|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Бродяги Півночі
Скорочено
Джеймс Олівер Кервуд
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – О.Ейгес
Вранці Челонер прив'язав Мікі до своїх саней та вирушив у нову факторію. Дорогою він мав заїхати по Нанет, що залишилася сама з дитиною після смерті чоловіка.
Увечері вони зупинилися переночувати. Челонер намагався відновити дружбу тих днів, коли Мікі був щеням. Але це виходило у нього лише частково. Мікі ніби щось турбувало.
Він часто відходив від вогнища, повертав голову на захід, нюхав повітря та жалібно скавулів. За останні дні на його долю випало стільки незвичних подій, що він ніяк не міг прийти до тями.
Опівночі, коли Челонер заснув, Мікі винувато обнюхав намет свого господаря та, крадучись, пішов до лісу.
Образ Нанет – дбайливої, доброї господарки заповнив свідомість Мікі, заслонивши все інше, навіть самого Челонера. Йому здавалося, що Нанет гукає його. Мікі біг всю ніч, підкоряючись цьому поклику.
Вранці він стояв біля прочинених дверей хати, усім своїм виглядом виказуючи благання не проганяти його, навіть якщо він у чомусь завинив.
Нанет скрикнула від несподіванки, але одразу ж кинулася до нього. Мікі знову відчув руки Нанет на своїй шиї. Він заскавулів, як щеня, А Нанет сміялася крізь сльози.
Коли наступного ранку до хати прибув Челонер, щастя Мікі стало безкраїм. Істоти, яких він любив найбільше від усього в світі, були поруч із ним.
Тепер у житті Мікі запанували радість та спокій, і він знову зайнявся полюванням. Мікі майже втратив колишню обережність і, коли наштовхнувся на пастку для рисі, з цікавості обнюхав принаду.
На спину йому з гуркотом впала величезна колода. Цілу добу, перемагаючи біль, Мікі знову й знову намагався вибратися з-під колоди.
Нарешті це йому вдалося. Але вся задня частина тулуба біла наче паралізована. Два тижні пролежав він під сушняком між життям та смертю. Туша оленя, що опинилася поблизу, врятувала Мікі від голодної смерті.
На п'ятнадцятий день він приплентався до хатини. Сніг навколо хатини був білий, і його білизну не порушував жоден слід. Мікі охопило відчуття біди. Він пошкрябав у двері. Тільки тиша відповіла йому.
Чотири дні провів Мікі неподалік від хатини, очікуючи, що звідкись пролунають знайомі голоси. На п'яту ніч він пішов у ліс.
До ранку його мучили тривожні сни. Але йому не снилися Челонер чи Нанет. Уві сні він забирався до печери до свого друга – ведмедика Ніїви та намагався розбудити його.
Наближалася весна, і інстинкт підказував Мікі, що ведмежа мало ось-ось прокинутися. Перші два-три дні Мікі петляв лісом, але потім раптом рішуче побіг прямо вперед і не зупинявся...
аж поки на світанку п'ятої доби не досяг краю лісу – перед ним пролягала широка гола рівнина, яку пересікало гірське пасмо. Мікі сів та довго дивився на рівнину.
Потім він вирушив прямісінько до печери, сунув голову в отвір і понюхав повітря.
"Ох і лежебока цей чорний ледар! Він ще й досі спить!"
Мікі стрибнув у темряву печери та тихенько загавкав:
– Прокидайся, Ніїво! – гнівно говорив він. – Сніг вже розтанув, а погода чудова. Ну прокидайся вже!
І Ніїва солодко потягнувся і позіхнув на всю пащу. Мікі й Ніїва не бачили нічого особливого в тому, що вони знову разом. Адже Ніїва й не підозрював, що він проспав цілу зиму. А от Мікі ніяк не міг збагнути: чому Ніїва такий великий.
Він обнюхав Ніїву та заходився у захваті стрибати навколо нього.
– Я такий радий, що ми разом, – говорили його стрибки. – Ну, що робитимемо? Підемо на полювання?
Здається, Ніїва думав так само. Вони спустилися до болота, і Ніїва почав діловито шукати їстівні корінці й траву. А Мікі винюхував поблизу, радіючи, що скінчилася його самота.
Друзі швидко повернулися до колишніх звичок і часто весело борсалися. Найбільше Мікі полюбляв, коли Ніїва починав бійку, ставши на задні лапи, наче людина. От тоді вони добряче розважалися.
Зате Мікі, як і колись, дратувала манера Ніїви посеред дня видиратися на дерево і там спати.
Між тим Мікі не забував і про хатину Нанет. І саме сюди, до цієї хатини, він потихеньку підводив Ніїву у перший місяць їхніх спільних блукань. Тут усе було як і раніше.
Тільки шибка вікна була тепер розбита і Мікі, сунувши писок у дірку, понюхав повітря. Ніїва з цікавості зробив те ж саме. Кімната була порожня.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова