Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Тигреня, що говорило "Р-р-р!", та його друзі
Нові пригоди

Олександр Костинський

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Серцова

Зміст:

Найкращий – не найбільший острів
Якби я був слоном
Казка про Пуголовка
Щиглик
Як папузі знайшли справу
Хто де живе
Як добре, коли добре

Хто де живе

Одного разу Тигреня подумало: "Я ж сьогодні ще не був у Мавпочки. Я не бачив її цілий день. А з такою непосидою, як Мавпочка, за один цілий день стільки всього може статися. От якби, – подумало Тигреня, – у неї була точна адреса, я б їй відправив листа:

"Мавпочко! Як у тебе справи? Відповідай. Тигреня"

І якби ж то в мене була точна адреса, вона б мені теж написала листа:

"У мене все добре. Чекаю на тебе в гості. Мавпочка".

А так доведеться йти в інший кінець острова, і найприкріше, що цієї непосиди, напевно, немає вдома. Саме так, – подумало Тигреня. – От як погано, коли немає точної адреси".

Аж тут раптом Тигреняті спала на думку блискуча ідея. Вона була така блискуча, що Тигреня навіть вигукнуло:

– Ура! – Тепер і в мене, і в Мавпочки буде точна адреса.

Тигреня вирішило порахувати дерева, що ростуть на шляху від його будинку до будинку Мавпочки. Тоді можна буде на листі написати адресу :

"Кінець острова. Дерево номер п'ять, сім чи десять. А може, шість. Це ще треба буде дізнатися Мавпочці".

Зробивши таке відкриття, Тигреня, не зволікаючи, взялося до справи. Насамперед воно вирушило до дерева, під яким воно жило. Адже треба було з'ясувати, який номер цього дерева. Тигреня було дуже здивоване, коли дізналося, що це дерево номер один.

"Це ж треба! – здивувалося воно. – Виявляється, я живу під першим деревом". Але дивувалося воно не довго, бо попереду було ще багато дерев, і їх треба було перерахувати.

– Один! Два! Три! Чотири! – лічило Тигреня. – П'ять!.. – П'яте дерево росло біля озера, в якому жив Крокодил.

– Привіт, Тигренятку, – привітався Крокодил. Привітався та усміхнувся. – Гадаю, моя усмішка стала ще ширшою? – запитав він.

– Так-так, ширшою, – проказало на ходу Тигреня, – чарівна усмішка, але, будь ласка, не заважайте мені. Я дізнаюся, хто де живе.

– Як це, хто де живе? – здивувався Крокодил. – Ми живемо разом на нашому острові.

– Я тобі потім все поясню, – пообіцяло Тигреня і подалося далі рахувати дерева.

– Шість! Сім! Вісім! Дев'ять ! – лічило Тигреня та раптом побачило дерево, на якому сиділа Мавпочка.

– Привіт! – радісно вигукнуло Тигреня. – Ти знаєш, Мавпочко, я щойно дізнався про твою точну адресу. Ти живеш у кінці нашого острова під десятим деревом, а я живу на самому початку нашого острова під першим деревом. А Крокодил живе посередині під п'ятим деревом. Тепер ми зможемо писати один одному листи.

– Листи писати – це чудово, – сказала Мавпочка. – Але тільки твої адреси, Тигренятку, неточні. Крокодил, можливо, дійсно живе посередині, але тільки в самому кінці живеш ти. А от я живу в самому початку. Тож ти, Тигренятку, помилився.

– Нічого я не помилився, – образилося Тигреня. – На самому початку живу я. Я про це сам щойно дізнався.

– He знаю, про що дізнався ти, пирхнула Мавпочка, – але я впевнена в одному: коли я йду до тебе, то ти живеш не на початку, а  в кінці.

– І все одно ти все переплутала, – не здавалося Тигреня. – В кінці нашого острова під десятим деревом живеш ти.

– А я кажу – ти.

– Ти просто не хочеш писати листи, – розсердилося Тигреня.

– Це я не хочу?! – У свою чергу розсердилася Мавпочка. – Та я, можливо, найбільше в світі люблю писати листи. Це... це, можливо, моє найулюбленіше і найзаповітніше бажання. Але тільки на початку все одно живу я.

– Ух! – зітхнуло Тигреня. – Тебе, Мавпочко, переконати неможливо. Давай підемо до Крокодила, який посередині, під п'ятим деревом, та спитаємо у нього, хто правий.

– Ходімо! – погодилася Мавпочка і разом із Тигреням вирушила до Крокодила.

Вони йшли до Крокодила і рахували дорогою дерева.

– Раз! Два! Три! Чотири! П'ять! – лічили Тигреня та Мавпочка.

– П'ять, – сказало Тигреня, але, на свій величезний подив, Крокодила, під п'ятим деревом не виявилося. Та й дерево це росло зовсім не біля озера. Зате шосте дерево... шосте дерево стояло біля самісінької води, і під ним лежав друг Тигреня зелений Крокодил.

– Нічого не розумію, – розгублено пробурмотіло Тигреня. – Щойно дерево було п'яте, а зараз воно чомусь шосте.

Крокодил розплющив очі, поглянув на Тигреня і, посміхаючись, сказав:

– Це дерево не п'яте і не шосте. Ти, Тигренятку, неправильно рахуєш – це дерево перше.

– Як це перше?! – заторохтіла Мавпочка. – Це шосте дерево. Ми щойно порахували. А під першим деревом живу я!

– Ні, я, – заперечував Крокодил.

– Ні, я, – не поступалася мавпочка.

Від усіх цих суперечок Тигреняті стало страшенно жарко. Йому навіть здалося, що воно захворіло і в нього паморочиться в голові.

– Все, – сказало Тигреня. – Досить! Я йду купатися. – І воно шубовснуло в озеро.

Шубовснуло і попливло.

Попливло і виринуло.

І тоді, коли воно знову виринуло, воно раптом усе зрозуміло.

– Ура! – закричало Тигреня, вилазячи на берег. – Ти, Крокодиле, не правий. Ти живеш не на самому початку нашого острова. Ти живеш посередині, у центрі, а ми живемо у різних кінцях. І ми маємо домовитися, де початок острова, а де кінець.

– Початок острова там, де живу я, – заявила Мавпочка.

– А я пропоную, – сказало Тигреня, – вважати початком місце, де живе Равлик. Він такий маленький і непомітний, і йому, напевно, буде приємно жити під першим деревом. Навіть приємніше, ніж нам.

Мавпочка кілька хвилин мовчала, розмірковувала над пропозицією Тигреня, а потім, зітхнувши, сказала:

– Я згодна. Нехай під першим деревом живе Равлик. Головне, що я нарешті зможу писати листи.

– І я теж писатиму. Спочатку я напишу тобі, Мавпочко, а потім Тигреняті, – сказав Крокодил і усміхнувся.

– Все-таки в тебе дивовижна усмішка, – сказало Крокодилу Тигреня і, махнувши на прощання лапою, вирушило далі, до самого початку острова.

***

Воно йшло і думало про Равлика. А ще воно думало про те, що, здається, знає, чому Крокодил живе то під п'ятим деревом, то під шостим. "Усе залежить, від якого дерева я йду, – думало Тигреня, – від мого чи від Мавпочкиного, але від мого дерева йти краще. По-перше, ближче, а по-друге: п'ять цифра дуже хороша. Просто чудова цифра".

Зміст:

Найкращий – не найбільший острів
Якби я був слоном
Казка про Пуголовка
Щиглик
Як папузі знайшли справу
Хто де живе
Як добре, коли добре

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова