Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн




М.Носов

Пригоди Незнайка і його товаришів

Переклад українською – Ф.Маківчук
Ілюстрації – Віктор та Кіра Григор'єви

Розділи: 1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20   21    22    23    24    25    26    27    28    29    30

Розділ двадцять другий

ЧУДЕСА МЕХАНІЗАЦІЇ

Вранці другого дня Синьоочка прибігла в лікарню і розповіла Медуниці, що малюки, яких виписали з лікарні, не бешкетують, не б'ються на вулиці, а, навпаки, поводять себе чемно й навіть допомагають малючкам збирати яблука. Медуниця сказала:

– Це добре, що ви знайшли малюкам підходяще заняття. Я попрошу вас залучити до роботи Либонька й Забудька, які сьогодні виписуються.

– А чи не можна б виписати ще кого-небудь? – попросила Синьоочка. – Шкода тримати малюків під замком, коли для них знайшлася цікава робота.

– А я ж учора позачергово виписала Якосьбудька й Поспішайка, – відповіла Медуниця. – Хіба вам мало?

– Мало.

– Ну, можна виписати ще Мовчуна. Він малюк смирний і не набридає мені своїми просьбами.

– А ще кого?

Медуниця начепила окуляри й стала дивитись у список.

– Можна виписати Пончика й Сиропчика. Вони теж смирні. Хоч, по правді кажучи, Пончика не слідувало б виписувати за те, що він їсть багато солодкого. Мені ще не вдалося відучити його від цієї поганої звички. Та якби вже тільки їв! А то набиває собі всі кишені ласощами і навіть під подушку ховає. Ну, нічого, може, на свіжому повітрі в нього апетит спаде. І Сиропчика слід би потримати тут за те, що п'є багато газованої води з сиропом. Однак їх можна виписати за ввічливе ставлення до мене.

Медуниця знову подивилася в список.

– Кульку ще рано виписувати, – сказала вона. – В нього ще не загоїлась нога. Кулька в нас справжній хворий.

– А Бурчуна? – запитала Синьоочка.

– Ні, ні! – вигукнула Медуниця. – Цей Бурчун дуже неприємний суб'єкт! Вічно він бурчить, вічно чимось невдоволений. Він, знаєте, всім нерви псує. Хай сидить тут, щоб не був такий, хоч, по совісті кажучи, я з великим задоволенням вирядила б і його, і цього противного Пілюльку, який чомусь вважає себе лікарем і весь час намагається довести, що в мене неправильні методи лікування. Це в мене! Ви подумайте!

– То випишіть їх обох, щоб не набридали вам, – запропонувала Синьоочка.

– Ой, що ви! Нізащо в світі! Ви знаєте, моя люба, що сказав мені недавно цей противний Пілюлька? Він сказав, що я хворих не виліковую, а, навпаки, здорових можу зробити хворими. Яке неуцтво! Ні, я його протримаю тут, поки строк не вийде. Раніш він звідси не піде. Бурчун теж.

Таким чином Синьоочка добилася, щоб, крім Либонька й Забудька, з лікарні виписали Мовчуна, Пончика й Сиропчика. В лікарні лишилися Кулька, Бурчун і Пілюлька. Кулька мовчки терпів таку несправедливість, бо в нього ще боліла йога, але Бурчун і Пілюлька ладні були волосся на собі рвати від досади й сказали, що коли їх до вечора не випишуть, то вони втечуть.

Гвинтик, Шпунтик і Бублик попрокидалися, ледь почало сіріти, і знову взялися за ремонт автомобіля. Сонце було вже високо, як машина, нарешті, зачмихала й мотор почав працювати. Троє друзів вирішили зробити пробний виїзд. Об'їхавши навкруг будинку й збивши хмару куряви, вони виїхали за ворота й погналися вулицею. Тут вони побачили малюків і малючок, що збирали фрукти.

На яблуні сиділи Поспішайко, Забудько і Якосьбудько з Либоньком.

Поруч на груші трудилися Гусля, Мовчун і Дзига. Малючки котили в усіх напрямках яблука.

Незнайко бігав серед них і з захопленням командував:

– П'ять душ туди, п'ять душ сюди! Хапайте це яблуко, котіть його! Здай назад, щоб ви луснули, тут зараз упаде груша! А ви там, угорі, попереджайте! Ррро-зійдись, а то я за себе не відповідаю!

Все можна було робити без шуму, але Незнайкові здавалося, що як тільки він перестане кричати, то вся робота припиниться.

Сиропчик і Пончик теж працювали. Вони котили грушу, але груша не хотіла котитися туди, куди треба, а котилася, куди зовсім не треба. Кожний знає, що форма в груші не така, як у яблука, і якщо її котити, то вона буде крутитися на одному місці, по колу. До того ж груша була дуже м'яка. Впавши з дерева, вона прим'ялася, а Сиропчик і Пончик, котячи, зовсім потовкли їй боки. Вони з ніг до голови вимазалися солодким соком і весь час облизували руки.

– А ви чого там з грушею крутитесь на одному місці? Всю грушу розтовкли! – кричав на них Незнайко. – Чи ви, може, задумали сироп з неї добувати? Я вам покажу сироп!

Зупинивши автомобіль, Гвинтик, Бублик і Шпунтик спостерігали цю картину.

– Гей, Незнайку! – закричав Гвинтик. – А чому у вас механізації нема?

Пригоди Незнайка і його товаришів

– Та ну вас! – відмахнувся Незнайко. – Тут ось від яблук нікуди діватись, а їм ще механізацію давай. Де я візьму ту механізацію?

– А ось одна машина вже є, – відповів Бублик.

– Хіба машина – механізація?

– Розуміється, механізація. Будемо яблука й груші на машині возити.

– Єсть! – вигукнув Незнайко. – Придумав! Ану, під'їжджайте під дерево, ми зараз скинемо яблуко просто в машину.

– Стривай, так не можна, – сказав Гвинтик. – Коли яблука скидати в машину просто з дерева, то і яблука поб'єш, і машину зламаєш.

– А, по-твоєму, що – на руках яблука з дерева тягти?

– Чому на руках? На мотузці будемо спускати.

– Єсть! – закричав Незнайко. – Ану, малючки, тягніть сюди мотузку!

Малючки швидко принесли мотузку. Незнайко зняв її і почав крутити в руках. Він не знав, що робити з мотузкою, й довго дивився на неї. Тоді, вдаючи, наче він до чогось додумався, простягнув мотузку Гвинтикові й сказав:

– На, орудуй.

Гвинтик перекинув мотузку через гілку яблуні і звелів Поспішайкові прив'язати кінець мотузки до хвостика яблука. Другий кінець наказав держати кільком малючкам.

– Тепер пиляй! – крикнув він Поспішайкові.

Пригоди Незнайка і його товаришів

Скоро хвостик було перепиляно, і яблуко повисло на мотузці. Гвинтик звелів Бубликові підігнати машину під самісіньке яблуко. Малючки стали потихеньку попускати мотузку. Яблуко спустилось просто в кузов машини. Мотузку одв'язали, і машина повезла яблуко до будинку.

– Зараз ми приженемо другу машину, – сказав Бублик.

Вони сіли на машину й помчали до гаража, де стояв автомобіль Бублика. За кілька хвилин повернулися з двома машинами. Одна машина стала возити яблука, а друга – груші.

– Бачили чудеса механізації? – вихвалявся Незнайко. – Вам, малючкам, либонь таке і вві сні не снилося!

Пригоди Незнайка і його товаришівПригоди Незнайка і його товаришівПригоди Незнайка і його товаришів

Розділи: 1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20   21    22    23    24    25    26    27    28    29    30




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова