|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Фарби старого художника
Ірина Прокопенко
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – А.Василенко
А Дінка в цей час з вереском, наче куля, вилетівши з саду, щодуху неслася додому. Від переляку нічого не помічаючи кругом себе, вона з розгону налетіла на якогось чоловіка, що йшов назустріч їй уздовж паркану.
Чоловік був довгов'язий і сутулий, широкоплечий і довгорукий. Маленькі очі незнайомця ледь поблискували з-під навислих кошлатих брів. Іншим разом Дінка обійшла б стороною такого здоровила, але зараз, не тямлячи себе від страху, – адже той лев – не миша, – кинулась до перехожого і, притиснувшись до нього, закричала:
– Ой, дядю, рятуйте!
– Ти що? – ревнув незнайомець і спробував відштовхнути дівчинку.
Та вона ще міцніше притискалася до нього, і це геть розлютило його.
– Дядю, там лев! – прокричала Дінка. – Справдешній!..
– Що ти мелеш? Який лев, я тебе питаю? – прохрипів чолов'яга, ледве стримуючи лють.
– Дядечку, не гнівайтесь, – уже спокійніше заговорила Дінка. – Я несла молоко старому художникові, він ось тут живе, за парканом, тільки зайшла в сад, а там лев, великий, страшний...
– Лев, кажеш? – Колючі очі з-під кудлатих брів наче пронизали дівчинку наскрізь. – Лев... – проказав чоловік ще раз, ніби прикидаючи, що це таке і як ним скористатися для свого зиску.
Цей чоловік мав дивну рису: із кожної речі, з кожного випадку, вважав він, можна мати зиск. Все можна продати й купити. Недарма в колі своїх приятелів він славився як людина ділова і мав прізвисько Купи-Продам.
– Ану, топаймо, – сказав він і, схопивши Дінку за руку, широким кроком заспішив до хвіртки. «Якщо дівчисько не бреше, – думав Купи-Продам, – то, мабуть, лев утік із звіринцю, який учора приїхав. Отже, можна його зловити й повернути туди. За хорошу винагороду, звичайно. Так, так, можна загребти немалі грошики». Рік тому, коли він викрав пухнасту болонку, клята тварина боляче вкусила його за палець. Але ж і зиск був! Коли він потім приніс собача до хазяйки, старенька, зрадівши, добре заплатила йому. А тут – лев!..
– Ого-го, які грошаги можна загребти! – сказав уголос Купи-Продам і пішов швидше.
– Які грошаги, дядечку? – зацікавилась Дінка і спробувала визволитися з чіпкої руки незнайомця. Але той ще міцніше стис її руку і лише біля хвіртки відпустив. Потім підштовхнув дівчину вперед і наказав:
– Ану, показуй, де твій лев.
– Ой, дядю, я боюся... – Дінка хотіла сховатися за широку спину Купи-Продама, але той штовхнув її у хвіртку й сам теж зайшов до саду.
– Ну, так де ж він? – спитав глузливо. – Чи не вигадала ти, дівчисько, того лева? Дивись у мене, рудоголова!
Купи-Продам показав принишклій Дінці величезний кулак.
А тим часом на дереві, під яким тихо спав лев, велась невесела розмова.
– Спочатку треба було клітку намалювати, а вже потім лева, – дорікав Май другові.
– Клітку! – як завжди насмішкувато заперечив Кім. – Клітку я й зараз можу намалювати.
– На дереві? Пальцем? – Май при нагоді теж міг поглузувати.
– Поки ти злізеш та намалюєш, лев тебе... – Май не договорив: він побачив Дінку з якимось довгов'язим дядьком. – Кіме, дивись, допомога!..
Кім теж побачив їх і зрадів невимовно.
– Ми врятовані, Маю, – проказав він стиха, а потім голосно гукнув: – Дядю, тут лев, але ви не бійтеся, він намальований, чуєте, дядю!
Купи-Продам із Дінкою побачили хлопчаків, що сиділи на дереві. «Мабуть, від лева на дереві рятуються», – подумала Дінка. Лева за кущами вони не бачили.
– Дядю, он бачите, у банках фарби? Вони чарівні. Візьміть пензля й просто на землі намалюйте клітку, – гукав Кім.
– Скоріше, дядю, поки лев не прокинувся, – докинув і Май.
«Знов ці розбишаки щось вигадують», – думала Дінка, озираючись на всі боки, бо таки боялася, чи не вискочить лев із кущів.
Купи-Продам теж дивився навкруги, сердито прикидав, чи не одурило його рудоголове дівчисько. Замість лева хлопчаки на дереві: чи не глузують вони з нього, розпатякуючи про якісь фарби? Ох і всипле він цій дівчині, якщо його обдурено. Але тут він помітив пензель, що валявся на садовій стежині. Це був чудовий пензель художника, вимазаний жовтою фарбою.
Купи-Продам провів пензлем по асфальту, щоб стерти фарбу. На асфальті лишився жовтий слід кілечком. І раптом... Купи-Продам протер очі: намальоване кілечко звелось і покотилось по стежині. Здивовані Дінка і Купи-Продам перезирнулись і пішли слідом. Кільце докотилося до ящика, в якому стояли банки з фарбами, й, дзенькнувши, впало.
– Чудеса! – гмикнув Купи-Продам. Він щось зміркував, умочив пензель в одну з банок і намалював ще одне кілечко, цього разу червоне. Воно теж звелось і покотилося садом.
– Оце дає! – захоплено сказав Купи-Продам. – Як у цирку!
– Ми ж казали, що фарби чарівні! – загукав зраділо Кім.
– Намалюйте, дядю, клітку біля лева, поки він спить, – попрохав Май.
Але Купи-Продам наче й не чув хлопців. Він підняв червоне кілечко, розглядаючи його. Кілечко як кілечко, годиться хіба що дітлахам для забави. Дітей у Купи-Продама не було, і він відкинув непотрібну річ геть. Кільце описало дугу в повітрі і влучило левові в ніс. Тієї ж миті по саду розітнулося лев'яче рикання. Ще і ще...
– Ой, дядю, я ж вам казала! – злякалася Дінка.
– А ми що казали! – загукали з дерева хлопці.
Купи-Продам на мить розгубився, побачивши гривасту голову лева, що виткнулася з трави.
Дінка кинулася до рятівної хвіртки, але звір величезними стрибками випередив її й заступив дорогу.
– Дінко, сюди! До нас! Швидше! – Хлопці, сидячи на дереві, махали їй, кликали до себе. Ще сьогодні Дінка з погордою відмовилася з ними бавитись. А зараз, не задумуючись, ухопилася за дві руки і вмить опинилася на гілці.
А Купи-Продам, отямившись і усвідомивши небезпеку, перелякано позадкував, дивлячись на звіра, що наближався тепер до нього. Траплялися з ним усякі біди, але таке сталося вперше. Він гарячково напружував думку: що робити?
– Дядю, скоріш малюйте клітку! – гукав Кім.
– Чарівні фарби! – додав Май. – Вони все можуть!
Мов потопаючий за соломинку, Купи-Продам вхопився за пензель, тремтячою рукою умочив його в чорну фарбу й заходився похапцем малювати перед собою ґрати. А лев усе підкрадався, ось він уже поряд. Купи-Продам бачив його хижі очі, ощирену пащу. Зараз він кинеться на нього, ось він уже присів... Р-р-рав! Лев стрибнув, але, вдарившись об ґрати, що невідомо звідки тут узялися, спантеличено сів і, лупаючи очима, втупився в них. Не довго думаючи, Купи-Продам намалював ґрати й довкола лева: страшний звір тепер був йому не страшний, він сидів у клітці.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова