|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Фарби старого художника
Ірина Прокопенко
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – А.Василенко
Купи-Продам зареготав, потираючи руки.
– Отож-бо й є! – підморгнув він до лева, який кидався з кутка в куток і не міг зрозуміти, що сталося, чому ці холодні чорні палиці не пускають його на волю. – Не пощастило тобі, звірюго, – розпатякував Купи-Продам. – Хоч ти й цар звірів, а не пощастило. А мені, ти знаєш, пофартило: так буває раз у житті, та й то не кожному. Тепер я візьму за тебе чималі грошенята. Скільки захочу – стільки й запрошу. Хай спробують не дати!
– От бачите, дядю, фарби й справді чарівні! – сказав Кім, спускаючись з дерева.
Та Купи-Продам зовсім уже забув про дітей.
– Це старий художник такі фарби винайшов, – розповідав йому Май. – Він усе життя працював над цим винаходом.
– Але треба скоріше поставити фарби на місце, – сказав Кім, – бо скоро художник повернеться.
Дінка мовчала: вона ще не отямилась після переляку.
Але Купи-Продам думав щось своє. Удача сама йшла йому до рук, і він тепер її не випустить. Роздумував він недовго: його постійною мрією були гроші. Багато грошей! Нарешті їх у нього буде стільки, скільки він захоче. Купи-Продам старанно почав виводити на асфальті малюнок паперової купюри. Та як він не старався, не міг згадати, що ще, крім цифри, там на ній зображено. Пам'ятав, що повинні бути якісь вензельки, знаки, слова... Але які? Він сердито розмазав малюнок. А чого довго мудрувати? Він же може намалювати все, що дає гроші. А з самими грішми й зв'язуватись небезпечно: ще посадять у в'язницю, як фальшивомонетника. А от килими, дорогий посуд, годинники, модні кожушки, хутро, жіночі прикраси... Хіба ж це все не гроші? Купи-Продам не раз перепродував їх, маючи на цьому неабиякий зиск.
«Тільки ці свідки мені тут ні до чого, – вирішив Купи-Продам, глянувши на дітей. – Треба прогнати їх геть».
– Ну от що, дрібнота, сідайте он на ту лаву за кущем і не заважайте мені, а я... я вам зараз цукерок намалюю, смачних-смачних... добре? – Прогнати дітей зовсім він не наважився, бо вони ще розкажуть комусь про диво-фарби. – А вже потім разом поставимо фарби на місце. Обов'язково поставимо...
Голос у дядька був улесливий, аж солодкий, і діти повірили йому. Вони всілися на гнутій садовій лаві, чекаючи обіцяних цукерок.
Але Купи-Продам і не думав малювати цукерки. Він усе прикидав, як би вигідніше скористатися з чудо-фарб. Може, спершу здати лева до звіринцю й узяти винагороду? Треба тільки його якось туди спровадити.
А для чого чарівні фарби? Саме тут вони й знадобляться.
Купи-Продам швиденько взявся до діла: до всіх нижніх кутків клітки попримальовував колеса, а перед нею – троє коней в упряжці. Тепер можна було рушати, ці коняги хутко домчать його до звіринцю: ач як рвуться, так і дивись – понесуть.
– Тпру-у-у, прудконогі! – притримав він коней.
Їх теж можна потім продати. Ох і грошви у нього збереться! А що, коли хтось поласиться на його багатства? Купи-Продам навіть похлинувся від такої думки. Так, так, якщо в нього буде багато грошей, то треба мати при собі й зброю. Не довго думаючи, просто на асфальті Купи-Продам намалював пістолет.
Він ще ніколи не малював, навіть не пробував, через те й гадки не мав, що зможе зобразити зброю, а виходить – уміє. Чи не хист проклюнувся? Малюнки виходили оковирні. «Ех, було б раніше зайнятися малюванням», – подумав Купи-Продам. Але думка ця промайнула – й зникла, розмірковувати не було часу.
Він підняв пістолета, дмухнув у ствол, клацнув запобіжником і, впевнившись, що пістолет справжній, поклав його до кишені. Але ж пістолети теж можна вигідно продати! У нього є дружки, які охоче куплять зброю. Він намалював ще кілька пістолетів і перейшов до автоматів.
На лаві за кущем у цей час Кім з Маєм розповідали Дінці про свої пригоди.
– Ех, ви! – докоряла їм Дінка. – Не могли намалювати щось цікавіше, а то – яблука, сливи. Ось я б...
– Ти б! – перервав її Кім. – Ти б, звичайно, намалювала стрічечки та бантики.
– Знаємо ми вас, дівчат, – хмикнув Май.
– Які ще бантики? – образилась Дінка. – Аніякісінької у вас фантазії. Я б таке зобразила, таке!..
– Якщо не бантики, то цукерки, – дражнився Кім. – «Ану, забери!» чи «Пташине молоко»...
Дінчине обличчя стало якимось просвітленим, радісним, веснянки на ньому аж запалахкотіли.
– Я намалювала б... – мовила вона. – Я скликала б у цей сад друзів.
– Нас? – зрадів Кім. – Мене й Мая?
– Чи з табору «Дружба»? – дошкуляв Май.
– І вас, і з усього світу. Намалювала б чорних негренят, жовтолицих дітей Японії, білоголових, як Май, фіннів...
Май пригладив своє біляве волосся.
– ...кучерявих та смаглявих, як Кім, іспанців, – продовжувала Дінка. – На мексіканських дітях були б отакенні капелюхи, – вона зобразила двома руками широчезне коло навкруг голови.
– Сомбреро, – підказав Кім.
– Еге ж, сомбреро, а шотландські хлопчики були б у картатих спідничках.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова