Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Тигреня, що говорило "Р-р-р!", та його друзі
Нові пригоди

Олександр Костинський

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Серцова

Зміст:

Найкращий – не найбільший острів
Якби я був слоном
Казка про Пуголовка
Щиглик
Як папузі знайшли справу
Хто де живе
Як добре, коли добре

Як папузі знайшли справу

Наступного ранку, тільки-но розвиднилося, до Тигреняти прийшов Папуга.

– Я на тебе ображений, – пробурмотів він.

– По-перше, доброго ранку, – сказало Тигреня, протираючи очі.

– Доброго ранку – по-друге, а по-перше, я на тебе ображений, – повторив Папуга.

І Тигреня вирішило, що краще з ним не сперечатися, але чому Папуга на нього ображений, воно все одно не розуміло.

– Поясни, – сказав він Папузі, – чому ти ображений?

– Тому, – відповів той, – що ти назвав мою складану скляночку дрібницею. А вона – не дрібниця. – І Папуга простягнув Тигреняті свою скляночку. – Вона складається та розкладається. У неї можна покласти та налити все, що завгодно. І газовану воду, напевно, і морозиво... Все, що завгодно.

Тигреня уважно оглянуло склянку, кілька разів склало її і нарешті сказало:

– Так, ти, Папуго, маєш рацію. Твоя скляночка – не дрібниця. Твоя склянка, дійсно, чудова річ. Але мені тим більше здається дивним, що маючи таку прекрасну річ, як ця склянка, ти займаєшся дурницями.

– Дурницями? – Образився Папуга. – Може, ти навіть хочеш сказати: "Попка-дурень"?

– Ні, – похитало головою Тигреня, – цього я сказати не хочу. Але якби у мене був такий дзьоб і така скляночка, я б зайнявся справжньою справою.

– Справжньою справою?

– Так, я б, наприклад, щодня з'їдав би з цієї склянки двадцять порцій морозива і зрештою так звик би до холоду, що став би справжнім Пінгвіном.

– А навіщо мені бути Пінгвіном?

– Якби ти став справжнім Пінгвіном, то зміг би відразу вирушити до Антарктиди! Ти б тоді стрибав з крижин на акул і клацав їх своїм дзьобом. Пінгвіни вибрали б тебе своїм ватажком і називали б тебе "Папуга – гроза акул".

Папуга уявив, як він літає над океаном і як акули, побачивши його, перевертаються на спину, піднімають вгору плавці і просять пощади.

"Змилуйся на нас, Папуго-гроза акул", – благають вони його.

Але папугу не обдурити. Він знає, які вони, ці акули, хитрі та підступні. Він, Папуга, нещадний. Він клацає акул дзьобом, і вони каменем йдуть на океанське дно.

– Обов'язково стану, – набундючився від гордості Папуга і потер дзьоб спочатку лівим крилом, а потім правим. – Я – гроза акул! Акул гроза – я, – сказав він поважно. – Мабуть, ти маєш рацію: це справді чудова справа – бути грозою. Тож ходімо до Слонихи їсти морозиво.

– Ходімо, – погодилося Тигреня, і вони вирушили до Слонихи та Слона.

Будинок Слонів стояв на пагорбі. Самі Слони жили у правій частині будинку. А в лівій був розташований магазин. Тут Слониха продавала цукерки, стрічки, велосипеди, капелюхи, повітряні кульки та, звичайно ж, морозиво.

Але в магазині Слонихи не було. Натомість у правій частині будинку, на кухні, вона була.

Побачивши Тигреня та Папугу, Слониха широко всміхнулася і сказала:

– Вітаю. Проходьте. Я зараз.

Папуга та Тигреня зайшли до кімнати, посідали на стільці та почали з цікавістю спостерігати за Слонихою. Вона була зайнята дуже серйозною і непростою справою – принаймні для Слонихи. Вона намагалася колоти горіхи. Але як вона не намагалася, горіхи, замість щоб розколюватися на дві акуратні половинки, від удару Слонихи перетворювалися на хмару пороху.

Нарешті Папуга не витримав і сказав: "Дай-но я". Він клацнув горіх своїм великим дзьобом, і той акуратно розкрився.

– Приголомшливо! – вигукнув Слониха. – У тебе, Папуго, талант!

– Може й талант. Але в даному випадку це не важливо. Важливо, що мені потрібні двадцять порцій морозива "

– До тебе сьогодні прийде двадцятеро гостей? – поцікавилася Слониха. – У тебе день народження?

– Можливо, – кивнув головою Папуга, – і день народження. Можливо, сьогодні народиться Пінгвін.

– Так, – підтвердило Тигреня, – обов'язково народиться.

– Нічого не розумію, – розгубилася Слониха, – який Пінгвін і де він народиться?

– Тут, – сказало Тигреня і показало на Папугу. – Він з'їсть двадцять порцій морозива, потрапить до Антарктиди і стане грозою акул.

Слониха вдягла окуляри, уважно подивилася на Папугу та Тигреня, відкашлялася і тільки потім сказала:

– Коли ти, Тигренятко, змусив мого чоловіка, Слона, копати яму – це було дуже корисне заняття. Навіть коли мій чоловік змусив мене копати, це теж було корисне заняття. Тому що фізична праця та сміх зміцнюють здоров'я. А це потрібне навіть Слонам. Але коли ти радиш Папузі з'їсти двадцять порцій морозива, то це вже не корисне заняття. Тому що замість Антарктиди Папуга опиниться у лікарні, у нього буде ангіна.

– Про ангіну я якось не подумав, – зізналося Тигреня.

– Що ж мені робити? – засмутився Папуга. – У мене такий чудова склянка і такий міцний дзьоб. Але в мене знову нема корисної справи. Справи – немає, а дзьоб і склянка є.

– Дурниці, – сказала Слониха, – я знайду тобі справу. Ти клацатимеш горіхи і складатимеш їх у склянку. А я буду класти горіхи в морозиво. Ми з тобою робитимемо морозиво з горіхами. На мою думку, це чудова справа.

– І, на мою думку, теж, – погодився Папуга. – У будь-якому разі, це краще, ніж хворіти на ангіну.

– Так, хворіти на ангіну неприємно, – кивнуло головою Тигреня і стало дивитися як Папуга клацає горіхи. Воно дивилося і думало:

"Все-таки шкода, що Папуга не поїхав до Антарктиди і не став грозою акул."

***

Ось так за допомогою Слонихи Тигреня допоміг і Папузі. Тигреня допомагало багатьом. Але одного разу... Одного разу воно допомогло одразу всім. Як? Читайте далі.

Зміст:

Найкращий – не найбільший острів
Якби я був слоном
Казка про Пуголовка
Щиглик
Як папузі знайшли справу
Хто де живе
Як добре, коли добре

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова