|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Бродяги Півночі
Скорочено
Джеймс Олівер Кервуд
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – О.Ейгес
Цього літа стояла засуха. Протягом трьох тижнів не впало ані краплини. П'яте серпня застало Ніїву й Мікі на невеличкому пересохлому болоті. Вони брели по краю глибокого чорного рівчака, який ще місяць тому був руслом повноводної річки.
Мікі й Ніїва були у яру, густо порослому кущами, і тому не одразу помітили чорну хмару, що з'явилася над лісом. Не чули вони й тупотіння копит, і тріску гілок. Це тварини рятувалися від вогню.
Ані Міка, ані Ніїва не знали жахів лісової пожежі. Тим не менш, тільки-но вони вибралися з низовини, як одразу зрозуміли, що відбувається. У їхньому мозку й м'язах пробудився інстинкт, який народився з досвіду минулих поколінь.
На сході, на півдні й на заході ліси накривала непроникна пелена. І тільки-но дим налетів з півдня, як вони повернули та побігли на північ. Ватажком був Ніїва, чиї предки протягом століть неодноразово тікали від вогняної смерті.
Вони бігли не самі. Їх обігнав олень-карибу.
"Біжи! Швидко, швидко! – кричав інстинкт Ніїви. – Але не надривайся! Інакше тобі забракне сил, впадеш, і вогонь поглине тебе!"
Напереріз їм вискочив лось. Його боки були сильно обпечені, і, божеволіючи від болю, він вирвався з вогню, що насувався з заходу, щоб наосліп кинутися в обійми полум'я на сході.
Пожежа проносилася хвойними лісами, як ураган. Врятуватися втечею було неможливо. Залишалася лише одна надія: "Вода!" І кожне озеро перетворювалося на притулок для найрізноманітнішої звірини. Забувши споконвічну ворожнечу, вони тулилися один до одного, як брати.
Саме до такого озера й привели Ніїву інстинкт та передчуття, що ставали все гострішими. Огонь був уже зовсім близько. Кашляючи від густого диму, Ніїва з фурканням покликав Мікі на середину озера.
Вогонь пішов далі так само швидко, як і налетів, залишивши по берегах лише обвуглені кістяки дерев. Біля берега довго не згасали жевріючі головешки, і вцілілі звірі залишалися у воді, але жоден хижак не напав на беззахисного сусіда.
Перед світанком прийшло неочікуване полегшення. Почалася злива, і коли перші промені сонця пробилися крізь хмари, порятовані звірі побрели до своїх спустошених лісів. Серед них були й Мікі та Ніїва.
Багато днів після Великої Пожежі Мікі покірно йшов за Ніївою, поки вони не дісталися до краю, якого не торкнувся вогонь. Одного разу вони натрапили на дивну споруду, з якої доносився запах зіпсованої риби.
Ніїва просунув голову в отвір і побачив багато рибин, звалених купою позаду нахиленої жердини.
Але коли він навалився на жердину, щоб дістати рибу, спрацювала пастка, і отвір, через який він пройшов, зник. Ніїва не звернув на це уваги і заходився ласувати рибою.
Це заняття так його поглинуло, що він навіть не помітив, як за кілька кроків від пастки визирнув індіанець і побачив його.
– Ми спіймали ведмедя, – півгодини потому повідомив цей індіанець у конторі нової факторії Лак-Бен.
– Нанет, ходімо з нами, подивимося, – запропонував Челонер своїй молодій дружині.
Затамувавши подих, вони дивилися на Ніїву, який збуджено метушився у своїй в'зяниці.
Раптом Нанет скрикнула та вибігла з-за дерев. Біля пастки лежав Мікі, який не покинув друга у лиху годину. Він намагався прокопати йому хід і так стомився, що нічого не чув.
Нанет він помітив лише тоді, коли вона була за десять кроків від нього. В горлі у Мікі застряг ком, заважаючи йому дихати. Кілька секунд він нерухомо дивився на неї.
Потім, верескнувши від захвату, він стрибнув їй назустріч. Челонер підбіг до них.
– Мікі! Мікі! – радісно закричав він.
Вони зовсім забули про ведмедя, але Ніїва нагадав про себе, вигукнувши гучне "Уф!". Мікі блискавкою кинувся до нього, і Челонер із подивом дивився, як Мікі лагідно лиже ніс величезному звірю. Раптом він здогадався...
– Це ж те саме ведмежа, Нанет, яке я спіймав півтора роки тому. Ось чому Мікі втік від нас тоді. Отже, він повернувся до свого ведмедя!
З тих пір у факторії Лак-Бен усі знають історію "ручного ведмедя". Цей ведмідь носить блискучий нашийник та бродить у суспільстві гігантського пса. І жоден мисливець навіть і не думає поцілити в нього.
Коли ж настає холоднеча і час довгого сну, ведмідь забирається у затишний льох, який вирили спеціально для нього під складом. І зимовими ночами там же, притулившись до теплого боку друга, спить і пес Мікі.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова