Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Бродяги Півночі

Скорочено

Джеймс Олівер Кервуд

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – О.Ейгес

Сторінки:   1    2    3    4    5    6

Вранці Ніїва та Мікі ледве піднялися на розпухлі лапи. Вони зголодніли і готові були вирушити на пошуки нових пригод. Ніїва знаходив мурах, пожирав безліч жуків і гриз їстівне коріння. Але цуценяті нічого не припало до смаку з ведмежого меню. Він був дуже голодний.

Нарешті Мікі зрозумів, що йому слід самому вполювати якоїсь дичини. Він почав нишпорити навкруги, винюхуючи підходящу здобич і незабаром витягнув з-під хмизу кроленя.

Кроленя друзі миролюбно з'їли до останньої кісточки. Приємна ситість у Ніїви викликала бажання добряче виспатися. Він видерся на тополю і зручно умостився на широкій гілці.

Не минуло й півгодини, як Мікі з жахом побачив, що по стовбуру тополі лізе дикобраз. Мікі не знав, що дикобраз – добра істота, і здійняв оглушливий гавкіт, щоб попередити Ніїву.

Переляканий Ніїва поліз вище по стовбуру, і, коли дикобраз підіймався вгору, Ніїва задкував від стовбура по великій гілці, поступаючись йому дорогою. Нарешті, відступати було нікуди, ведмежа зісковзнуло з гілки і повисло на ній, розгойдуючись між небом і землею.

Провисівши кілька хвилин, воно гепнулося на землю біля Мікі й довго не могло перевести подих.

Вони йшли далі назустріч новим випробуванням. Ніїва та Мікі забралися у такі глухі хащі, куди не проникав жодний промінь сонця. Несподівано над головою маленьких мандрівників ковзнула жахлива тінь. Пролунало клацання хижого дзьоба.

Сова вп'ялася в тіло ведмежати кігтями-кинджалами і оглушила його ударами потужних крил. Мікі, побачивши, що його товариш зник під безформною сірою масою, заціпеніло стояв кілька секунд...

А потім блискавичним стрибком обрушився на хижака. Сова, розтиснувши пазурі, впала на бік, і, перш ніж вона встигла підвестися, Мікі знову стрибнув на неї з лютим гарчанням.

Ніїва, вивільнившись із кігтів сови, озирнувся на Мікі, застережливо верескнув і кинувся тікати. Інстинкт йому підказував, що тут, у темних провалах над їхніми головами, крутиться смерть. Мікі припустив за ним.

Вирвавшись з непроглядної темряви, вони наткнулися на вітролом і сховалися в ньому. Цієї ночі на їхніх очах розігралася смертельна бійка між двома совами та старою вовчицею. Вони не могли поділити здобич – загнаного вовчою зграєю молодого оленя.

Наступні чотири дні Мікі та Ніїва харчувалися покинутою вовками недогризеною оленячою тушею і дуже зміцніли.

Але раптом між ними почалися суперечки. Справа в тому, що ведмеді люблять "добре витримане" м'ясо, і Ніїві м'ясо оленя з кожним днем здавалося все смачнішим. А Мікі не виносив запаху здохлятини і на сьомий день втік до річки.

Коли вранці Ніїва спустився до річки напитися, Мікі спробував відвести його подалі від мертвечини, але Ніїва не захотів розлучитися з улюбленою їжею.

Цуценя було дуже голодне і пішло від річки, твердо вирішивши сполювати якоїсь дичини. Нарешті йому пощастило, в дуплі поваленого дерева Мікі знайшов кролика. Вперше за три дні він зміг поїсти як слід.

Продовжуючи шлях, він натрапив на слід людини і згадав Челонера. Одразу все відступило перед пристрасним собачим бажанням повернутися додому, до господаря. Було зовсім темно, коли Мікі побачив багаття.

Біля багаття сиділо двоє чоловіків, але ні той, ні другий не був Челонер. Один із них встав і попрямував у бік Мікі. Прийнявши Мікі за вовченя, чоловік із такою силою пожбурив у нього палицею, що цуценя відкинуло далеко в кущі.

Тільки коли багаття згасло, Мікі зважився виповзти з кущів і потрюхикав назад. Відшукавши дупло, він забрався туди і до світанку зализував рани. Запах людини вже не будив у цуценяті радісного хвилювання, тепер цей запах означав небезпеку.

Вранці він пішов у той бік, де залишився Ніїва. Мікі хотілося почути кумедне дружнє бурчання і рохкання Ніїви. Він відчув, що Ніїва став невід'ємною частиною його світу.

Вони зустрілися на залитій сонцем невеликій галявині. Ніїва верескнув, а Мікі тихенько дзявкнув. Здавалося, вони привіталися: "Гей, Мікі!" – "Гей, Ніїво!".

У серпні та вересні в лісовому краю панував достаток. На своєму шляху Мікі та Ніїва зустрічали великі колонії бобрів, які обирали для своїх хаток темні й тихі заплави.

Вони так часто натрапляли на лосів і оленів, що зовсім перестали їх боятися. За цей час вони бачили багато чого нового й цікавого.

Але коли настав жовтень, у поведінці Ніїви з'явився якийсь неспокій. Він постійно щось шукав, перестав спати, увесь час їв і безперервно нюхав вітер, сподіваючись знайти те таємниче щось, на пошуки якого його наполегливо гнала природа.

І от настав листопад. Коли випав перший сніг, Ніїва забрався у вузьку розколину високого пагорба. Успадкований інстинкт привів ведмежа до печери, де воно народилося, з якої вперше побачило світ ранньої весни.

Ніїва ліг у готову ямку. Цієї ночі з півночі налетів перший зимовий буран. Мікі притулився до Ніїві, задоволений тим, що вони знайшли такий надійний притулок.

На ранок буран стих, Мікі виліз із печери і здивовано завмер. Усе було сліпучо-біле. Він ніколи не бачив такої краси. Тричі Мікі вертався до Ніїві і даремно намагався змусити його вийти назовні. Нарешті йому довелося спуститися в долину самому.

Перші тижні зими Мікі незмінно повертався до сплячого друга. Іноді приносив убитого кролика. Але Ніїва не відгукувався. Він поринув у Довгий Сон – у зимову сплячку.

Сторінки:   1    2    3    4    5    6

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова