Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Тигреня, що говорило "Р-р-р!", та його друзі
Нові пригоди

Олександр Костинський

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Серцова

Зміст:

Найкращий – не найбільший острів
Якби я був слоном
Казка про Пуголовка
Щиглик
Як папузі знайшли справу
Хто де живе
Як добре, коли добре

Щиглик

Якось Тигреня йшло дорогою. Йшло собі, йшло, аж раптом побачило оголошення. Дуже велике оголошення. Воно було написане на папері та висіло на дереві.

"Я, Папуга, – було написано на ньому, – знаю загадку. Хто її відгадає, отримає солоденьку цукерку. Хто ні – щигля".

Тут же, на дереві, сидів і сам автор оголошення – Папуга. Однією лапою він тримався за гілку, а в другій, у нього була затиснута цукерка.

Побачивши Тигреня, Папуга затараторив:

– Привіт, Тигренятку! Тигренятку, привіт! Хочеш цукерку?! Цукерку хочеш?! Солодесенька...

Тигреня почухало потилицю, вирішило, що обійдеться без цукерки та й пішло собі далі.

– Гей! – гукнув йому навздогін Папуга. – Куди ж ти? Ти куди-куди?

Але Тигреня його вже не чуло. Тигреня бігло. Тигреня поспішало до Мавпочки. Бо найбільше в світі Мавпочка любила цукерки. І якщо вона вже була у Папуги... бідолашна Мавпочка...

– Уф! – перевело подих захекане Тигреня, коли нарешті опинилося біля будиночка, в якому мешкала Мавпочка. Будиночок був у дуплі великого дерева. Тигреня підвелося навшпиньки і постукало. З будиночка ніхто не відповів, зате зовсім поряд почулося:

– Нащо ламати двері?

– Я не ламаю, – обернулося Тигреня і побачило Мавпочку, що сиділа неподалік. Вона сиділа навпочіпки біля невеличкої калюжі – свого улюбленого дзеркала.

"Це так зручно, – часто говорила вона, – мати таке чудове дзеркало. Інші постійно носять їх у сумочках чи в кишеньках і завжди гублять. А я ніколи. Воно у мене завжди на місці і ніколи не припадає порохом. Дуже зручне дзеркало. Головне, щоб не висохло".

Саме біля цього дзеркала і сиділа зараз Мавпочка.

– Привіт, Мавпочко, – привіталося Тигреня і попрямувало до калюжі, – я от прийшов тебе провідати та дізнатися, як ся маєш.

– Нормально маю, – відповіла Мавпочка і повернулася в бік Тигреняти. – Ось придумала собі нову прикрасу. Як ти вважаєш, мені до лиця?

Тільки тепер Тигреня побачило на лобі у Мавпочки заклеєну хрестиком гулю. Сумнівів бути не могло – Мавпочка побувала у Папуги і отримала щигля. Бідолашна Мавпочка!

– На мою думку, це не прикраса, – сказало Тигреня. – На мою думку, це називається Мавпочка-ласунка.

– Знаєш, – схлипнула Мавпочка, – у нього така смачна цукерка – карамелька називається. Її можна півдня смоктати. І ще її можна перекладати з однієї щоки за іншу. І тоді здається, що в тебе в роті вже не одна, а дві карамельки. Дивовижна цукерка, – ще раз схлипнула Мавпочка і торкнулася до гулі.

– Боляче? – погладило Мавпочку Тигреня.

– Боляче, – поклала голову йому на плече Мавпочка.

Тигреня пожаліло Мавпочку і замислилося.

– І що це сталося з ним, з нашим Папугою? Був Папуга, як Папуга, аж раптом узяв та й зіпсувався. Ходімо! – сказало рішуче Тигреня.

– Куди?! – здивувалася Мавпочка.

– До Папуги. Треба його виправити.

– І ти знаєш, як це зробити?

– Ще ні, – визнало Тигреня, – але на місці ми щось придумаємо – ходімо! – І друзі вирушили до дерева, на якому висіло оголошення.

Папуга сидів високо на гілці та щосили горланив:

– Яка чудова цукерка! За таку цукерку і лоба не шкода! Нічого не шкода за таку цукерку!

– Гей, – покликало Папугу Тигреня, – спускайся донизу!

– Тигренятко повернулося! – заволав Папуга. – Розумничку! Я завжди казав, що Тигреня не простак. Я завжди казав: простак – не Тигреня, бо Тигреня розуміється на цукерках і одна гуля його тільки прикрасить! Дуже прикрасить!

– Ти мене гулею не лякай. Ти краще загадку кажи.

– Це будь ласка. Це – зараз, – злетів униз Папуга і тут побачив Мавпочку, що стояла в тіні.

– А, стара знайома! – закричав Папуга. – Хочеш гулю? Чи не хочеш? Дарма, дарма. А може, карамельку?

– Не потрібна мені твоя карамелька. Ходімо звідси! – смикнула Мавпочка Тигреня за хвіст.

– Справа не в карамельці, – пошепки відповіло Мавпочці Тигреня, – справа в Папузі.

– То ти будеш казати свою загадку чи так віддаси цукерку? – стало поруч із Папугою Тигреня.

– Як "так"? "Так" не віддам, – відійшов трохи в бік Папуга. – Слухай загадку: "Що це за чудова річ, яку можна покласти куди завгодно і в яку можна покласти що завгодно, і яка зараз лежить або десять кроків ліворуч, або десять кроків праворуч? А де саме, не скажу." Га?!

– Ось-ось, – торкнулася Мавпочка своєї гулі – "Десять ліворуч або десять праворуч". Те саме він запитав і в мене. Ходімо, – знову запропонувала вона Тигреняті

Але Тигреня її вже не слухало. Воно все вирішило і знало, що робити далі.

– Давай, Папуга, розійдемося по-доброму, – сказало Тигреня, – Подаруй Мавпочці цукерку, пообіцяй, що перестанеш усіх клацати дзьобом, і взагалі, вважай, що я ніякої за гадки не чув.

– Як це не чув? – розгнівався Папуга і замахав крилами. – Негайно відповідай! А то як клацну!..

– Гаразд, – зупинило Папугу Тигреня. – Насамперед я хочу тобі сказати, що річ, про яку ти говориш, лежить не десять кроків ліворуч і навіть не десять праворуч. Тому що кроки у нас різної довжини. І по-друге. Якщо добре подумати, то річ вона – така собі – звичайнісінька дрібниця.

– Як це дрібниця?! – здивувався Папуга. – Та чи знаєш ти, що це найпрекрасніша в світі складана склянка? Сама-найсаміша! Кращої не придумати. А ти кажеш "така собі".

– І все одно я з тобою не згоден, – рішуче сказало Тигреня. – Твоя склянка мені не здається прекрасною річчю. Але річ навіть не в цьому. Справа в тому, що ми відгадали твою загадку. І відгадали з твоєю допомогою. Тож цукерка наша. Ось! – І Тигреня забрало в розгубленого Папуги цукерку, яку одразу ж віддало Мавпочці.

Папуга був такий вражений тим, що сталося, що роззявив від подиву дзьоба і час від часу змахував крилами. Це ж треба: він сам розкрив свою загадку, він сам сказав, що річ, яку він ховав, – це складаний стаканчик.

Папуга довго махав крилами, а Тигреня та Мавпочка вже крокували далі по дорозі. Вони йшли назустріч новим пригодам та історіям.

Мавпочка поділила цукерку навпіл. І тепер у Тигреняті за щокою теж була карамелька. Воно перекладало її з одного боку на інший, і йому здавалося, що в нього за щокою не одна, а цілих дві карамельки.

"І справді, – думало Тигреня, – ця карамелька – чудова цукерка. За таку цукерку навіть лоба не шкода".

Зміст:

Найкращий – не найбільший острів
Якби я був слоном
Казка про Пуголовка
Щиглик
Як папузі знайшли справу
Хто де живе
Як добре, коли добре

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова