Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн




Душан Душек

Бабуся на драбині

Переклад зі словацької – Мирослава Русанівська
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Евеліна Чернякова

Зміст:

Сімейка
Нам'яті вуха
Пір'їнка
День народження
Годинник із зозулею
Помічники
Вітрюган
Вуха і вушиська

Пір'їнка

У другій половині червня черешні так і просилися, щоб їх хто-небудь обібрав, вони червоно полум'яніли та аж виблискували – так дозріли. Їхнє прохання почула бабця. Всі інші ж удавали, що нічого не чують – рвати черешні їм не хотілося.

Бабця взяла драбину, чи, власне, драбинку, зате – подвійну. На таких драбинках, як правило, бігають мулярі. Бігають вони на них по кімнатах, мов бузьки на довгих ногах. Над їхніми головами літають квачі та щітки – і стіни розквітають красою.

Так само квітнуть черешні: спочатку з являються квіти, далі зелена зав'язь, а потім густо поцятковані яскравими ягодами дерева знову ніби розквітають. А в того, хто стоїть на драбині, літають над головою не квачі і щітки, а шпаки.

Бабця взялася до роботи. Вона принесла драбину і вилізла на черешню. О, я мало не забув, але бабця не забула – вона прихопила з собою ще й плетеного кошика.

Вся родина зібралася подивитися на неї, але нічого не було видно, крім бабиних черевиків, які стриміли на останньому щаблі мулярської драбини.

Знизу їй кричали:

– Бабцю, впадете!

З дерева озвалось:

– Адзуськи!

Їй знову закричали:

– Злетите, от побачите, але, коли побачите, буде вже пізно!

У відповідь на це один черевик на останньому щаблі драбини невдоволено тупнув. Драбина хитнулася спочатку в один бік, потім у другий. Усі почули, як бабця там угорі перевела дух і закричала:

– Ану гетьте, бо як злізу, то будете знати – намну комусь вуха, а Ферічкові – вушиська!

Ферічко не був винний у тому, що в нього були не вуха, а вушиська. Бабуся його любила, але зараз гнівалась, бо їй не подобалось, коли хтось заважав їй працювати, вона тоді сердилась на всіх.

Ось і тепер дала волю своїм почуттям і образила малого внука.

Ферічко, опустивши вуха, відійшов.

За ним пішли й інші.

Навколо стало так тихо, що бабці захотілося співати. Вона вже затягла була пісню, аж раптом бачить: біля неї не лишилось жодної ягоди.

Вона вкинула до рота пару черешень з кошика і проковтнула їх разом із пісенькою. Потім опустила одну ногу на щабель нижче, а другу перекинула на другий бік подвійної драбини так, як це роблять мулярі; у такий спосіб вона могла бігати на драбині, мов на ходулях.

Бабуся оббігла черешню і зникла в густому листі з іншого боку дерева. І знову видно було тільки її черевички: високі, чорні, з вигнутою підошвою – бабця слабувала на ноги.

Саме тоді прилетіли шпаки.

Спочатку їх було небагато: вони кружляли над бабцею, мов мулярські квачі, – зате потім над нею нависла ціла хмара шпаків: штук, мабуть, сто.

Шпаки страшенно галасували, сварячись з бабусею за черешні.

– Дульки вам, а не черешень, – сказала вона, але стояв такий крик-гам, що її ніхто не почув.

– А то й дві дульки чи навіть три! – закричала бабця.

Але на таку хмару і цього було замало. Бабуся замислилась. Потім подивилась у кошик – на шпаків – знов у кошик: він був повнісінький.

– Ну добре, – сказала. – Мій кошик уже повний, а ваші черевця порожні, а їсти всім хочеться. Коли не вистачає дуль, можна взятися і за черешні. Всі ягоди, що лишились на дереві, – ваші!

Бабуся на драбині

Тут всі шпаки попритихали, а їхній вожак легенько доторкнувся крилом до бабиного обличчя. Він уперше зустрічав людину, яка з таким розумінням поставилась до шпачиного роду. Але бабця, не знаючи, що її хочуть тільки погладити, вирішила, що шпак намірився вщипнути її своїм ласим гострим дзьобом. Вона мотнула головою і втратила рівновагу.

Ш-у-у-у-х – і бабця вже падала вниз.

Ніжки її роз'їхалися в різні боки і метляли в повітрі, ніби хотіли політати окремо від своєї хазяйки. А чому б і ні, адже це прекрасно; куди гірше, коли людина падає. Бабуся ж летіла зовсім мало, якусь соту долю секунди, а потім одразу почала падати.

Але вона не злякалася.

Адже в неї був свій парашут: широка рясна спідниця, а під нею ще дві спідні. Летіла бабця униз, притискаючи до себе кошик з черешнями, і вірила, що накрохмалені спідниці її врятують.

Та врятували її шпаки.

Густою хмарою обліпивши бабцю з усіх боків, так що видно було самі черевички, вони потихеньку опустили її на землю: легесенько та м'якесенько, мов пір'їнку.

Головний шпак щось писнув. Бабці здалося, ніби він їй сказав:

– За добро платять добром. Можна порозумітися з людьми, хоч вони і не вміють літати.

А потім, щоб засвідчити знання іноземних мов, наприклад, горобиної, ластів'ячої чи навіть італійської, шпак сказав:

– А-р-р-іведерчі!

Бабця поклала драбину на плече. У неї над головою все швидше і швидше, мов квачі над головою муляра, перелітали з гілки на гілку шпаки, спльовуючи на землю черешневі кісточки. Одна з них луснула бабцю по носі. Але вона на це тільки всміхнулась.

Лишивши драбину під хатою коло стіни, бабуся увійшла на кухню з кошиком у руках. Зразу ж збіглася вся сімейка.

– Ну , тепер бачите! – сказала їм бабця. – Злетіла я униз чи не злетіла? З оцих черешень спечемо пиріг!

Не видно було лише ображеного Ферічка. Бабця знову вийшла у двір і побачила, що кудись зникла драбина. Може, вона сама десь побігла від стіни? Але ні! На драбині бігав Ферічко.

Я мало не забув сказати: пирога так ніхто й не пік, бо всі черешні сімейка з'їла прямо з кошика: крутилися біля нього, як шпаки, поки не зникла остання ягідка.

Зміст:

Сімейка
Нам'яті вуха
Пір'їнка
День народження
Годинник із зозулею
Помічники
Вітрюган
Вуха і вушиська




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова