Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн
  Головна    Про сайт    Помещик.com   


Душан Душек

Бабуся на драбині

Переклад зі словацької – Мирослава Русанівська
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Евеліна Чернякова

Зміст:

Сімейка
Нам'яті вуха
Пір'їнка
День народження
Годинник із зозулею
Помічники
Вітрюган
Вуха і вушиська

Нам'яті вуха

Бабуся на драбині

Феро, Ферко, Ферисько, Франтішек, Ферічко не слухався тоді, коли його не слухався футбольний м'яч. З ним він ніколи не розлучався. М'яч був постійно у нього біля ніг: Феро то бігав між деревами, обводячи їх, то бив м'ячем по воротях, то його ловив. Він мріяв стати найкращим у світі футболістом.

Нахмурився хлопчик тільки тоді, коли нахмурилося небо і линув дощ: грати в футбол стало неможливо, і він мусив тікати разом із м'ячем до хати, а там, сидячи за вікном кухні, перечікувати, аж поки випогодиться. Але тільки-но проясніло надворі, Ферічків настрій враз піднявся.

Він почекав ще чотири хвилини, поки висохнуть останні краплі – і покликав сестричку Лойзку грати в футбол.

Але Лойзці було не до футболу. Вона мала іншу роботу: саме шила собі і своїй бабуні Алоїзі паперові спіднички.

Ферічко звернувся до татка Ігнаца, але той, повертаючись з роботи, промок до нитки, а разом з ним промокли й листи в його поштовій сумці. Він не мав часу на футбол, бо саме розвішував мокрі листи на мотузці з білизною, щоб вони підсохли. Зрештою на мотузці опинився і його поштарський кашкет.

Тоді Ферічко попросив матусю Катарину побігати з ним на лівому чи на правому фланзі, але їй вистачало біганини з вечерею біля плити.

Бабуся на драбині

Ферічко тільки зітхнув:

– Минула вже година після дощу, а я ще й досі не граю в футбол, бо нема з ким; це ще добре, що в мене дві ноги, отже ліва буде грати проти правої і навпаки. Цікаво, яка нога переможе?

Насправді ж після дощу минуло тільки чотири хвилини. Але для Ферічка ці чотири хвилини без футболу тривали так довго, ніби ціла година. Заклавши в рот пальці, він голосно свиснув і вже гасав з м'ячем по подвір'ю.

Феро зовсім забув про бабцю, щоправда, вона теж не грала б із ним у футбол. Задоволено посміхаючись, бабуся ходила поміж мокрими грядками і тішилася, бо овочі: морква, петрушка, капуста, огірки і помідори, а також фруктові дерева, на відміну від її онука, люблять дощ куди більше, ніж футбольний м'яч.

Бабці від радості та ходіння страшенно захотілося пити. Та це дрібниці! Бо ж у садку, крім дерев і зелених грядок, ще й криничка була. А в криничці водичка. І та вода була пречудова на смак. Але тут... Трапилося щось неймовірне! Підходить бабця до криниці, а там сидить під дашком прямо на джерелі здоровенна жаба і зовсім не збирається звідти тікати.

А тут сонце, як на зло, припікало так, що через чотири хвилини від дощу не лишилося й сліду. Тепер пити хотілося не тільки бабці, але всім її деревам та зеленим грядкам.

Підсохли навіть татусь Ігнац і його листи на мотузці. Він уже зняв з неї поштарський кашкет і зібрався був повідчеплювати листи, коли його син Франтішек так ударив м'ячем по мотузці, що всі листи посипалися на землю. За це татко Ігнац давай м'яти сину вуха. Бабця закричала з садка:

– Ой, не тягай його за вуха, бо повитягуєш їх зовсім!

Вона захищала онука, а сама все думала, як позбутися жаби-ропухи. Ніхто й ніщо тут не допоможе, хіба що мухи, адже всі жаби дуже полюбляють мух.

Отож пішла бабця у дім і взяла мухобийку. Саме в цей момент Ферічків м'яч залетів через вікно на кухню і збив зі стола сіль. Мамі теж прийшлося нам'яти Ферові вуха. А бабуся знову за своє:

– Не тягай-бо його за вуха. Повитягуєш – що тоді?

Вона заскочила до комірчини і взяла там велику пробку від бутля. Потім вернулась у садок і стала вдавати, ніби вбиває мух.

Махає мухобийкою і голосно примовляє:

– Ось так тобі, мухо, я тебе таки вбила; будеш знати, як літати у моєму садку. Отак тобі, друга мухо! А ось тобі, третя! Оце так вам! Тепер вам капець!

Жаба на джерелі все чула. І хоча це була найлінивіша жаба на всю околицю, навіть вона не втрималася, коли почула, що зовсім поруч лежать три дохлі мухи, яких їй не треба ловити своїм лінивим язиком. Вона швиденько вилізла з криниці і пострибала за бабцею. Але бабці вже й слід прохолов. Не було ніде й жодної мухи. Жаба сунулась була назад до криниці, але джерельця не знайшла, бо бабця вже встигла його заткнути великою пробкою від бутля. Ропуха надулася від злості і луснула.

Саме в цю мить Ферічко футбольнув м'яч так невдало, що розірвав обидві паперові спіднички: спочатку Лойзчину, а потім спідницю бабуні Алоїзи. Зразу ж він перетворився на Фериська. Лойзка догнала його і нам'яла спочатку одне вухо – за одну спідничку, а потім друге – за другу.

А бабця між тим витягла з джерела пробку, криниця знову наповнилася водою.

Потім вона глянула у двір і закричала Лойзці:

– Не тягай його за вуха, бо повитягуєш. А тоді що? Що тоді будемо робити?

Але було вже пізно. Нічим не можна було зарадити: Ферічкові вуха стали мов лопухи; якби він ними помахав, то, може б, і полетів.

Тут до нього всі збіглися і всім стало Фера, Ферка, Фериська, Франтішка шкода, але від співчуття вуха не поменшають.

В усіх одразу виникло бажання пограти з Ферічком у футбол, але він про футбол і слухати не міг, бо з такими вухами чув тепер усе набагато чіткіше й краще.

Феро втік нагору до своєї кімнатки, ліг на ліжко і не хотів нікого бачити, а найбільше він не хотів бачити себе і свої вушиська.

Бабця, щоб якось полегшити внукове горе, накрила його периною із пахучого пір'ячка; пір'ячко це вона назбирала, коли горобці з бузкових і шипшинових кущів побилися між собою. У цих чудових пахощах Ферічко нарешті заснув. Бабуся обхопила голову руками і замислилася.

Аж ось вона промовила:

– Та я таки щось придумаю! Так, я щось придумаю! Мушу щось придумати!

Зміст:

Сімейка
Нам'яті вуха
Пір'їнка
День народження
Годинник із зозулею
Помічники
Вітрюган
Вуха і вушиська




На цьому сайті можна читати казки, скачувати їх у форматі .doc, слухати аудіоказки та дивитися відеоказки.


Сторінки в соц.мережах.
Підписуйтесь, щоб відстежувати нові надходження



У моєму російськомовному дитинстві були книжки з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова



Якщо у вас є сайт, на якому можна скачати, або прочитати дитячi книги українською мовою, напишіть мені, і я додам ваш сайт в цей перелiк.

Контакти






© 2015-2018 Валерія Воробйова