Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською
  Головна    Про сайт


Фарби старого художника

Ірина Прокопенко

Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – А.Василенко

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7   

І вони, підхопивши ящик з фарбами, тихо пішли стежиною поміж деревами. На стежці лежало яблуко, яке, мабуть, недавно впало з дерева, і Май буцнув його ногою.

– Чим завинило яблуко? – спитав його Кім. Він сів навпочіпки на тому місці, де воно лежало. – Я ось таке саме намалюю...

І намалював. Звичайно, яблуко не вийшло точнісінько таким, це був тільки малюнок, яскравий, жовто-червоний. Замилувалися ним хлопці, постоявши якусь мить, а намальоване яблуко почало зводитися, наче на дріжджах, круглішати, ставати справжнім, мовби щойно впало з дерева. Май невпевнено простягнув до нього руку і, ще не вірячи в те, що сталося, підняв, а потім, потерши об курточку, відкусив. Яблуко було соковите й солодке.

– Дай покуштувати, – нетерпляче попросив Кім.

Так вони, по черзі відкушуючи, з'їли все яблуко.

– Кіме, давай ще! – розохотився Май. – Давай багато-багато яблук намалюємо!

– Май, – розсудив Кім тверезіше, – ти забув, що можна не лише яблука малювати. Можна все, що захочеш.

– Тоді – виноград! – захлинався з радощів Май. – Хочу винограду!

Кім умів і любив малювати, часто він для всього класу малював картинки з ботаніки. Особливо йому вдавались овочі та фрукти. І зараз він постарався на славу, і ось у них біля ніг лежать грона зеленого винограду, купки синіх слив, палахкотять червоні черешні, золотяться дині. Від пахощів наморочилося в голові.

– Ой, не можу більше, – випльовуючи кісточку від сливи, аж стогнав Май. – Ой, нене, зараз лусну...

– І в мене щось теє... живіт заболів, – спроквола мовив Кім і відкинув недоїдене яблуко.

Саме в цей момент через хвіртку до саду зайшла їхня однокласниця Дінка, веснянкувата красуня, яку їм так не вдалося викрасти. Щодня о цій порі її бабуся, подоївши свою корову, посилала художникові молоко. Тримаючи в одній руці бідон з молоком, Дінка намагалася причині ти хвіртку. Але та, не підкоряючись, знову й знову з легким скрипом відчинялася.

– Маю, – зашепотів збуджено Кім, – давай налякаємо Дінку, щоб не бундючилась.

– Давай, – швидко згодився Май, пам'ятаючи, що Дінка назвала їх дурними. – Але як?

– А ось так! Усі дівчиська чорних котів бояться...

І він став малювати на асфальті вусатого чорного кота. Кіт цей, звичайно, не був шедевром живописного мистецтва, але, мовби щойно прокинувшись, потягнувся, вигну спину, хрипко нявкнув і пішов стежиною саду.

Фарби старого художника

– Глянь, глянь, – Кім штовхнув ліктем друга, – зараз вона дремене.

Май, не втримавшись, зареготав. Але сподіванки їхні не справдилися: Дінка була саме з тих дівчисьок, яких налякати нелегко. Справді, хіба не вона виявила хоробрість, коли хлопці кинули у вікно класу, де сиділи дівчата, живу мишу?! Знявся вереск, подружки Дінчині скочили хто на стільці, а хто на стіл, тільки вона не розгубилася, спіймала наляканого звірка й віднесла у траву за дім.

– Киць-киць-киць, – присіла Дінка біля кота, – ти звідки взявся, чорненький? – співучим голосом примовляла вона й гладила кота по спині. – Молочка хочеш, мі гарненький? Зараз, зараз... Куди б тобі налити? – І пішла шукати якогось посуду. Хлопчаки насупились. Май стенув плечима. Кім розсердився.

– Ну, гаразд, зараз вона, в мене побіжить, – сказав він і, подумавши, почав малювати на садовій стежині щось велике, жовте. – Зараз... Це тобі не киць-киць...

– Кіме, ти що робиш? А якщо він оживе? – Май злякано закліпав очима, стежачи за пензлем, який уже вивів хижу морду лева, кошлату гриву й швидко підбирався до хвоста. – Не треба, Кіме, не треба, – бурмотів Май, задкуючи від жахливого малюнка в кущі.

– Зараз ти в мене побіжиш, – не слухаючи приятеля, примовляв Кім і домалював китицю на кінці хвоста.

Намальований лев, – зовні він трохи скидався на розлютовану дворняжку, – спершу посмикав носом, наче хотів переконатись, що справді існує, а потім, чи то страхаючи когось, чи роздивляючись, куди це він потрапив, звівся на весь свій лев'ячий зріст.

Обидва хлопці миттю опинились на дереві.

Тим часом Дінка знайшла біля паркану якийсь черепок і хлюпнула в нього молока. Трохи постояла, з усмішкою спостерігаючи, як жадібно хлебче кіт, і вже хотіла йти в оселю. Та враз злякано округлила очі й випустила з рук бідон: стежиною саду назустріч їй ступав величезний кошлатий лев, який чомусь скидався на величезного дворового пса.

Хлопчаки на дереві з жахом стежили за левом і за Дінкою. Кім лише тепер збагнув, що може трапитися нещастя. Май тремтів, судорожно вчепившись за стовбур дерева.

– Ма-а-а! – завищала Дінка й прожогом кинулась хвіртки, лиш сандалі замелькали.

Лев од несподіванки зупинився: він уперше чув, як верещить перелякане дівчисько. Потім грізно ревнув і ринув навздогін.

– Стій! Назад! – не витримав Кім.

А Май од страху тільки заплющив очі. Коли він знов розтулив повіки, то зрозумів, що лев проґавив момент, коли Дінка, кулею пролетівши садом, зникла за хвірткою, і лише ткнувся носом у неї.

Лев сердито рикнув, ударив хвостом об землю, а потім повернувся й повільно та поважно почвалав у глиб саду.

Фарби старого художника

Хлопцям на дереві стало ще незатишніше: звір прямував до них. Май хотів було видертися вище, але не міг поворухнутись.

– Не бійся, Маю, не бійся, – прошепотів Кім блідими губами й ще міцніше притиснувся до стовбура.

Лев підійшов до дерева і, не звертаючи уваги на хлопчаків, потерся об нього боком. З дерева, наче восени, і сипалося листя. Позіхнувши, показавши рожевий язик та здоровенні ікла, звір розлігся на траві.

Друзі глянули одне на одного: чи не спати вирішило тут це страховисько? А воно так і було: лев поклав кудла голову на лапи і вдоволено замружився. Хлопцям згори його було добре видно: наче намальований величезний хижий звір, хоч і схожий трохи на дворового пса.

– Не міг ти його меншим намалювати? – дорікнув другові Май. – І морду не таку страшну. А тепер що, так будемо виснути?

Кіму теж уже добряче набридло сидіти на дереві: не мавпи ж вони зрештою. Але спробуй злізь! Та ще цей Май крутиться дзиґою на гілці, так і дивись, щоб не звалився. Кім сердито глянув на друга.

– Що мені робити? – запхикав той. – Я, знаєш, скільки слив з'їв?

– А ти б не їв, тебе не примушували! – напустився на, нього Кім

Але як же все-таки вийти з цього дурного становища? Хотіли Дінку налякати, а попалися самі. Дінці добре – утекла, а вони...

Кім ніяк не міг знайти виходу.

Сторінки:   1    2    3    4    5    6    7   



Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн


Усі категорії


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова








Гостьова книга Контакти   На головну сторінку

Підтримайте наш сайт. Картка Приватбанку 4149499149111393

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2021 Валерія Воробйова