Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн





М.Носов

Пригоди Незнайка і його товаришів

Переклад українською – Ф.Маківчук
Ілюстрації – Віктор та Кіра Григор'єви

Розділи: 1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20   21    22    23    24    25    26    27    28    29    30

Розділ двадцять перший

ПОВЕРНЕННЯ ГВИНТИКА Й ШПУНТИКА

Як тільки Квітонька зійшла вниз, любовно тримаючи в руках свій портрет, її одразу обступили малючки. Всі казали, що такого портрета вони ще не бачили, що він набагато кращий за портрети Синьоочки й Сніжинки, от тільки із схожістю не все гаразд.

– Дурненькі, – відповідала Квітонька. – Що для вас важливіше – краса чи схожість?

– Звичайно, краса, – сказали всі.

В цей час у кімнату, захекавшись, убігли Ластівонька й Киценька.

– Ой, яке нещастя! – закричали вони. – Ой, ми непритомніємо!

– Що трапилося? – злякалися всі.

– Ми сьогодні пішли в лікарню, – почала розказувати Ластівонька.

– … щоб забрати на квартиру малюків, яких повинні виписати, – підхопила Киценька.

– … але Медуниця сказала, що малюки вже виписались, – перебила Ластівонька.

– … тоді ми стали просити, щоб нам дали інших малюків, – знову підхопила Киценька й заговорила швидко-швидко, щоб Ластівонька не перебила – Тоді Медуниця дала нам Якосьбудька й Поспішайка, ми вивели їх на вулицю, а вони втекли від нас і вилізли на дерево.

– Вони бояться, що ми будемо їх виховувати, розумієте? – швидко вставила Ластівонька.

– Дуже нам потрібно виховувати таких! – скорчила презирливу гримасу Киценька.

– А де вони тепер? – спитала озираючись Синьоочка.

– Сидять на дереві, – сказала Ластівонька. – Вени ще почнуть там яблука рвати!..

– Ану, ходімо подивимось, – запропонувала Сніжинка.

Якосьбудько й Поспішайко сиділи на гілляці яблуні і справді хотіли зірвати яблуко. Вони крутили його, намагаючись обламати хвостик. Раптом малюки побачили малючок, що зупинилися на вулиці й з цікавістю поглядали на них. Помітивши таку увагу малючок, Якосьбудько й Поспішайко стали ще завзятіше відкручувати яблуко. Якосьбудько навіть пробував зубами перегризти хвостик.

Пригоди Незнайка і його товаришів

– У, жодного яблука ще не зірвали! – крикнула Синьоочка.

– А ти мовчи, синьоока! Думаєш, їх легко рвати? – огризнувся Якосьбудько.

– А якщо вам пилку дати, легше буде?

– Сказала! Ти нам подай тільки пилку, – відповів Поспішайко.

Синьоочка побігла в сусідній будинок і принесла Поспішайкові пилку. За хвилину хвостик був перепиляний, і яблуко полетіло на землю. Синьоочка закричала:

– Ану, малючки, давайте збирати яблука! Малюки вирішили допомогти нам.

Кілька малючок підбігли до яблука і, штовхаючи його поперед себе, покотили в найближчий двір.

У Зеленому місті під кожним будинком був підвал для зберігання фруктів і овочів. Малючки підкотили яблуко до будинку, відчинили двері, що були нарівні з землею, і вкотили в ці двері яблуко. За дверима були дощані містки, по яких яблуко само покотилось у підвал. Малючки знову побігли до яблуні, а назустріч інші малючки котили нове яблуко.

Пригоди Незнайка і його товаришів

Робота закипіла. Прибігла Дзига. Вона взяла десь пилку, одягнула замість плаття штани, які одягала, коли йшла грати у волейбол, і теж полізла на дерево. Побачивши у неї в руках пилку, Якосьбудько сказав:

– Гей, ти! Ану віддай пилку. Ти не вмієш.

– Один ти вмієш! – задерикувато відповіла Дзига.

Вона вмостилась на гілляці і, закусивши губку, почала підрізати хвостик яблука. Якосьбудько із заздрістю поглядав на неї. Потім сказав:

– Давай разом працювати. Спочатку ти попиляй, а я відпочину, потім я пилятиму, а ти відпочиватимеш.

– Гаразд, – погодилась Дзига.

У цей час прибігли малючки з того будинку, де був гараж, і тут же розлетілася звістка про зникнення Гвинтика й Шпунтика. Малючки розповідали, що Гвинтик і Шпунтик ще вдосвіта пішли в Зміївку й досі не повернулися.

– От бачите, – защебетала Ластівонька, – а хіба я не казала! Скоро всі малюки повтікають у Зміївку. Вони не захочуть у нашому місті жити.

– Ну й хай тікають, – сказала Синьоочка. – Ми нікого силувати не збираємось.

Розмов про підступний вчинок Гвинтика й Шпунтика вистачило до самого вечора. Ластівонька й Киценька злорадно посміювались і, здавалося, навіть були раді втечі малюків.

Коли надія на повернення Гвинтика й Шпунтика зовсім пропала, на околиці з'явилася машина. Вона з шумом і гуркотом промчала вулицею. Малючки кинули роботу й побігли за нею. Киценька й Ластівонька бігли попереду і кричали:

– Гвинтик і Шпунтик вернулися! Гвинтик і Шпунтик вернулися! – Потім вони зупинились і сказали: – Тихше! Не треба бігти за машиною. Ми можемо подати малюкам поганий приклад.

Коли малючки прибігли до гаража, то побачили, що, крім Гвинтика й Шпунтика, приїхав Бублик.

– А це хто? – спитала обурена Киценька. – Це, здається, зміївський Бублик? Ви чого, Бублику, приїхали? Ми вас не запрошували!

– Подумаєш! – відповів Бублик. – Потрібно мені ваше запрошення!

– От вам і «подумаєш»! – обізвалась Ластівонька. – Ми до вас не ходимо, і ви до нас не ходіть.

– А ви ходіть. Чого там! Ми ж вас не вигонимо.

– Як так не вигоните? Самі запросили на ялинку, а потім давай сніжками кидатися?

– Ну й що тут такого? Ми просто хотіли погратися з вами в сніжки. І вам треба було кидати на нас сніжками.

– Ви повинні розуміти, що малючки не люблять руками сніг брати.

– Ну, помилилися трошки, – розвів руками Бублик. – Не врахували, що ви розпустите нюні і образитесь на все життя.

– Ні, це ви образились на все життя! Навіщо нам Цвяшка підіслали? Знаєте, либонь, що він тут накоїв?

– За Цвяшка ми не відповідаємо, – сказав Бублик. – Він і в нас таке витворяє, що аж страшно. Як ми не б'ємося, а перевиховати його не можемо. І ми зовсім його до вас не підсилали. Він у вас тут з власної ініціативи працював.

– «Працював»! – аж пирснула зо сміху Киценька. – Він це називає роботою. Ні, тепер ми з вами не знаємось. Ви нам не потрібні. У нас тепер свої малюки є.

– Ну, і я вас знати не хочу. Мені на вас – тьху! Я просто привіз Гвинтика й Шпунтика, а зараз сяду на машину й поїду додому.

Бублик розсердився і відійшов убік. Але він не поїхав. Побачивши, що Гвинтик і Шпунтик стали лагодити машину, Бублик почав їм допомагати. Такий уже компанійський характер у шоферів. Коли шофер побачить, що хто-небудь лагодить машину, він обов'язково підійде і теж почне щось підкручувати, підгвинчувати гвинт чи гайку або просто дасть якусь пораду.

Пригоди Незнайка і його товаришів

Утрьох вони проморочились до пізньої ночі, однак не встигли полагодити машину, бо вона потребувала дуже великого ремонту.

Розділи: 1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20   21    22    23    24    25    26    27    28    29    30

Автор: ; ілюстратор:




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова