|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Щоденник коника Кузі
М.Пляцковський
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Сутєєв
Пригода № 5
Прокинувся я від якогось шуму. Відкрив очі. Темно. Нічого не видно. Де я? Ага, згадав: у коробочці напевно. У тій самій, у якій мене поштою відправили.
Раптом пролунали чиїсь голоси:
– Подивимося, що це нам за посилочку прислали. Подивимося. Шкода, що зворотну адресу нерозбірливо написано. І підпис у адресата незрозумілий. Чи то «Пінг. Понг», чи то «Пінг. Пінг»...
– Це, мабуть, скорочено написано, шановний колего. А повністю звучить, ймовірно, так: «Пінгвін Понг» та «Пінгвін Пінг». Ну, звичайно, це посилка від наших старих друзів із Снігарктиди.
Розпакували академіки коробочку, відкрили, а я – стриб у віконце. Тільки мене й бачили. Адже залишатися у коробочці мені було зовсім ні до чого. Бо в цій Академії Всевсіких Наук, напевно, коників, на зразок мене, знають як облуплених. Мабуть, тільки у Снігарктиді нас, коників, не зустрінеш...
На вулиці я мало не потрапив під якісь колеса. Ледве встиг ухилитися. А потім від подиву рота відкрив, коли побачив раптом знайомий парк. І знову за мною той самий спритний, у штанцях вище колін, погнався. Ганяється та й примовляє:
– Зараз я його спіймаю! Зараз я його накрию! Зараз я його зловлю!
І чого йому від мене треба? Адже я його навіть лапкою не зачепив!
Ганявся він за мною, ганявся – і на якусь мить загнав. Загнав – і мало сачком не накрив. Добре, що я вниз не побоявся стрибнути.
А під мостом якраз поїзд проїжджав. І я на дах самого останнього вагона зітрибнув.
Везе мене поїзд, а куди – не знаю.
Одна станція.
Третя.
Сьома.
Раптом бачу на платформі напис: «Станція Кульбабки».
Я навіть очам не повірив.
Невже це правда? Невже я вдома? Оце чудово!
І дійсно. Я побачив наш Волошковий луг. Я побачив знайомих метеликів та бабок. Я побачив незграбну корову Оленку, через яку мені довелося пережити стільки різних пригод на землі, у небі та на морі.
Я зістрибнув з даху вагона, сказав поїзду «дякую» та й поскакав додому.
Від радості у мене в голові всі слова переплуталися, і я закричав:
– Здрастуй, мату! Здрастуй, тамо! Здрастуй, бадусю! Здрастуй, дібусю!
Тато, мама, бабуся й дідусь теж дуже зраділи, коли побачили мене живим і неушкодженим. А найбільше зрадів мій менший брат, якого я давно нічому не вчив. Мама нагодувала мене моїм улюбленим супом із конюшини та ромашковою кашею. А після смачного обіду я почав розповідати про свої надзвичайні мандри.
Бабуся зітхала і стогнала. Дідусь від хвилювання ворушив вусами.
Мама хитала головою.
Брат дивився на мене із захопленням.
А тато... А тато сказав, що я це все вигадав. Але я нічого не вигадував. Усе, що тут написано, щира правда. Не будь я коником Кузею!
Для того щоб ні у кого не було жодних сумнівів у правдивості моєї розповіді, я наклеюю на сторінку мого щоденника лист, який я отримав нещодавно від своєї приятельки пташки Колібрі. Ось він:
|
Волошковий луг, біля станції Кульбабки. Добридень, Кузьо! З нетерпінням чекаю на відповідь, |
Відповідь до Жарафрики я відправив. Якщо у мене будуть ще якісь пригоди, я напишу про них в іншому щоденнику. А цей зошит увесь вже списаний, і в ньому більше нічого не уміща...
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова