Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн




М.Носов

Пригоди Незнайка і його товаришів

Переклад українською – Ф.Маківчук
Ілюстрації – Віктор та Кіра Григор'єви

Розділи: 1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20   21    22    23    24    25    26    27    28    29    30

Розділ другий

ЯК НЕЗНАЙКО БУВ МУЗИКАНТОМ

Якщо Незнайко брався за якусь справу, то робив її не так, як слід, і все в нього виходило навпаки. Читати він вивчився тільки по складах, а писати вмів тільки друкованими літерами. Багатьом здавалося, що в Незнайка зовсім порожня голова, але це неправда, бо як би він міг тоді міркувати? Правда, міркував він погано, та черевики взував на йоги, а не на голову, а для цього теж глузд треба мати.

Незнайко був не такий уже й поганий. Він дуже хотів чого-небудь навчитись, але не любив трудитися. Йому хотілося вивчитись одразу, без ніякої мороки, а з цього, звичайно, нічого не могло вийти навіть у найрозумнішого коротульки.

Малюки й малючки дуже любили музику, а Гусля був чудовий музикант. У нього були різні музичні інструменти, і він часто грав на них. Усі слухали музику й дуже хвалили. Незнайкові було завидно, що хвалять Гуслю, от він і став просити його:

– Навчи мене грати. Я теж хочу бути музикантом.

– Учись, – погодився Гусля. – На чому ти хочеш грати?

– А на чому найлегше вивчитись.

– На балалайці.

– Ну, давай сюди балалайку, я спробую.

Пригоди Незнайка і його товаришів

Гусля дав йому балалайку. Незнайко забренчав по струнах. Потім каже:

– Ні, балалайка дуже тихо грає. Дай щось інше, гучніше.

Гусля дав йому скрипку. Незнайко поцигикав смичком по струнах і сказав:

– А ще гучнішого нічого нема?

Пригоди Незнайка і його товаришів

– Ще труба є, – відповів Гусля.

– Дай-но сюди, спробуємо.

Гусля дав йому велику мідну трубу. Незнайко як дуне в неї, а труба як зареве!

Пригоди Незнайка і його товаришів

– Оце гарний інструмент! – зрадів Незнайко. – Гучно грає!

– Ну, вчись на трубі, коли тобі подобається, – погодився Гусля.

– А навіщо мені вчитися? Я й так умію, – відповів Незнайко.

– Та ні, ти ще не вмієш.

– Умію, умію! Ось послухай, – закричав Незнайко і заходився з усієї сили дути в трубу: – Бу-бу-бу! Гу-гу-гу-гу!

– Ти просто трубиш, а не граєш, – відповів Гусля.

– Як не граю!? – образився Незнайко. – Навіть дуже добре граю. Гучно!

– Ех, ти! Тут річ не в тому, щоб було гучно. Треба, щоб було гарно.

– Так у мене ж і виходить гарно.

– І зовсім не гарно, – сказав Гусля. – Ти, як я бачу, зовсім нездібний до музики.

– Це ти нездібний! – розсердився Незнайко. – Це ти із заздрощів таке говориш. Тобі хочеться, щоб тебе одного слухали й хвалили.

– Нічого подібного, – сказав Гусля. – Бери трубу й грай, скільки хочеш, якщо думаєш, ніби не треба вчитися. Хай і тебе хвалять.

– Ну й буду грати! – відповів Незнайко.

Він знову став дути в трубу, а що грати не вмів, то труба в нього й ревіла, й хрипіла, й верещала, й хрокала. Гусля слухав, слухав…

Зрештою йому набридло. Він одягнув свою оксамитову тужурку, причепив до шиї рожевий бантик, якого носив замість галстука, і пішов у гості.

Увечері, коли всі малюки зібралися вдома, Незнайко знову взявся за трубу і заходився грати:

– Бу-бу-бу! Ду-ду-ду!

– Що за шум? – закричали всі.

– Це не шум, – відповів Незнайко. – Це я граю.

– Припини зараз же! – закричав Знайко. – Від твоєї музики вуха болять!

– Це тому, що ти до моєї музики ще не звик. От звикнеш – і вуха не болітимуть.

– А я й не хочу звикати. Дуже мені потрібно!

Але Незнайко не слухав його і продовжував грати:

– Бу-бу-бу! Хр-р-р! Віу! Віу!

– Та припини ти! – накинулись на нього всі малюки. – Йди геть із своєю противною трубою!

– Куди ж я піду?

– Йди в поле і грай собі там.

– А хто мене в полі слухати буде?

– А тобі конче потрібно, щоб хтось слухав?

– Обов'язково.

– Ну, то йди на вулицю, там тебе сусіди слухатимуть.

Пригоди Незнайка і його товаришів

Незнайко пішов на вулицю і став грати біля сусіднього будинку, але сусіди попросили не шуміти під вікнами. Тоді він пішов до другого будинку – його й звідти прогнали. Він пішов до третього будинку, але й там його виганяли, а він вирішив на зло їм грати й грати. Сусіди розсердились, вибігли надвір і погналися за ним. Ледве він утік від них із своєю трубою.

З того часу Незнайко перестав грати на трубі.

– Моєї музики не розуміють, – казав він. – Ще не доросли до моєї музики. Ось коли доростуть, самі попросять, та пізно буде. Не буду більше грати.

Пригоди Незнайка і його товаришів

Розділи: 1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20   21    22    23    24    25    26    27    28    29    30




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова