь-дринь!”

Мало морозу – то ще й сильний вітер почав розгойдувати дерева, кидати сніг Ванчо в очі, штовхати його в груди. І голос у мегафоні завив:

Хлопче вертайся! Сюди налетіли Антициклони й циклони щосили. Зі Скандинавії їх посилає Казкар містер Андерсен, кожен це знає!

Кроки Ванчо все сповільнювалися. А голос із мегафона шепотів йому лагідно:

Втома й дрімота тебе оповили, Солодко стало, немов потепліло. Ковдрою ніби тебе огортає, Мов колискову тихенько співає. Досить! Дитячі розслаб свої м’язи! Безліч героїв від втоми одразу Бій припиняли, втішаючи ворога… Тільки три кроки до сну вже, до скорого. Пройдеш помалу, а згодом негайно Під оцим деревом, хлопче, сідай-но, Та й засинай, немовби ледащо, Щоб вже ні за що, ні за що, ні за що…

Але, дякувати Богові, сороченя, почувши слово "нізащо", не витримало, залопотіло крилами і полетіло з криком:

– "Ні за що-о-о! Ні за що-о-о!"

І це врятувало Ванчо. Він стрепенувся і вигукнув:

– Щезни, втомо! Там моє кошеня! Там мій друг! – і побіг далі.

Але буря не здавалася. Вона підхопила сороченя, закружляла його і кинула до сосни, за якою ховалися звірята.

– Ти навіщо псуєш нам гру? – закричало лисеня.

– Мабуть, йому стало шкода хлопчика! – мовило оленятко.

Йому самому теж було його шкода.

– А мені? – закричало кошеня. – Мені, думаєте, не шкода? Досить його мучити! Він уже довів! Так не чесно! Пустіть мене! Дядечку метеоро-о-олог!

Воно вирвалося з лап ведмежати й лисеняти, які тягли його назад, одним стрибком метнулося крізь хуртовину до Ванчо і обійняв його.

– Ванчо, я тут! Не бійся!

– Нявчику! – Закричав зраділий Ванчо.

І тієї ж миті усе змінилося. Буря вщухла. Ласкаве сонце засяяло над горами та метеорологічною станцією. Ванчо і кошеня, обійнявшись, заспівали і всі інші звірята їм підспівували:

"Перший друг", – і кажуть так Недаремно, знає всяк. Перший він заради друга Ладен у вогонь піти, Якщо другу стане скрутно, Йому руку простягти. Ось він – лиш йому гукни ти, Перешкод йому нема. Раз за друга кров пролити. Перший друг – це недарма!

Сторінки:    1    2    3    4    5    6    7

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова