Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

М.Носов

Пригоди Незнайка і його товаришів

Переклад українською – Ф.Маківчук
Ілюстрації – Віктор та Кіра Григор'єви

Розділи: 1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20   21    22    23    24    25    26    27    28    29    30

Розділ двадцять третій

ВТЕЧА

Механізація значно полегшила працю, і робота пішла швидше. Обидві машини шугали туди й сюди, розвозячи у підвали фрукти. Яблука й груші возили по одній штуці, а сливи одразу по п'ять. Завдяки механізації багато малючок звільнилося від роботи. Однак малючки не сиділи склавши руки. Вони поставили на вулиці дві ятки. В одну принесли газованої води з сиропом, а в другу наносили пирогів, пундиків, коржиків, цукерок. Тепер кожний, хто працював, міг у вільну хвилину закусити й попити водички.

Пончик одразу побіг у ятку з пирогами й цукерками, а Сиропчик натрапив на газовану воду з сиропом. Їх не можна було одігнати від яток.

Раптом трапилася несподівана пригода. Здалека почувся чийсь пронизливий крик, і всі малюки й малючки побачили в кінці вулиці лікаря Пілюльку, який біг, що було сили. За ним гнався весь персонал лікарні на чолі з Медуницею. Пілюлька був майже голий. На ньому були тільки окуляри й коротенькі трусики. Пілюлька підбіг до дерева й швидко виліз по стовбуру на самий вершечок.

– Ви чому втекли, хворий? – закричала Медуниця, підбігаючи до дерева.

– Я вже не хворий, – відповів Пілюлька згори.

– Як не хворий? Ми вас іще не виписали, – говорила Медуниця, важко дихаючи від швидкого бігу.

– А я сам виписався, – усміхнувся Пілюлька й показав Медуниці язика.

– Ах ви зухвалий! Ми не віддамо вам одежі.

– І не треба, – відповів, посміхаючись, Пілюлька.

– Ви простудитесь і захворієте.

– Хоч і захворію, а до вас не піду.

– Сором! – вигукнула Медуниця. – Ви самі лікар, а не поважаєте медицину.

Вона повернулась і, гордо піднявши голову, пішла. За нею поплентався весь персонал.

Пілюлька побачив, що небезпека більше не загрожує йому, і зліз з дерева.

Малючки обступили його й співчутливо питали:

– Вам холодно? Ви простудитесь. Хочете, ми принесемо вам одежу?

– Несіть, – погодився Пілюлька.

Пушинка побігла додому й принесла зелененький сарафанчик у квіточках.

– Що це? – здивувався Пілюлька. – Я не хочу надягати сарафанчика. Всі думатимуть, що я малючка.

– Ну й що? Хіба погано бути малючкою?

– Погано.

– Чому? По-вашому, виходить, що ми погані?

– Ні, ви хороші… – зніяковів Пілюлька, – але малюки кращі.

– Чим же вони кращі, скажіть, будь ласка?

– Звичайно, кращі. У нас є Гусля. Знаєте, який він музикант? О, ви не чули, як вій грає на флейті!

– Чули. А наші малючки грають на арфах.

– А в нас є Тюбик. Ви побачили б, які він портрети малює!

– Ми бачили. Але у вас один Тюбик, а в нас кожна малючка вміє малювати й навіть вишивати заполоччю. Ось ви, наприклад, могли б вишити таку червону білочку, як оце в мене на фартушку? – спитала Білочка.

– Не зміг би, – признався Пілюлька.

— От бачите, а в нас усі вміють: хочете білочку, хочете зайчика.

— Ну, гаразд, — махнув Пілюлька рукою і почав натягати на себе сарафанчик.

Одягнувшись, він став «дуба», потім підняв угору руки, потім подригав ногами. Побачивши Пілюльку в такому незвичайному наряді, Незнайко пирснув. За ним засміялися інші малюки.

– Як вам не соромно? – обурилась Киценька. – Нічого смішного тут немає!

Але сміх не змовкав. Озирнувшись довкола й побачивши, що всі тільки сміються, Пілюлька почервонів і почав стягати з себе сарафан.

– Ну, навіщо ви? – умовляли його малючки.

– Не треба! – рішуче заявив Пілюлька. – Мені ось принесуть одежу.

– Медуниця не віддасть. Вона в нас сувора.

У відповідь на це Пілюлька лише таємниче посміхнувся. Коли Медуниця повернулась у лікарню, то помітила, що й Бурчун десь зник. Вона кинулась у комірчину й виявила, що не вистачає двох комплектів одягу. Залишився тільки одяг Кульки.

Таким чином вияснився план втечі, задуманий Бурчуном і лікарем Пілюлькою. За цим планом лікар Пілюлька мав тікати голий через вікно. Зловмисники розрахували, що весь персонал лікарні кинеться доганяти його, а тим часом Бурчун вільно проникне в комірчину й украде свій одяг і одяг Пілюльки.

План виправдав себе у всіх деталях.

Медуниця ще довго розшукувала Бурчуна, і, поки тривали розшуки, Бурчун тихенько сидів у зарослях лопухів.

Правда, сидіти в лопухах – не таке вже веселе діло, але Бурчун був страх радий, що вирвався на волю. Він з насолодою дивився на прозоре синє небо, на свіжу зелену травку. На його обличчі з'явилась навіть усмішка. Він заклявся більше ніколи в житті не бурчати й радіти всьому на світі, якщо тільки знову не потрапить у лікарню.

Нарешті Бурчун побачив, що Медуниця зайшла в лікарню, й тихенько виліз із своєї засади. Розшукавши Пілюльку, він віддав йому одяг.

– Бери свій одяг, товаришу по нещастю, – сказав Бурчун, подаючи йому клуночок.

Пілюлька кинувся обнімати свого приятеля. Вони дуже здружилися, поки були в лікарні. Пілюлька швидко одягнувся.

Забудько, Якосьбудько, Гвинтик та інші малюки обступили Бурчуна й стали вітати з благополучним поверненням із лікарні. Всі були дуже вражені його веселим виглядом.

– Вперше бачу, щоб Бурчун посміхався, – сказав Пончик.

Малючки теж стояли довкола і з цікавістю дивилися на Бурчуна.

– Як вас звати? – спитала Пушинка.

– Бурчун.

– Ви жартуєте?

– Щоб я провалився на цьому місці! Чому ви не вірите?

– У вас таке добре, привітне обличчя. Вам не підходить це ім'я.

Бурчунів рот розтягся мало не до вух.

– Це я не підходжу до свого імені, – пожартував він.

– Хочете на дерево вилізти? – запропонувала Киценька.

– А можна?

– А чому не можна? Ми принесемо вам пилку, будете працювати разом з усіма.

– І мені дайте пилку, – попросив лікар Пілюлька.

– Ви цього не заслужили, бо зневажаєте малючок, але ми вам прощаємо, – сказала Киценька.

Малючки принесли ще дві пилки, й Бурчун з лікарем Пілюлькою також стали до роботи по збору врожаю. Бурчун казав, що лазити по деревах значно приємніше, ніж сидіти під замком у Медуниці.

– І до того ж значно корисніше, – додав лікар Пілюлька.

Він вважав, що вгорі повітря чистіше й багатше на кисень, ніж унизу. Тому Бурчун і Пілюлька працювали на самому вершечку дерева.

Розділи: 1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20   21    22    23    24    25    26    27    28    29    30

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова