|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
М.Носов
Пригоди Незнайка і його товаришів
Переклад українською – Ф.Маківчук
Ілюстрації – Віктор та Кіра Григор'єви
Розділи: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30
Розділ восьмий
У ДОРОГУ
Наповнення кулі теплим повітрям нарешті було закінчено. Знайко звелів прибрати котел і власноручно перев'язав мотузочком гумову трубку, щоб тепле повітря не виходило з кулі. Після цього він наказав усім сідати в кошик. Першим заліз Поспішайко, за ним поліз Пончик і ледь не впав на голови іншим коротулькам. Він був товстенький, усі кишені в нього були набиті всякою всячиною: де цукор лежав, де прянички. До того ж він надягнув про всяк випадок калоші, а в руках тримав парасольку. Спільними зусиллями Пончика всадовили в кошик, а за ним стали сідати інші малюки. Сахарин Сахаринович Сиропчик метушився навколо кошика і всіх підсаджував:
– Сідайте, будь ласка, – казав він. – Влаштовуйтеся зручніше. Місця на повітряній кулі усім вистачить.
– Ти теж сідай, – відповідали йому.
– Я ще встигну, – говорив Сиропчик. – Головне, щоб ви сіли! – Він послужливо підтримував усіх під руки, підштовхував знизу.
Нарешті всі позалазили в кошик. Тільки Сиропчик зостався внизу.
– Чому ж ти не сідаєш? – запитали його.
– Може, мені краще не сідати? – сказав Сиропчик. – Я дуже товстенький. Вам і без мене там тісно. Боюсь, перевантаження буде.
– Не бійся, ніякого перевантаження не буде.
– Ні, братці, летіть без мене. Я вас тут підожду. Нащо мені турбувати вас.
– Нікого ти не потурбуєш, – відповів Знайко. – Сідай. Як уже всі вирішили летіти, то й полетимо разом.
Сиропчик нехотя поліз у кошик, і тут раптом трапилось непередбачене: кошик разом з кулею осів на землю.
– Оце так полетіли! – засміявся на паркані Мікроша.
– А ти чого смієшся? – крикнув на нього Топик. – Тут нещастя, а він сміється!
– Яке там нещастя, – відповів Скелко. – Просто ця куля розрахована на п'ятнадцять коротульок. Шістнадцяти вона не може підняти.
– Значить, не полетять? – спитав Топик.
– Доведеться когось одного залишити, тоді полетять, – відповів Скелко.
– Мабуть, Незнайка залишать, – сказала Мушка.
Сиропчик, який боявся летіти на повітряній кулі, зрадів і сказав:
– Ну от, я ж казав, що перевантаження буде. Краще я вилізу.
Він уже задер ногу, щоб вилізти, але тут Знайко взяв один мішок з піском і викинув з кошика.
Кошик одразу полегшав, і куля знову піднеслась угору.
Тут тільки всі й зрозуміли, для чого Знайко велів покласти в кошик мішки з піском.
Усі заплескали в долоні, а Знайко підняв угору руку й звернувся до коротульок з промовою.
– До побачення, братці! – вигукнув він. – Ми летимо в далекі краї. За тиждень повернемось додому.
– До побачення!
– До побачення! До побачення! Щасливої дороги! – закричали малюки та малючки й замахали руками і капелюшками.
Знайко дістав з кишені ножик і перерізав мотузку, якою було прив'язано кошик до куща. Куля повільно знялася, зачепилася боком за гілку куща, але тут же одчепилася і швидко полетіла у височінь.
– Ура! – закричали коротульки. – Хай живе Знайко і його товариші! Ура-а!
Усі плескали в долоні, підкидали вгору капелюшки. Малючки на радощах обнімалися. Мушка й Кнопочка навіть поцілувались, а Маргаритка заплакала.
Куля тим часом піднімалась вище й вище. Її зносило вітром убік. Незабаром вона перетворилася на маленьку цяточку, і її ледве було видно в небесній блакиті. Скелко заліз на дах будинку й став дивитися на цяточку в свою трубу. Поруч, на самому краю даху, стояв поет Квітик. Склавши на грудях руки, він дивився на радісних малюків і, здавалось, про щось думав. Раптом Квітик розставив широко руки і закричав на весь голос:
– Вірш! Слухайте вірш!
Навколо одразу стихло. Всі задерли голови й дивилися на Квітика.
– Вірш! – зашепотіли малюки й малючки. – Зараз буде вірш.
Квітик ще почекав, щоб настала повна тиша. Потім простяг до неба руку, покашляв трохи, сказав ще раз:
– Вірш!
І почав читати щойно складений вірш.
|
Гігантська куля, повна пари, |
Ну й галас тут зчинився! Всі знову заплескали в долоні. Малюки стягли Квітика з даху, понесли на руках додому, а малючки зривали пелюстки з квіток і кидали їх Квітикові. У цей день Квітик прославився так, наче це він придумав повітряну кулю і полетів на ній у піднебесся. Його вірш усі вивчили напам'ять і виспівували на вулицях.
Довго ще в цей день то тут, то там можна було чути:
|
Ніяких перешкод нема |
Розділи: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова