Елеонор Фарджон
Хочу місяць
Переказ з англійської – Наталія Шерешевська
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Чижиков
Зміст
Такий круглий, весь срібний
Ніч не права
День - геть!
Слідами принцеси
Барабанщик Джонні Дженкінсон
Перше квітня
Ніч права
Барабанщик Джонні Дженкінсон

А солдати королівської армії поспішали по домівках на тижневу відпустку, щоб
перед відповідальною операцією попрощатися з рідною ненькою.
Барабанщик Джонні Дженкінсон постукав барабанною паличкою у двері своєї
хатини:
Там, та-та-там! Там, та-та-там!..
Почувши знайомий стукіт, матуся кинулася відчиняти двері. Побачивши Джонні,
вона сплеснула руками і кинулася йому на шию.
— Невже це ти, Джонні? Невже ти? — наче не могла повірити своїм очам.
— Ясна річ, я, ма, — відповів Джонні. — А що в нас сьогодні на вечерю?
— Батько, йди-но сюди! — крикнула місіс Джон Дженкінсон.
З саду прийшов містер Джон Дженкінсон і, побачивши сина, так і гепнувся на
стілець і одразу ж задимів люлькою, щоб приховати своє хвилювання.
— Яким вітром ти тут, Джонні? — запитала матінка. — А ми вже думали, що ти у
далеких краях.
— У мене тижнева відпустка, ма, — сказав Джонні. — Усі солдати отримали на
тиждень відпустку.
— Чого раптом?
— Гм, — Джонні набув таємничого вигляду, — про це нам не сказали. Але здогадатися
не важко. Треба щось...
— Невже війна? — прошепотів містер Джон Дженкінсон.
— А що ж іще, батьку, — відповів Джонні.
— З ким війна, Джонні? — запитала місіс Джон Дженкінсон.
— Ну, це тримають у суворій таємниці, ма, — відповів Джонні. — Правда, ніхто не може заборонити нам робити припущення. Дехто, наприклад,
вважає, що це буде війна з Північним королем, ну а інші — що з Південним.
Особисто я думаю, що... — Але тут він замовк, бо не встиг ще вирішити, що ж
особисто він думає.
— Чи не хочеш ти сказати, Джонні, що війна і з тим, і з другим, із двома одразу?
— перелякано промовила місіс Джон Дженкінсон.
— Гм, чом би й ні, — сказав Джонні й заплющив одне око для більшої поважності.
— От біда! — простогнала місіс Джон Дженкінсон. — Обох разом нам ніколи не
здолати, ніколи!
— Покладіться на нас, ма! — гордо Сказав Джонні й відбив дріб на барабані. — Нам
би краще набити животи, і тоді будь-якого ворога ми розіб'ємо. Тож що в
нас сьогодні на вечерю, ма?

Місіс Джон Дженкінсон сховала обличчя у фартух і розплакалася.
— Нічого, Джонні, зовсім нічого! Усі куховарки в королівстві подали у
відставку.
— Та ти що, ма? — закричав Джонні, починаючи сердитися. — Коли це ми в хаті
тримали куховарку? Ти ж сама завжди готувала!
— Ну то й що! — заперечила мати і, витираючи очі, гордовито подивилася на
сина. — Якщо я готувала, отже, я куховарка і маю право, як і всі куховарки,
подати у відставку.
— Але навіщо, ма?
— А як же інакше! Королівська Куховарка подала третього дня у відставку, а за
нею і всі інші куховарки в королівстві. Не можу ж я відстати від них.
Джонні опустився на стілець поруч із батьком.
— Так, виходить, відпустка у мене зіпсована, — промовив він. — Але що найгірше, виходить, і в усіх наших хлопців відпустка зіпсована. Ні,
ви собі не уявляєте, що є для солдата їжа, коли він приходить додому у
відпустку.
— Не тільки для солдата у відпустці, — зауважив містер Джон Дженкінсон,
попихкуючи люлькою, щоб приховати свої почуття, — для інших теж.
— А що ж ти робиш, татку, коли приходить час обідати? — запитав Джонні.
— Йду в шинок, — сказав містер Джон Дженкінсон.
— Ну, пішли разом, — сказав Джонні.

І батько з сином, сумні, вирушили до сусіднього шинка.
А в шинку зібралися всі чоловіки села. Куди їм було ще піти, якщо жінки
відмовилися для них готувати? І їхнє обурення проти жінок усе зростало. День у
день чоловіки ставали все злішими і злішими, а жінки все упертішими та
упертішими.
— Де сніданок? Де обід? Де вечеря? — сердилися чоловіки.
— Король же якось обходиться без сніданку, без обіду і без вечері, —
заперечували жінки. — А чим ви кращі від Короля?
І вже по всій країні чоловіки збиралися в шинках, щоб висловлювати своє
обурення. Нарешті вони вирішили: якщо так триватиме далі, і жінки не почнуть
готувати, вони перестануть працювати.
— Тільки треба діяти дружно! — сказав батько Джонні. — Давайте всі перестанемо
працювати Першого Квітня!
І його слово, наче лісова пожежа, облетіло всі міста і села в королівстві, і
всі чоловіки, до одного, присяглися, якщо їх не почнуть годувати, Першого Квітня
кинути роботу. А всі солдати, що прийшли додому на тижневу відпустку,
присяглися, що, якщо їх не будуть годувати, вони не підуть воювати.

Зміст
Такий круглий, весь срібний
Ніч не права
День - геть!
Слідами принцеси
Барабанщик Джонні Дженкінсон
Перше квітня
Ніч права