|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Нублик
Яан Раннап
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Едгар Вальтер
Частина 3. Чорноголовко і Білоземко
Хоча Нублик дружив з усіма пожежниками, були серед них дві людини, яких він любив більше від інших. Це були Чорноголовко та Білоземко.
Коли Чорноголовко та Білоземко після доби чергування перевдягалися в цивільне, Нублик проводжав їх до воріт. А коли приятелі зникали за воротами, Нублик залазив на капот машини, що стояла на ремонті, потім на дах кабіни і дивився вслід друзям доти, доки вони не зникали з поля зору.
Нублик точно знав, коли повернуться Чорноголовко і Білоземко. Першого дня він навіть близько не підходив до воріт. І другого дня теж. Але з ранку третього дня Нублик вже заздалегідь зайняв місце на даху автомашини. Зазвичай Нублик впізнавав Чорноголовка чи Білоземка вже здалеку. І тут він вже не міг більше всидіти на місці.
Вітальний танець Нублика був вартий уваги видовищем. Танець починався з високих стрибків та супроводжувався радісним вереском. Нублик докладав героїчних зусиль, щоб лизнути в обличчя своїм рожевим язиком свого нового друга. І коли йому це вдавалося, він валився на спину, розслабляв усі свої чотири лапи та крутив головою, наче в'юн, чекаючи, коли його поплескають по животу.
Коли Білоземко ставав свідком "танцю Нублика" навколо Чорноголовка, його обличчя невдоволено витягалося. А коли Чорноголовко бачив, як Нублик вітає Білоземка, у нього кривився рот. Адже, хоча Нублик любив Білоземка і Чорноголовка однаково, і Чорноголовко, і Білоземко кожен відчайдушно бажали, щоб песик, який був наполовину таксою, а наполовину гончаком, вітав своїм танцем тільки його одного.
Хоча Чорноголовко та Білоземко дуже любили та цінували один одного, вони ніколи цього не показували. Зате іноді вони намагалися покепкувати один з одного.
Коли Чорноголовко бував у жартівливому гуморі, він починав перекручувати прізвище Білоземка.
– Білошапко! – кричав Чорноголовко. – Де ти?
– Білокепко! Що ти робиш?
Спочатку Чорноголовко додавав до першої частини прізвища Білоземка все, що йому спадало на думку, але незабаром він перейшов до певної системи.
– Білолодубко! – кликав Чорноголовко. – Білокочко! Білорічко! – І це означало, що цього дня команда виїжджала на навчання за місто.
– Білофарбо! Білошпалеро! – чулося наступного ранку. Виявляється, пожежникам треба було зайнятися дрібним ремонтом.
А коли лунало: – Білокружко! Білоложко! – то всі розуміли, що сьогодні Білоземко чергує на кухні.
На перший погляд здавалося, що Білоземка не дуже зачіпає кепкування Чорноголовка, але насправді це було не так. Насправді Білоземко таки сердився, але не на Чорноголовка, а на самого себе. А саме, він шкодував, що він на самому початку їхнього знайомства не став звати Чорноголовка Чорнобородком або Чорнобрюшком. Тому що тепер це йому не дозволяла зробити гордість.
На великий жаль Білоземка, спотворення його прізвища було не єдиним жартом, жертвою якого він став. У Чорноголовка був про запас ще більш ефективний козир. І цей козир дав йому на руки маленький простодушний Нублик.
Окрім навчань, які бувають у пожежників щодня, їм час від часу читають цікаві лекції. На одній з таких лекцій лікар розповідав про шкоду куріння та порадив усім курцям, якщо вони хочуть бути здоровими та сильними, кинути палити.
Після виступу лікаря Білоземко поринув у глибоку задуму, а ввечері в кімнаті, де стоїть телевізор, сказав пожежникам, які там зібралися:
– Слухайте, хлопці! Я вирішив кинути палити.
Білоземка знали як пристрасного курця, тому не дуже йому повірили. А Чорноголовко навіть пояснив:
– Білоземко вирішив кинути палити папіроси, щоб перейти на цигарки.
Але Білоземко похитав головою:
– Тепер уже кінець і цигаркам, і папіросам. Ніякого курева! Я так вирішив.
Білоземко думав про це цілком серйозно, але, на жаль, характер у нього був не такий твердий, як він сам вважав. Коли за кілька днів Чорноголовко з Нубликом піднялися з гаража нагору, вони побачили в лекційному залі Білоземка, що стояв біля прочиненого вікна.
– Що ти тут робиш, Біломайко? – запитав Чорноголовко.
– Так, дивлюся, – відповів Білоземко, дуже зніяковівши. – Он кішка сидить на даху будинку навпроти.
Чорноголовко пішов був далі, але Нублик залишився на місці. Нублик підстрибнув, дзявкнув та заходився обнюхувати кишеню Білоземка.
Тепер Білоземко не зміг приховати, що він засунув у кишеню штанів руку зі схованою цигаркою.
Йому не залишалося нічого іншого, як витягти на світ димний недопалок. Нублик спостерігав за цим своїми чорними, як сливи, очима, бив хвостом об підлогу і чекав, що його похвалять, як колись у сараї з брикетом.
Чорноголовка ця історія страшенно насмішила. Він мало не луснув зі сміху. Коли ж він знову зміг говорити, він почав сварити Білоземка:
– Ай-ай-ай, Білочайко! Ніяких цигарок, ніяких папірос! Ех, ти! – І він відмовився вислухати будь-які виправдання, що це була перша цигарка за довгий час.
Відтоді нещасний Білоземко ніде не міг знайти спокою. У Нублика виявився надзвичайний нюх. Варто було Білоземкові покласти в кишеню пачку цигарок та коробку сірників, як Нублик відразу ж їх виявляв та здіймав гавкіт. І тут же з'являвся Чорноголовко, закочував очі та невинно запитував:
– Що, знову дивимося на кішку?
І коли Чорноголовко це питав, Білоземко скрипів зубами, мріючи про той день, коли він зуміє відплатити Чорноголовкові. А оскільки він цілими днями й ночами думав про це, то в нього нарешті визрів план.
Як я вже казав, робочий день пожежників заповнений працею та навчанням, але це зовсім не означає, що в них не залишається часу для відпочинку. У вільний час пожежник може навіть подрімати на оббитому штучною шкірою дивані, тільки при цьому йому не можна роздягатися.
На жаль, у Чорноголовка була така погана звичка, що він не міг спати взутим. Коли на ньому були чоботи, він крутився з боку на бік, але заснути йому не вдавалося ні на мить.
Коли Чорноголовко переконався в цьому остаточно, він обзавівся чоботами, більшими на один розмір, і став знімати їх перед тим, як лягти спати. Він навчився так спритно взуватися, що навіть із заплющеними очима міг влучити в чоботи обома ногами одночасно.
Ясна річ, правилами це заборонено. Але оскільки під час тривоги Чорноголовко завжди опинявся біля машини одним із перших, то начальник підрозділу не робив із цього скандалу. А начальник команди, проходячи через кімнату відпочинку, просто не дивився на чоботи Чорноголовка.
Білоземко вирішив скористатися цією слабкістю Чорноголовка. Якось він приніс із дому пару старих чобіт і почав потайки дресирувати в гаражі Нублика.
– Гарний песик, Нублику, – хвалив він собаку, коли той брав у зуби один із чобіт, поставлених біля лави, та відносив його в інше місце.
– Гарний песик, Нублику, молодець, – і, крім похвали, песик одержував ще й шматочок цукру, коли він тягнув обидва чобота.
Тепер, мабуть, зрозуміло, що сталося далі. Коли одного разу тихим вечором у пожежній частині пролунав сигнал тривоги, і Чорноголовко, схопившись, хотів з розмаху засунути ноги в шкарпетках у чоботи, його п'яти вдарилися об підлогу.
Чобіт не було. Їх і не могло бути, адже Нублик потягнув один чобіт до радіатора, а з другим він якраз мчав до сходів.
Заревівши, Чорноголовко кинувся за собакою. Оскільки бігуну в шкарпетках легше розвинути велику швидкість, ніж тому, хто тягне чобіт, то Чорноголовко наздогнав Нублика на сходах, але йому треба було принести від радіатора ще другий чобіт, та й взутися теж.
Через це перший пожежний підрозділ, якому для виїзду зазвичай вистачало тридцяти-сорока секунд, виїхав на вулицю через п'ятдесят п'ять секунд після сигналу тривоги. Чорноголовко, з чиєї провини сталася затримка, з надзвичайно похмурим виглядом натягував на себе в машині робу.
Зате Білоземко був у чудовому настрої.
– Надзвичайно розумний пес… – говорив Білоземко своїм товаришам. – Ви тільки подумайте, вранці я читаю йому правила, де йдеться, що пожежник зобов'язаний спати у повному обмундируванні, а вже ввечері він із власної ініціативи вирушає на перевірку та ліквідує... гм... помічені порушення. – І під сміх товаришів Білоземко поплескав Чорноголовка по халявах чобіт.
Білоземко був дуже задоволений клишоногим песиком. І самим собою він уперше за довгий час теж був задоволений. І, прибувши на місце пожежі, він боровся з вогнем за трьох.
Нублик же бігав поруч із ним, відганяв цікавих і, звичайно, допомагав тягнути шланг.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2025 Валерія Воробйова