Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Зі мною завжди щось трапляється

Ева Яніковська

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Ласло Ребер

Сторінки:   1    2    3    4    5    6

Майбутнє

Якщо мама й тато по вечорах не дивляться телевізор, вони обговорюють Боришчино майбутнє, яке вона ще досі не скувала.

Я навіть ще до школи не ходив, а їй увесь час нагадували: дивись, людина сама кує своє майбутнє. А мені так було шкода її, бідолаху – ну який із неї коваль!

Тато й мама увесь час у неї допитувалися, що їй більше подобається, і тато раз у раз купував їй нові книги, а мама записувала її у всілякі гуртки.

Варто Боришці тільки промовити: "Хочу бути музикантом", як їй уже купують скрипку.

Потім їй купили черевики з фігурними ковзанами, папір для малювання і збільшувальне скло, глобус і готовальню, наче, отримавши усе це, Борі одразу визначить, яка робота їй найбільше припаде до душі і вона одразу ж почне кувати своє майбутнє.

А от я завжди знав, що мені подобається.

Але, на жаль, тільки за це мені не куплять ані футбольного м'яча, ані педального автомобіля, ані вудки. Тому що я вже почав кувати своє майбутнє. Ще минулого року я вирішив, що, коли виросту, буду індіанцем.

Собаки

Тато сказав, що я вже цілком великий хлопчик і зможу після обіду самостійно виводити на прогулянку таксу Ваксу.

Це вірно, що я цілком великий хлопчик. Я її три рази виводив, а на четвертий повз мене пройшов Аттіла і ні крапельки мені не позаздрив, а пішов гратися на дитячий майданчик.

От я й подумав, що такса Вакса теж цілком самостійна собака, щоб гуляти самостійно, і теж вирушив на дитячий майданчик гойдатися на гойдалках.

Потім я свистів таксі Ваксі, гукав її, але хтось вкрав мого пса. Ніде не було нашої Вакси, і я заплакав. Адже я мав за нею дивитися, а я, виходить, кинув її без нагляду.

Я стояв і плакав, поки не з'явилася Боришка, яка повинна була стежити за мною. Напевно, у неї вже закінчився вечір танцювальної музики.

Ми з Боришкою оббігали увесь парк, але такса Вакса так і не потрапила нам на очі.

Зате ми потрапили на очі нашому татові, який мав стежити за нами.

Ні, краще вже я буду таким хлопчиком, що дивиться тільки за самим собою. Так буде простіше. Я до сих пір якщо й губився, завжди знаходився. А от такси Вакси й сліду не було.

За те, що я загубив таксу Ваксу, мене покарали.

А тому, хто її знайде, пообіцяли нагороду – так написав тато в оголошенні в газету.

За оголошенням нам спочатку принесли якусь стару таксу, але вона навіть не захотіла переступити поріг, одразу зрозумівши, що тут за неї жодної винагороди не дадуть.

Потім один дядечко привів одразу двох собак. Правда, обидва вони не були таксами, але він і не просив за них ніякої нагороди, а тільки грошей.

Тато зачинив перед носом цього дядечки двері, але мені стало так шкода бідолашних собачок, що я дістав зі своєї скарбнички двадцять сім форинтів і помчав навздогін за дядечком.

Я запропонував дядечкові з собачками поступитися в ціні: один песик все одно кульгавий, а в іншого було порване вухо.

Дядечко виявився добрим і поступився. Він сказав, що у нього завжди серце тьохкає, тільки-но він побачить бідолашних безхатніх песиків, що бродять по вулиці.

У мене теж тьохнуло серце, коли я тягнув додому двох псів, а назустріч мені, не вимагаючи за себе нагороди, сама по собі йшла наша такса Вакса.

Прийшовши додому з цією зграєю, я першою впустив у двері Ваксу, почекавши, поки усі досить не натішаться її щасливому поверненню.

Коли всі в домі зізналися, що їм так бракувало усі ці дні собаки, я вирішив, що тепер саме час впустити інших. Собака – це як окуляри: про всяк випадок завжди треба мати парочку запасних.

Боришка цього разу була молодець. Тато хотів прогнати мене геть разом із моєю псарнею, а вона сказала: "Хто-хто, а я вже знаю, як людині погано, коли у неї немає братів. Тому таксі Ваксі теж сумно самій. Андріша ти можеш викинути, але виганяти з дому собачок я не дозволю!"

Викидати на вулицю мене не дозволила мама. Вона сказала, що стільки собак у нас в домі зібралося виключно тому, що у мене хороше, добре серце.

Дарма тільки я сказав, що купив собак на свої особисті заощадження. Тато у відповідь на це вигукнув: "Добре, що у мене немає особистих заощаджень, а то я одного разу заявився б додому з верблюдом!"

Тепер у покарання я теж на два тижні буду позбавлений грошей для своєї скарбнички, а то б я усі їх віддав татові. Добре б було, якби він і справді одного разу заявився додому з верблюдом!

Сторінки:   1    2    3    4    5    6

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова