Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн




М.Носов

Пригоди Незнайка і його товаришів

Переклад українською – Ф.Маківчук
Ілюстрації – Віктор та Кіра Григор'єви

Розділи: 1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20   21    22    23    24    25    26    27    28    29    30

Розділ дванадцятий

НОВІ ЗНАЙОМІ

Коли Синьоочка вийшла, Незнайко полежав трохи, потім згадав, що йому хотілось подивитися, з чого зроблено ляльку, і вже зібрався встати, але тут за дверима знову пролунали кроки й почувся чийсь шепіт.

– Де він?

– Там.

– Що він робить?

– На ліжку лежить.

– Мертвий?

– Ні, здається, живий.

– Дай поглянути.

– Підожди.

Незнайко зиркнув на двері й помітив, що хтось підглядає в шпарину замка.

– Ну, пусти, жаднюго! Мені теж кортить подивитись, – почувся знову шепіт.

– От і не пущу, коли жаднюгою обзиваєш.

За дверима зчинилася метушня.

– Ти не штовхайся! Не штовхайся! – почулося сердите шипіння. – От штовхни ще раз, я тобі все волосся вирву!

– А я тобі коси вискубу та ще й ногою піддам.

Незнайкові захотілось подивитися, хто там свариться. Він зіскочив з ліжка й швидко розчинив двері. Двері об щось глухо стукнулись, і Незнайко побачив перед собою двох малючок. Вони одскочили вбік, схопившись за лоби руками, й з острахом дивилися на Незнайка. В однієї малючки на фартушку був вишитий зелений зайчик, а в другої червоненька білочка. Обидві вони, як по команді, закліпали очима, заплакали і, повернувшись, подибали по вузеньких дерев'яних східцях, що були праворуч від дверей.

– А-а-а! – голосно ревіла малючка з коротенькими кісками, що стирчали на потилиці в різні боки.

– У-у-у! – вторила їй друга, з великим голубим бантом на самій маківці.

Пригоди Незнайка і його товаришів

Незнайко почухав потилицю і буркнув собі під ніс:

– От історія! Здається, сильно я їх дверима тріснув.

Боячись, щоб не накоїти ще чогось у чужому домі, Незнайко заліз у ліжко й вирішив подрімати, але в коридорі знову почулися кроки. Двері відчинились, і в кімнату заглянула нова малючка. В неї було волосся кучериками, веселі задерикуваті очка й лукаве личко з гостреньким носиком.

– Малюк! – крикнула вона. – Забіяка!

Пригоди Незнайка і його товаришів

Незнайко аж підскочив на ліжку від несподіванки. Двері вмить зачинилися, почулось, як хтось швидко віддаляється. Незнайко знизав плечима і пробурчав з презирством:

– Чванулька!

Він опустив голову на подушку й навіть почав дрімати, але тут двері знову розчинились, і в кімнату ще раз заглянула малючка в кучериках.

– Забіяка! – закричала вона. – Ха-ха-ха!

Двері в одну мить зачинилися. Незнайко зіскочив з ліжка й метнувся у коридор, але там нікого вже не було.

– Гаразд! – пробурчав Незнайко з погрозою.

Він узяв з письмового стола дерев'яну лінійку й сховався за дверима. Чекати довелося недовго. В коридорі знову почулись кроки. Незнайко підняв лінійку. Двері розчинилися. У кімнату ввійшла Синьоочка, і Незнайко згарячу луснув її лінійкою по лобі.

Пригоди Незнайка і його товаришів

– Ой!

Синьоочка вхопилася рукою за лоба.

– Ви чого б'єтесь лінійкою? – закричала вона. – Тепер у мене на лобі синець вискочить!

– Може, ще й не вискочить, – зніяковів Незнайко, крутячи лінійку в руках.

– Ні, вискочить! Вискочить! Ви знаєте, яка я тендітна? Ви до мене корком доторкніться, і вже буде синець.

– Можна прикласти клаптик пластиру, – придумав Незнайко. – Ви ж принесли з аптеки пластир.

– Я для вас принесла.

– Вистачить для всіх, – відповів Незнайко.

Він узяв пластир і розрізав ножицями на чотири частинки.

– Приклеюйте швидше, – хвилювалася Синьоочка. – Отут, отут.

Вона підставила лоба й показувала пальцем, де клеїти пластир. Незнайко приклеїв, але, побачивши, що пластир приклеївся косо, заходився відривати його.

– Обережніше, обережніше! – кричала Синьоочка. – Ви мені всього лоба вимажете цим бридким пластирем.

– Тепер добре, – сказав Незнайко, закінчивши роботу.

Синьоочка підбігла до дзеркала:

– Оце так добре! А що як мене хто-небудь побачить з цим пластирем на лобі. Ану покажіть ваше плече. Де ваш синяк?

Синьоочка приклеїла пластир до плеча Незнайка.

– Я зовсім не хотів вас ударити, – признався Незнайко.

– А кого?

Незнайко хотів сказати, що його дражнила незнайома малючка, але передумав: ще ябедою назовуть.

– Нікого, – відповів він. – Я просто хотів спробувати, чи можна цією лінійкою кого-небудь стукнути.

– У вас, малюків, тільки й на думці, щоб когось стукнути, а коли вас стукають, вам це не дуже подобається. Ви чому посміхаєтесь? Вам смішно, що в мене пластир на лобі?

Вона знову підійшла до дзеркала:

– Справді, це дуже смішно, коли на лобі такий чотирикутник!

– А ви його кружечком виріжте, – порадив Незнайко.

Синьоочка відклеїла пластир, обрізала ножицями кружечок і знову приклеїла на лоб.

– Вам здається, що так краще? – повернулась вона до Незнайка.

– Звичайно, – підтвердив Незнайко. – По-моєму, вам навіть личить.

Примруживши очі, Синьоочка стала дивитись у дзеркало.

– А тепер віддайте мої штани й сорочку, – попросив Незнайко.

– Підіть умийтеся, а потім одержите одяг.

Синьоочка привела Незнайка на кухню. Там висів на стіні умивальник. Поряд на цвяшку висів рушник, а на поличці лежало мило й зубний порошок.

– Ось вам щітка, ось зубний порошок. Будете чистити зуби, – сказала Синьоочка, простягуючи Незнайкові зубну щітку.

– Терпіти не можу зубного порошку;– пробурчав Незнайко.

– Це чому ж?

– Не смачний!

– Так вам же не їсти його.

– Однаково. Він за язик щипає.

– Пощипає та й перестане.

Незнайко нехотя почав чистити зуби. Провівши разів два по зубах щіткою, він скорчив одчайдушну гримасу й став плюватися. Потім сполоснув рота водою і намилив милом руки. Вимивши руки, він поклав мило на поличку й почав мити обличчя.

– Обличчя теж треба з милом, – сказала Синьоочка.

– Та ну його! – відповів Незнайко. – Мило завжди в очі лізе.

– Ні, ви, будь ласка, з милом, – строго сказала Синьоочка. – А то не віддам одягу.

Нічого не вдієш, Незнайко намилив милом лице і швиденько сполоснув його водою.

– Бр-р-р! – здригався він. – Ой, холоднюща вода.

Абияк змивши мило, Незнайко, не розплющуючи очей, став мацати руками по стіні.

Синьоочка дивилася на нього, ледве стримуючись від сміху.

– Що ви шукаєте?

– Р-рушник, – відповів Незнайко.

– Навіщо ж шукати з заплющеними очима? Розплющте очі.

– Як же їх розплющиш, коли п-п-рокляте мило й без того лізе!

– А ви б змили його гарненько.

Синьоочка зняла із стіни рушник і подала Незнайкові.

Пригоди Незнайка і його товаришів

 

Незнайко тернув рушником по обличчю і тільки після цього наважився розплющити очі.

– Ну, ось тепер ви й чистіший і навіть кращий, – сказала Синьоочка і, побачивши на рушнику сліди бруду, закричала – Але іншим разом вам доведеться умиватись краще. Це тільки на перший раз я вам прощаю.

Синьоочка принесла Незнайкову одежу й сказала:

– Одягайтеся й приходьте пити чай. Ви, напевне, вже їсти хочете?

– Просто жах, як зголоднів, – признався Незнайко. – Здається, з'їв би цілого слона!

– Ах, бідолашний. Ну, приходьте швидше, ми на вас чекаємо.

Розділи: 1    2    3    4    5    6    7    8    9    10    11    12    13    14    15    16    17    18    19    20   21    22    23    24    25    26    27    28    29    30




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова