|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Фарби старого художника
Ірина Прокопенко
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – А.Василенко
Вони з'явилися так несподівано, що Май від подиву розкрив рота, Дінка закліпала очима, а Кім розгублено спитав її:
– Коли це ти їх намалювала?..
– Ні, – радісно стріпнула Дінка косичками, – вони не намальовані...
Так, це були справжні, не намальовані хлопчики та дівчатка з міжнародного табору «Дружба». Як тільки побачили вони чорний дим над садом, відразу кинулись бігти на допомогу. Кожен з них добре знав, що таке пожежа і як це страшно, коли палає житло.
Кучерявий Санчо зірвав шланг зі стіни біля ґанку, білява Магда, допомагаючи Санчо приладнати шланг до колонки, з якої старий художник поливав свій сад. Дві дівчинки в довгополих і ошатних кімоно разом із Кімом взялися качати воду.
Хлопець у широчезному сомбреро, зірвавши його з голови, почав збивати полум'я, що вже зайнялося на стіні. Дехто пригорщами кидав землю в огонь, дехто хлюпав водою з відра. Купи-Продам відштовхував дітей, лаявся, але тугий струмінь води уже вдарився в стінку, змиваючи небезпечні малюнки. Вогонь зашипів, задимів і почав гаснути.
Купи-Продам, вивергаючи прокльони, відмахуючись і закриваючись від струменя води, позадкував. Його модний костюм раптом десь зник, пропав капелюх і темні окуляри. Купи-Продам зостався в самих трусах.
– Давай, Кіме! Вимивай геть цього палія! – зраділи Май з Дінкою. І всі діти на різних мовах підтримали їх.
Кім послухався і вдарив по купах речей. Купи-Продам стрімголов кинувся до коней, скочив на воза, але тут догнав його струмінь води. Тоді він схопив пістолета й, націлюючись на дітей, вищирився по-звірячому:
– Не підходь! Уб'ю! – і смикнув віжки.
Та коні, клітка з левом і купою речей під потоком води раптом почали танути просто на очах. Немовби їх враз водою змило. Змило і фарби у банках.
Діти вражено ахнули. Довготелесий Купи-Продам, втративши під собою опору, простягнувся на доріжці. Мокрий, жалюгідний, він підвівся, розлючено вилаявся і, як був у трусах, помчав геть. Услід йому лунали свист і сміх дітей.
У цей час засурмив горн, що скликав дітей табору «Дружба». Вони заквапилися і, вигукуючи щось на ходу, посміхаючись і помахуючи руками Кіму, Дінці та Маю, помчали до табору. І хоч вигукували вони різними мовами, Кім, Май та Дінка все розуміли: вони знали, що їхні нові друзі прощалися з ними до нової зустрічі.
– Ви що тут робите, молоді люди? – почувся зненацька старечий голос. Діти розгубилися: перед ними стояв художник, про якого вони зовсім забули. – Ви що робите у моєму саду, хотів би я знати? – повторив він, суплячись і переводячи погляд з одного на другого.
Діти мовчали. Але він побачив каяття на їхніх обличчях, порожні банки від фарб, різнобарвні плями на одязі дітей і на стінах будинку і без слів зрозумів, що відбулося тут, поки він ходив давати другові телеграму.
– Пробачте, – пробурмотів Кім, – ми не хотіли... ми тільки спробували...
– І більше не будемо, – додала Дінка.
– Спробували!.. – докірливо похитав головою художник, але очі старого подобрішали, на втомленому обличчі з'явилася посмішка. Діти зрозуміли, що він простив їх, і, оточивши художника, заходилися розповідати про все, що коїлося тут без нього.
– А цей страшний, небезпечний чоловік пішов, – закінчила Дінка.
– Стривайте, стривайте, – згадав художник. – Коли я повертався, то бачив, як затримали одного чоловіка. Він був довгов'язий, сутулий і... роздягнений...
– Це він, – зраділа Дінка.
– Очі такі злі та недобрі!
– Купи-Продам! – разом вигукнули Кім та Май.
– Чолов'яга був мокрий, брудний і так лаявся, що його змушені були арештувати.
– Це добре, хай розберуться, що то за людина, – полегшено зітхнула Дінка.
– Розберуться, дитинко, обов'язково розберуться, – заспокоїв дівчинку старий художник і погладив її золотаві кіски.
– А скажіть, – насмілився запитати Май, – ваші фарби назавжди оживають?
– Ні, – похитав головою художник, – вони оживають ненадовго, і їх, як бачите, можна змити водою. Потрібно ще багато працювати...
І тоді навперебій заговорили діти:
– Ми вам допоможемо...
– Ви навчите нас, що треба робити. І діти з табору «Дружба» допоможуть.
– Ми вигадаємо такі фарби, від яких оживатимуть малюнки назавжди.
– Ще б пак! Холодно на Півночі – намалюй сонечко, й воно зігріє. Жарко в Африці – намалюй дощик, і він освіжить.
– Тоді й голодувати не доведеться нікому. Можна намалювати яку завгодно їжу: хочеш – яблуко, а хочеш – морозиво.
– Але нехай оживають лише ті малюнки, що несуть людям добро.
Художник пригорнув до себе дітей.
– Якби ж то все було так просто, – сказав він і всміхнувся. – Усе життя працював я над своїм винаходом, але одного життя, виходить, мало. То тільки в казці буває скатерть-самобранка: тільки захотів якихось ласощів, а вони вже й з'явилися. В житті інакше: найбільша чарівна сила – то наша праця.
– Так ми ж не ледарі! – вигукнув Кім невдоволено.
– Атож, – додала й Дінка. – Ми роботи не боїмось.
– А чого її боятися? – підтримав їх Май, а потім з надією глянув на художника: – А тільки добре було б мати чарівні фарби!
Старий задумався, а потім рішуче сказав:
– Я певен, діти, що життя художника – то його картини. Треба так писати їх, щоб вони приносили людям щастя, радість, надихали серця людей. Отоді вони житимуть вічно! Руки художника роблять фарби чарівними.
...День кінчався. У таборі «Дружба» пролунав вечірній горн. Сонце ховалось за старі яблуні в старому саду. А троє друзів, озброївшись відрами та щітками, старанно змивали рештки фарби на стінах будинку та на асфальті в саду старого художника.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова