|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Ренатіно не літає по неділях
Ренато Рашел
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Сутєєв
Невесело жилося і Андреа.
Хоч батько і купив їй у Парижі сто наймодніших суконь, коробки з шоколадом, гарні книжки, Андреа була нещасна. Наче загублена, бродила вона по незліченних залах свого величезного нового будинку. І кожного разу вона опинялася біля одного й того ж вікна, в одній і тій же кімнаті. Притулившись носом до шибки, вона годинами дивилася туди, де зеленів парк і височів Дуб. І тихенько плакала. І танула прямо на очах.
Батько виписав найкращих в світі лікарів.
– Ме-лан-хо-лія! – оголосили мудрі лікарі. – Дівчинці треба поїхати звідси. Везіть її куди хочете, але тільки подалі! Хіба ви не відчуваєте, як тут пахне нафтою?
– Ми поїдемо до Канади, – вирішив лісоруб-мільйонер.
Тепер по ночах йому снилися височенні стрункі дерева у неозорих лісах цієї далекої країни.
І він щоранку гострив свою золоту сокиру.
І Чіп, який став держаком, тремтів від гордості. Але якось у четвер вранці...
"Стоп! – скажете ви. – Отже, все починається спочатку?!"
Заспокойтеся! Це був четвер іншого тижня.
Отже, одного разу вранці у четвер перехожі побачили, як по дорозі до аеропорту промчали одна за одною сім синіх машин і сім чорних.
– Весілля! – сказали одні.
– Похорон! – сказали другі.
І ті й інші помилилися.
Хто ж їхав у машинах?
Усі чотирнадцять машин зупинилися біля воріт аеропорту.
З перших тринадцяти машин носильники винесли сто двадцять дев'ять валіз і тридцять сім тюків, а з останньої виліз мільйонер-лісоруб і його дочка Андреа, бліда-блідюща.
А літак з чотирма величезними моторами і двома могутніми крилами вже стояв на злітному полі, готовий злетіти в небо.
Носії у чистих комбінезонах почали вантажити валізи.
Ренатіно, як завжди, сидів на Червоному Дубі. Туди ж прилетів і Ґракк.
Він пояснив, що допоможе доглядати горобенят, хоча жодної потреби в цьому не було – сім пустунів стали тихими, смирними, і їм навіть гратися перехотілося.
– Повір мені, я багато подорожував, – сказав Ґракк. – І я побачив, що в світі повнісінько лісорубів. І майже в усіх є гарні доньки. А у деяких навіть цілих дві.
Але Ренатіно його не слухав. Тільки зітхав потихеньку.
А дивлячись на нього, зітхали і семеро горобенят.
– Одного разу в Доломітових горах я зустрів лісоруба, у якого... – не здавався Ґракк.
Але тут сталося щось дуже дивне.
У ясному небі блиснула блискавка – тьювікк! – і Карло Альберто Луїджі опустився поруч із Червоним Дубом.
– Я, чесне слово, не знав, що все так вийде... – сказав він Ренатіно. – Хочеш, я спалю усі нафтові вишки?
– Дякую, не треба, – сумно відповів Ренатіно.
– Ну хоча б дві...
Володар блискавок хотів будь за що допомогти Ренатіно. Але Ренатіно похитав головою.
– Ні, краще вже іншим разом...
– Тоді дозволь хоч літак підпалити?
– Який літак?
– Ну, той, що відвозить до Канади Андреа і лісо... – Він замовк на півслові, але було вже пізно.
Звідки він міг знати, що Ренатіно ні про що не підозрював.
Ґракк подивився на зніяковілого володаря блискавок з німим докором. Бідолашний Карло Альберто Луїджі! Він усе говорив і робив не до речі.
Ренатіно нічого не відповів. Тільки відвернувся, щоб ніхто не помітив його сліз.
І тут Ґракк, не кажучи ні слова, змахнув крилами і кудись полетів...
Робітники аеродрому прибрали сходи і міцно-міцно зачинили дверцята. Чотири потужні мотори дружно заревли, і літак рушив з місця.
В ілюмінаторі на мить з'явилося бліде обличчя доньки лісоруба. Андреа востаннє дивилася на парк, туди, де височів Дуб. Їй так не хотілося летіти, так сумно було розлучатися з вірними друзями!
Раптом крізь сльози вона побачила Ґракка. Ні, їй це тільки здалося. Але він як дві краплі води схожий на Ґракка!
І не дивно! Адже це й був Ґракк. Але літак уже вирулював на злітну смугу. От він розігнався і злетів у небо.
Ґракк не став чекати, поки він зникне з поля зору. Відчайдушно махаючи крилами, сокіл полетів до Дуба. Тільки б встигнути, тільки б встигнути! Він летів швидше за кулю. Наче реактивний винищувач, приземлився він на Червоному Дубі. І одразу ж широко розкрив дзьоба, щоб викласти останні новини.
Але не зміг вимовити ані слова. Він почервонів від натуги та ще й так важко дихав, що здавалося, ось-ось задихнеться.
– Заспокойся! – сказав Ренатіно, обмахуючи його капелюхом, немов віялом. Що сталося?
– Андреа ... – прохрипів Ґракк.
– Що – Андреа?
– Плакала!
Ренатіно так і застиг на місці.
– Але ж тоді…
Якщо людина плаче – значить, їй зовсім не весело. І якщо Андреа плакала, відлітаючи до Канади, значить, їй не хотілося розлучатися з друзями.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова