|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Біла казка
Валерій Петров
Переклад українською – Максим Надточей
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Даниїл Райков
Не встиг він сховатися, як наплічник почав качатися по снігу, видавати різні звуки, аж поки врешті-решт не розстебнувся і з нього не вискочило...
Хто?
Кошеня!
Але, спитаєте ви – яке кошеня?
Жахливо скуйовджене і сердите! Справжнє чудовисько!
Кошеня обтрусилося та глузливо крикнуло:
– Ванчо, прощавай! Бувай щасливий!
І побігло до лісу, виспівуючи:
|
І скубуть нас, і ганяють, Дуже мнуть нас, і стискають, |
Воно ще не скінчило нявкати, як з-під куща, що стирчав над кучугурою, пролунав тоненький голосок:
– Браво! Браво!
– Фрр! – пирхнуло кошеня, підстрибнувши від несподіванки. – Хто кричить "браво"?
– Я, – сказало оленятко, бо кущик був зовсім не кущик, а оленячі ріжки. Воно вискочило з-за кучугури і підійшло до кошеняти.
– Годі з мене сміятися, бо… – сказало кошеня.
– Я не сміюсь. Ти дуже добре співав, – сказало оленятко.
– Це інша річ, – сказало кошеня. – Кричи ще!
– Браво! Браво! – закричало оленятко, щоб потішити його. – Тільки чому ти співаєш то "котова", то "котяча"?
– Щоб не повторюватися, – мовило кошеня. – А чому в тебе на голові вішалка?
– Це не вішалка, а роги. Щороку виростає нова гілочка. А що таке вішалка?
– На вішалку люди вішають пальта. Але ж ти серед людей не жив.
– Хіба ти свійське кошеня? – здивувалося оленятко.
– А ти що думало, я дике? – сказало кошеня.
– Авжеж – он які в тебе вуса і хвіст!
– Смикали б тебе за них щодня, у тебе теж виросли б!
– Тому ти й втік?
– А ти як гадаєш!
– І ти прибігло аж з міста сюди саме?
– Мене Ванчо приніс у наплічнику. Хотів, щоб я став лижником. А я з'їв увесь його сніданок і втік.
– А він не сумуватиме?
– За сніданком?
– Ні, за тобою.
– Ще чого – сумуватиме! Як і я за ним!
– А що ти робитимеш у лісі?
– Знайду собі друзів, тільки справжніх, не таких, як він, і гратиму з ними!
– Якщо так, якщо хочеш… – сором'язливо озвалося оленятко. І замовкло.
–– Що "якщо хочеш"?
– Давай будемо друзями.
– Давай! – сказало кошеня. – Тільки я буду твоїм першим другом!
– Добре! – сказало оленятко.
І вони побігли підстрибом серед кучугур та сосен. Оленятко навіть заспівало:
|
"Перший друг", – і кажуть так |
Як було весело! Сонце світило, сніг блищав, як слюда, і хрустів під ратичками оленяти і лапками кошеняти.
– Куди ти мене ведеш? – запитав гість.
– До свого друга.
– А де він?
– Ось де він! – сказало оленя.
Воно показало на верхівку сосни і закричало:
– Сонько-о-о!
– Сонько-о-о! – підхопило кошеня. Але зверху долинало лише хропіння.
– Сонько-о-о! Прокидайся! – закричали вони вдвох. Але почули тільки дужче "хр-р-р".
– Нічого в нас не вийде, – сказало оленятко, – він жах як любить поспати!
Цієї хвилини зі снігу висунулася лисяча мордочка.
– З одного боку, – сказало лисеня, – він, може, й любить спати…
Його мордочка зникла і з'явилася зі снігу зовсім в іншому місці.
– Але з іншого боку, він ласун, а тому… – сказало лисеня, і мордочка його знову заховалась.
– Ти б краще говорив з одного боку! – мовило тоді оленятко. – Бо нічого не зрозуміло.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова