|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Щоденник коника Кузі
М.Пляцковський
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Сутєєв
Неділя 13 листопада.
Цю неділю я запам'ятаю на все життя. Адже саме з неї і почалися всі мої незвичайні пригоди.
Пригода № 1
Поруч із нашим лугом проходить залізниця. Залізниця – це такі довгі-довгі рейки. І невідомо, де вони починаються і де – закінчуються. А по залізних рейках залізні поїзди на залізних колесах у різні міста та країни котяться один за одним. Котяться та співають: «Тук-тук-перестук!»
Біля залізниці завжди пасеться корова на ім'я Оленка. Здоровенна така. Це, звичайно, на мій погляд.
Ми, чесно кажучи, з нею мало знайомі. Зустрінемося – привітаємося. От і все. А сьогодні я чомусь не тільки привітався з нею, але вирішив проявити безмежну ввічливість – і крикнув:
– Шановна Оленко! До вашої лівої ноги реп'ях причепився!
– Чом-му-у? – запитує корова.
– Звідки мені знати? – відповідаю. – Причепився. Може, йому покататися на вашій нозі захотілося?
– Чом-му-му-му? – знову протяжно і задумливо цікавиться Оленка.
«Не чує, бідолаха», – думаю. Стрибнув я до Оленки на потилицю, щоб у самісіньке вухо крикнути свою думку. А вона злякалася – та хвостом мене луп! Ну, от... Про залізницю я спочатку не дарма згадував...
У цей час, як на біду, проїжджав поїзд. І мене за мою ж люб'язність незграбна Оленка прямісінько на сходинку вагона змахнула. Я навіть пискнути не встиг. А зістрибнути – побоявся. Так на сходинці і приїхав безквитковим пасажиром на кінцеву зупинку – у велике-превелике Місто, в якому ніхто мене зовсім не чекав...
Пригода № 2
Місто – це не Волошковий луг, де мені кожна ромашка знайома. У місті заблукати – тільки так! Там одних вулиць скільки! Не кажучи вже про провулки. А будинки такі високі, що аж шия стомлюється: адже увесь час доводиться голову задирати. Втомився я скакати по місту та й присів на якусь квіткову клумбу відпочити. Раптом якийсь один, спритний такий, у штанцях вище колін, підбігає до мене та й кричить:
– Зараз я його спіймаю!
Я не став чекати, поки він мене спіймає. Стрибнув убік – і прямісінько до чийогось портфеля застрибнув.
Портфель туди-сюди, туди-сюди, наче на гойдалці катаюсь. А в портфелі – темно, нічого не видно. Не помітив, як заснув.
Прокинувся та чую: щось гуде. Висунув голову з портфеля, бачу: піді мною – крісла у кілька рядів, а в кріслах хто спить, хто жує, хто газетою шелестить. І всі чомусь ремінцями прив'язані.
Тут по радіо якийсь приємний голос оголошує:
– Шановні пасажири! Наш літак знаходиться на висоті вісім тисяч метрів!
Мені одразу страшно стало, бо я раніше на літаках ніколи не літав. Тільки в книжках читав про них. І ще мені тому дуже страшно стало, що я не знав навіть, у який бік цей літак прямує. І ще мені тому зовсім-зовсім страшно стало, що тато й мама вже, напевно, увесь наш Волошковий луг на лапи підняли у пошуках свого зниклого синочка Кузі. Мене, тобто.
Вони шукають, а я в літаку лечу.
І куди лечу? Невідомо!
Ех, Оленко-Оленко! Що ж ти наробила своїм некультурним хвостом!
Я мало не заплакав, немов звичайнісінький метелик із нашого класу, як раптом той же знайомий голос проспівав:
– Шановні пасажири! Йдемо на посадку. Під крилом літака – Жарафрика.
Ой, матінко! Жарафрика! Може, мені почулося? Ні, я добре розчув: Жараф-ри-ка. Ми її в школі з арифметики вивчали. Чи може – з краснопису. А може, навіть з географії. Забув, коротко кажучи, від страху. Пам'ятаю тільки, що в цій Жарафриці, окрім спеки, ще повнісінько всяких тигрів, слонів і цих... рогоносів. Ні, здається, носорогів. А більше нічого не пам'ятаю.
Пасажири стали до посадки готуватися. А я знову до портфеля прошмигнув.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова