Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
Усі категорії |
Ренато Рашел
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Сутєєв
Не лякайтеся.
Карло Альберто Луїджі пожартував. Лісоруб залишився цілий і неушкоджений. Але держак від сокири перетворився на головешку. Чорну, обпалену головешку.
Над парком громом прокотився гучний регіт володаря блискавок і миттєво замовк.
– Моя сокира! – схлипував лісоруб. Адже сокира була йому потрібна так само, як велосипедисту міцні ноги або співакові голос.
Дарма Андреа намагалася втішити свого нещасного батька.
Горобенята від образи навіть дзьоби повитягували.
– В тебе немає серця! – закричав Ренатіно.
Тут вже Карло Альберто Луїджі розсердився не на жарт. Отже, цьому Ренатіно його витівки не до вподоби?
Ну гаразд!
Зараз він їм покаже, як сперечатися з володарем блискавок!
Тьювікк! – люто блиснув він і кинувся на Дуб.
Але не долетів.
– Гей ти, іржавий уламок! – долинув до нього чийсь крик. – Ти, мабуть, надумав нас лякати?
Карло Альберто Луїджі так здивувався, що застиг у небі.
– Ну й нахаба! Звідки це воно кричить?! Здається, з пшеничного поля. Який у нього дивний голос. Наче в опудала, до того ж воно не вміє до ладу розмовляти.
І справді, це кричало опудало у картатому піджаку. Наш старий знайомий Чіп.
– Мене обзивати уламком? – заревів Карло Альберто Луїджі. – Стривай. Зараз я з тобою розрахуюся! – І – Тьювікк! – кинувся на Чіпа.
Але на півдорозі передумав. Сміливці були йому до душі.
Він тільки спалив Чіпові піджак і дірявий циліндр.
Тут усі побачили, що страшне опудало Чіп – це всього лише дві збиті навхрест жалюгідні дерев'яні палиці посеред пшеничного поля.
І тоді навіть Карло Альберто Луїджі засоромився від своєї жорстокості і помчав далеко-далеко разом з усіма хмарами.
Несподівано дощ ущух і знову яскраво засвітило сонце.
– Дивна цього року погода! – дивувалися городяни.
Хіба могли вони знати, що погода тут ні до чого!
Того жахливого ранку, вірніше, вже опівдні на наших друзів звалилися нові біди.
– Я зроблю з нього держак! – зрадів лісоруб, розглядаючи одну з палиць Чіпа.
Але Чіп був не згоден.
– Прошу вас, два! Ну хоча б два держаки! – благав він.
– Гаразд, два! – урочисто пообіцяв лісоруб.
І своїми міцними руками висмикнув Чіпа з землі.
І тут сталося неймовірне.
З ями забив фонтан нафти. Фонтан заввишки у двісті метрів миттєво зметнувся до неба. Секунда-друга, і все навколо потемніло, наче на місто раптом опустилася ніч.
А нафта заливала все підряд: пшеничне поле, вулиці міста, парк...
– Ну й погодка! Знову дощ пішов, – дивувалися люди.
Але ж ви, звичайно, вже знаєте, що це була нафта.
Не минуло й хвилини, як усе в місті стало чорним-чорнісіньким: вулиці, будинки, люди. А всі жителі містечка радісно всміхалися і плескали в долоні.
Тільки Ренатіно не тішився і не веселився. Але хто міг здогадатися, чому він один в усьому місті засмутився?
До лісоруба підбігли кореспонденти радіо і телебачення.
– Я як і раніше буду рубати дерева, – сказав лісоруб, який в одну мить став нафтовим королем. – Але дерева мають бути високими, з пишним листям, гідними сокири з чистого золота. Адже тепер я валитиму дерева тільки золотою сокирою. Моя дочка вийде заміж за принца. І я кожного дня, вранці і ввечері, їстиму гарячий суп!
Кореспонденти почали гарячково фотографувати для газет нового мільйонера. Усі його вітали. А Андреа тихенько плакала в кутку. І Ренатіно тяжко зітхав, примостившись на гілці Дуба.
Який сумний ранок четверга! Вірніше, сумний полудень!
А попереду на наших друзів чекали ще більш сумні дні.
Ренатіно як і раніше щоранку рівно за чверть на восьму відлітав з дому на своїх тринадцяти червоних кульках. Але тепер він вирушав на роботу без будь-якого бажання.
Так, за обов'язком. Звичайно, він стежив за сімома непосидючими горобенятами, але його казки були сумними, і всі до однієї закінчувалися дуже погано.
Але горобенята не сердилися. Сиділи тихесенько на гілках, і навіть жартувати над білкою їм не хотілося. Вони вже про все здогадалися.
Часто до Дуба прилітав Ґракк, показував Ренатіно, як швидко у нього відростає пір'я.
Тільки і йому не вдавалося розвеселити Ренатіно. Цілими днями він дивився на нафтові вишки. А їх на пшеничному полі ставало все більше й більше: спочатку одна, потім три і, нарешті, п'ятнадцять. Кожна нова вишка – ще один мільйон, а кожен новий мільйон усе більше розлучав Ренатіно і дочку лісоруба. Адже тепер старий лісоруб став першим у місті багатієм. А Ренатіно як був, так і залишився бідняком.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова