|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Дурний тигр
Тибетська народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Траугот Г.О.В.
В одному лісі мешкав старий розумний тигр. Коли настав час йому помирати, покликав він сина і спитав:
– Скажи мені, у кого найбільші в світі ікла?
– У тигра, – відповів син.
– Вірно. А у кого найгостріші пазурі на лапах?
– Теж у тигра.
– І це вірно. А хто найшвидше бігає і вище за всіх стрибає?
– Тигр, – не замислюючись, повторив син.
– Тоді дай мені відповідь на останнє запитання: хто на землі найсильніший?
– Найсильніше той, у кого найбільші ікла, найгостріші пазурі, хто найшвидше бігає і найвище стрибає. Найсильніший я – тигр!
Зітхнув батько:
– Колись і я думав, що тигр наймогутніший звір на землі. Але тепер я знаю, що найсильніша істота – чоловік. Слухай же мої слова: бійся чоловіка, ховайся від нього, ніколи не шукай з ним зустрічі і не вступай з ним в боротьбу. Чоловік сильніший за тигра! – сказав так старий тигр і помер.
Замислився молодий тигр над словами батька: "Ох, і страшні ж у чоловіка ікла, якщо він сильніший за тигра! І пазурі, мабуть, у нього величезні! Добре було б подивитися на чоловіка хоч здалеку. Потрібно тільки дізнатися, де він водиться".
Так тигр подумав і пішов шукати чоловіка. Ходив-ходив – зустрів у горах яка.
"Напевно, це і є чоловік, – подумав тигр. – Тільки в нього зовсім немає пазурів і іклів не видно. Про всяк випадок дізнаюся, чи це не чоловік".
– Скажи мені, – закричав здалеку тигр, – чи ти не чоловік?
Здивувався як:
– Який же я чоловік? Я звичайний як.
– А чи бачив ти колись чоловіка?
– Звичайно, бачив і не раз!
– Це правда, що в чоловіка ікла та пазурі більші, ніж у мене?
– Що ти, що ти! Ніяких іклів і пазурів у чоловіка немає.
– Як немає? – здивувався тигр. – Значить, у нього дуже сильні лапи, якщо тигр не може впоратися з ним!
– Лапи в нього дуже слабкі. чоловік не може ударом лапи вбити навіть вовка.
– Ти все брешеш, – сказав сердито тигр. – Мій батько казав, що чоловік найсильніший від усіх звірів. Піду запитаю про чоловіка в когось іншого.
І знову пішов тигр шукати чоловіка. Ходив-ходив – зустрів верблюда.
"Ого, який великий звір, – подумав тигр. – Це, певно, і є чоловік".
І, сховавшись про всяк випадок у густому чагарнику, тигр крикнув верблюдові:
– Скажи мені, чи ти не чоловік?
– Що ти, що ти! – здивувався верблюд. – Я зовсім не схожий на чоловіка.
– А чи бачив ти колись чоловіка?
– Як же мені не бачити чоловіка! – вигукнув верблюд. – Десять років їздить він на моєму горбі, і я служу йому вдень і вночі за будь-якої погоди!
– Значить, чоловік ще більший за тебе? – здивувався тигр.
– Ні! – затрусив головою верблюд. – чоловік зовсім маленький. Щоб посадити його на спину, мені доводиться опускатись на коліна.
– Ну тоді, мабуть, у нього дуже товста шкура, якщо він не боїться іклів та пазурів тигра?
– Можу тобі сказати, що з усіх звірів у чоловіка найніжніша шкіра. Ти не повіриш, йому дошкуляють навіть комарині укуси!
"Як же так? – подумав тигр. – Значить, мій батько сказав мені неправду. Мабуть, він ніколи й не бачив чоловіка. Виявляється, чоловік зовсім нестрашний звір".
І тигр вирішив за будь-що знайти чоловіка і з'їсти його.
Довго блукав він по лісах і горах у пошуках чоловіка, поки не почув одного разу якийсь стукіт на узліссі. Це дроворуб рубав дуб.
В стрибок тигр опинився на узліссі.
"Який смішний звір, – подумав тигр. – У нього немає ні іклів, ні пазурів, він не має навіть шкіри".
Зробивши ще один стрибок, тигр опинився поряд із чоловіком.
– Слухай, – сказав тигр, – таких звірів я ще не зустрічав. Просто дивно, що тебе досі не з'їли в лісі вовки чи ведмеді.
– А я не звір, тож мене й не з'їли, – сказав чоловік.
– Хто ж ти, якщо не звір? – запитав тигр.
– Хіба ти не бачиш? Я чоловік!
– Чоловік?! – здивувався тигр. – Ось ти, виявляється, який! А мій дурний батько тебе боявся.
– Твій батько був розумним тигром, якщо він боявся чоловіка, – сказав дроворуб.
– Зараз ми дізнаємося, хто розумніший, я чи мій батько. Не встигне сонце опуститися за гору, як я тебе з'їм.
– Ах, пане тигре, – сказав дроворуб, – перш ніж померти, я хочу показати тобі, що я вмію робити. Подивися, яке я збудував собі лігво.
– Показуй, та швиденько! – гаркнув тигр. – Я дуже зголоднів! Іди вперед, я за тобою.
Дроворуб швидко попрямував до свого житла, а тигр плентався за ним і бурчав:
– Мій батько був боягуз! Злякався такої комашки – чоловіка!
Дроворуб підійшов до свого складеного з кам'яних плит житла.
– Це що таке? – запитав тигр.
– Це моє лігво, – сказав дроворуб. – У ньому дуже зручно жити: мене не мочить дощ, я не боюсь ані спеки, ані снігу.
– Ах он воно як! – Зрадів тигр. – Це твоє лігво! Коли я тебе з'їм, я сам оселюся в ньому!
– Але ж ти не знаєш, як у ньому відчиняти та зачиняти двері, – сказав чоловік. – Давай я тобі покажу.
Дроворуб увійшов до хати, зачинив за собою двері і крикнув у щілинку тигру:
– Спробуй тепер дістань мене!
Тигр тицьнув лапою двері, але двері були міцними і не піддавалися.
– Ось бачиш, – сказав дроворуб, – яке в мене житло. У ньому я не боюсь нікого, навіть тебе.
Сказавши так, дроворуб відчинив двері та вийшов з дому.
А тигр подумав: "Зовсім дурний звір – чоловік. Адже він міг врятуватися від мене в у своєму домі, а він і не здогадався".
– Чи не хочеш подивитися, як добре у мене в лігві? – запитав дроворуб.
– Хочу, – сказав тигр і зайшов до будинку.
І тільки-но він опинився всередині будинку, як дроворуб зачинив двері, підпер їх товстим кілком і пішов не поспішаючи на узлісся рубати дерева.
– Гей! – закричав тигр. – Випусти мене негайно! Сонце вже ховається за гору, а я ще тебе не з'їв!
– І не з'їси, – сказав дроворуб. – Тому що перемагає той, хто розумніший, а не той, хто сильніший. Прощавай, дурний тигре. Твій батько був розумнішим за тебе!
Скільки не бився тигр, – не вдалося йому виламати двері. Адже чоловік зробив їх дуже міцними.
А ввечері дроворуб прийшов із рушницею до свого будинку, застрелив тигра і зробив з його шкіри опудало.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова