Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Усі категорії

Душан Душек

Бабуся на драбині

Переклад зі словацької – Мирослава Русанівська
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Евеліна Чернякова

Зміст:

Сімейка
Нам'яті вуха
Пір'їнка
День народження
Годинник із зозулею
Помічники
Вітрюган
Вуха і вушиська

День народження

На другий день бабця зовсім забула про Ферічкові нам'яті вуха, і винен у цьому виявився сам Ферічко. У нього був день народження.

А коли у когось день народження, треба думати не про вуха, а про торт. Саме про це бабуся і думала і тому забула про нам'яті вуха – на щастя, сам Ферічко теж думав про торт, забувши про свої вушиська. Він мріяв про цей торт, бо бабця пекла найкращі торти в цілій околиці – а кращим з найкращих був горіховий.

Щоб спекти горіховий торт, треба багато чого: борошна, масла, цитринових кірок і, звичайно ж, горіхів. А ще яєчок. Бабця собі все приготувала, принесла з комірчини на кухню борошна, масла, горіхів; витягла з буфета тортову форму, – все вже в неї було, не було тільки яєчок.

Про яєчка забула.

У думках вилаяла сама себе за забудькуватість і знову вернулася до комірчини, щоб узяти з білої миски шість яєчок. Але, підійшовши до миски, знову вилаяла себе, бо всі яйця вчора пішли на млинці, а в мисці було порожньо.

Треба було йти на пташиний двір, де стояла невеличка куряча хатка – а в тій хатці було три коробки з жовтою соломою на дні – там неслися три бабусині курочки. Півонька несла жовті, Сидонька – білі, а Отилька – рябенькі яєчка.

Бабця зайшла на пташиний двір і від подиву зупинилася. Двері курячої хатинки відчинились, і з неї вийшла Півонька, не як завжди, на двох ногах, а чомусь на одній, сховавши другу в густому пір'ячку на черевці.

Допомагаючи собі крилами, вона стрибнула на паркан і опинилася в садку, де скоро зникла за кущами смородини й аґрусу. Слідом за нею те ж саме проробила Сидонька, а за нею Отилька.

Бабця тільки головою похитала, вона нічого не розуміла, але вирішила курей не чіпати, хай собі погуляють, пошукають черв'ячків – все одно рано чи пізно повернуться. А поки їх немає, вона зайде в курник і візьме собі на торт яєчок.

Бабця одчинила дверцята, подивилась на вислані соломою сідала – і побачила, що там нічого немає.

Бабуся не вірила своїм очам. Ні вчора, ні позавчора вона по яйця не приходила, бо мала ще запас у комірчині, отже усього у трьох ящиках повинно було бути дев'ять яєчок: в кожному по три: а оскільки три по три буде дев'ять – три курки за три дні, то мало бути, як завжди, рівно дев'ятеро яєць. А сьогодні – жодного!

Бабця тільки головою хитала: перерила всю солому, але нічого не знайшла.

Вона вийшла у двір і почала очима шукати курей. Але спершу їх почула. Потім вони повилазили з кущів і щось тихенько одна одній кудкудакали. На бабцю вони не звертали жодної уваги. А найдивніше було те, що ходили вони вже на двох лапах, як у курей і заведено. Курочки знову перескочили паркан, занурилися в свою улюблену пилюку і почали чистити і перебирати пір'ячко.

Бабця в задумі потерла кінчик носа, не знаючи, що їй робити.

Нарешті сказала:

– Дорогі мої Отилько, Півонько та Сидонько! Я бачу, що ви чимось ображені і вам не до розмов. Не знаю, що я вам такого зробила, але мені дуже потрібні яєчка, бо в Ферічка сьогодні день народження і ми збираємося пекти торт!

Після цих її слів курочки схвильовано засокотіли, закудкудакали, перебиваючи одна одну, бабці в їх сокоті почулось таке: «День народження так день народження, чи не так!»

Бабця нічого не розуміла.

Але кури більше не хотіли з нею балакати, вони сховали голови під крильця і задрімали.

Бабуся вернулась у двір, вешталась туди-сюди, потираючи ніс, і думала, коли раптом плеснула себе по лобі і розсміялася.

Пішла в садок.

За кущами смородини й аґрусу знайшла затишне гніздо, а там – рівно дев'ятеро гарненьких яєчок.

Бабця поклала їх у фартух і понесла до хати. На кухні її з нетерпінням чекав Ферічко: він розбивав молотком горіхи, час від часу стукаючи і себе по пальцях, і тому аж підскакував, пританцьовував.

Бабця витягла з буфета великий горщик, розбила шестеро яєчок, відокремила білки від жовтків, відклавши убік шкарлупки. Ферічко тим часом намолов горіхів. Потім бабця збила білки, розмішала борошно з жовтками та горіхами, додала цукрової пудри, добре все перемішала, а коли тісто було готове, вилила його у форму і поставила у гарячу духовку.

На дні горщика залишалось ще трохи тіста. Бабуся дала Ферічкові вилизати мішалку, щоб не плутався під ногами, – а сама взяла шкарлупки від яєчок, висипала їх у ступку, товкачем розтовкла на дрібнесенькі шматочки і всипала у тісто.

У Ферічка мало очі не полізли на лоба.

– Бабуню, що це ти робиш? – спитав він. – Шкарлупковий торт?

– Вгадав, шкарлупковий! – сказала бабця, вимішуючи кописткою тісто.

– А хто його буде їсти?

– Той, у кого сьогодні день народження.

– Я? Ніколи! – сказав Ферічко.

– А ти думаєш, що тільки в тебе сьогодні день народження?

– А в кого ще?

– Побачиш! – відповіла бабця.

Вона вилила тісто у ще одну форму і теж поставила її в духовку.

Не минуло й п'яти хвилин, як із двору почулось дзеленчання дзвоника. Ферічко з мішалкою підбіг до вікна.

Дорогою до хатинки наближався татків велосипед. На рамі попереду татуся сиділа Лойзка з ранцем за спиною і великим букетом квітів у руці, а ззаду на багажнику їхала мама Катарина.

Ферічко вибіг у двір. Всі його обнімали й цілували, вітаючи з днем народження. Невдовзі вийшла з хати і бабуся. Вона несла в кожній руці по торту. Один, більший, залишила на дерев'яному столику під шовковицею; а з другим попрямувала на пташиний двір.

– Бабусю, бабусю, куди ти йдеш? – здивувались усі.

– Я йду поздоровити того, в кого сьогодні іменини, – сказала бабця.

– Але ж іменини сьогодні у Фера, Франтішка, Ферічка! – в один голос вигукнули тато, мама і сестричка Лойзка.

– У мене, у мене сьогодні день народження! – кричав Ферічко.

– У тебе, а також у наших курочок! – сказала бабця, – Хіба ви вже забули, що вони народилися рівно рік назад.

Коли ми про них забудемо, то й вони про нас забудуть – залишимось без яєчок.

А и справді! – погодились усі і пішли разом з бабусею на пташиний двір, щоб привітати курочок і відсвяткувати курячі іменини.

Зміст:

Сімейка
Нам'яті вуха
Пір'їнка
День народження
Годинник із зозулею
Помічники
Вітрюган
Вуха і вушиська

У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

- Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова