|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Арабська казка
зі збірки "Тисяча і одна ніч"
Казка про рибалку
Переклад українською – Євген Микитенко
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Віктор Бритвін
Пригода царя ас-Сіндбада
– Розповідають, – почав цар, – що був колись у персів цар, який дуже полюбляв веселощі, розваги, прогулянки, звірині лови й соколине полювання. Приручив він гарного сокола і не розлучався з ним ні вдень, ні вночі; навіть коли спав, сокіл сидів у нього на руці. Звелів цар зробити для сокола золоту чашу, повісив ту чашу йому на шию і сам напував птаха з неї.
Якось сидів цар у себе в палаці – аж коли підходить до нього головний сокільничий і каже:
– О царю, час тобі їхати на полювання!
І цар вирушив на лови, посадивши сокола собі на руку.
Їхали мисливці, їхали, поки опинилися в якійсь долині. Там розгорнули мисливську сітку, і незабаром у неї втрапила газель. Тоді цар вигукнув:
– Якщо газель перестрибне через чиюсь голову і втече, я того вб'ю!
Мисливці почали стягувати сітку навколо газелі. А газель підійшла до царя, стала дибки і склала передні ноги на грудях, мовби хотіла поцілувати перед ним землю. Цар кивнув газелі, та вона зненацька стрибнула через його голову і помчала в пустелю.
Цар помітив, що почет його переморгується та перешіптується, і спитав візира, чого це його підданці так дивно поводяться. І візир відповів:
– Вони кажуть, що ти мовив такі слова: «Якщо газель перестрибне через чиюсь голову і втече, я того вб'ю!»
І тоді цар вигукнув:
– Головою своєю присягаюсь, я буду переслідувати її, поки дожену!
І він помчав услід за газеллю й не відставав від неї ні в горах, ні в пустелі. А коли газель хотіла сховатись у сухих чагарях, цар спустив на неї сокола, і сокіл став бити її крилами, і газель упала на землю. А був саме час денного відпочинку. Цар ас-Сіндбад відчув спрагу, і кінь його теж захотів пити. І цар побачив дерево, з якого текла рідина, схожа на олію. Руками в шкіряних рукавицях він зняв із шиї сокола золоту чашу й наповнив цією рідиною. Та коли поставив чашу перед собою, сокіл зненацька ударив по ній крилом і перекинув. Цар підняв чашу і почав знову набирати в неї рідину, яка стікала з дерева.
Думаючи, що сокіл хоче пити, цар поставив чашу перед ним, але птах знову вдарив її крилом і перекинув. Розгнівався цар, втретє наповнив чашу й поставив перед конем. Але сокіл і цього разу перекинув її. Тоді цар вигукнув:
– Гей, пташе, ти позбавив питва і мене, і коня, і себе самого!
І, вдаривши сокола мечем, відрубав йому крила.
А сокіл підвів голову і показав знаком: «Поглянь-но на вершину дерева!» Ас-Сіндбад звів очі й побачив на дереві єхидну; та олія була її отрутою. І стало цареві гірко та прикро, що відрубав вій соколові крила. Сів він на коня та й поїхав, тримаючи сокола в руці. Раптом птах жалібно закричав і сконав, а цар заридав, картаючись тим, що вбив свого вірного сокола, який урятував його від загибелі.
Отака пригода трапилася з царем ас-Сіндбадом.
Вислухавши розповідь царя Юнана, візир сказав:
– О високий царю, хіба ж я маю серце на цього лікаря? Він не зробив мені нічого злого, і я кажу так лише з жалю до тебе. Мої слова слушні, і якщо ти на них не зважиш, то загинеш. Дубан зцілив тебе чимось таким, що ти взяв у руки. То невже ти почуваєшся тепер у безпеці? Адже він може так само і вбити тебе якоюсь річчю, що її ти візьмеш у руки.
– Мудра твоя мова, візире, – відповів цар Юнан. – Цей лікар і справді прийшов наче ворог; мабуть, він хоче моєї смерті. Якщо він вилікував мене чимось, що я взяв у руку, то може мене і вбити чимось, що я візьму в руку. Як же мені бути?
– Пошли по нього, а коли він прийде, відрубай йому голову, – порадив підступний візир. – Тільки так ти перешкодиш його лихим замірам.
– Ти маєш слушність! – вигукнув цар і вирядив до лікаря посланця.
Дубан прийшов радісний і веселий.
– Чи знаєш ти, чого я тебе покликав? – спитав цар Юнан.
– Не знає таємниць світу ніхто, крім аллаха, – відповів лікар.
– Я покликав тебе, щоб позбавити життя, – мовив цар.
Лікар, прикро вражений, спитав:
– О царю, навіщо ж ти хочеш убити мене? Чим я завинив?
– Мені сказали, – відповів цар, – що ти шпигун і прийшов, щоб погубити мене й забрати моє царство. Але я вб'ю тебе раніше, ніж ти мене!
Цар покликав ката й звелів:
– Зітни голову цьому зрадникові, вибав нас од його підступів і зла!
– Пожалій мене – і доля пожаліє тебе, не вбивай мене – бо доля вб'є тебе! – вигукнув лікар.
Але цар Юнан сказав:
– Я не можу жити в безпеці, як не вб'ю тебе: ти мене зцілив чимось, що я взяв у руку, і тепер я боюся – ти вб'єш мене чимось, що я візьму в руку.
– О царю, така твоя мені нагорода? – докірливо мовив Дубан. – За добро ти платиш злом?
Та цар був невблаганний і знову вигукнув:
– Тебе треба вбити негайно!
І тоді лікар, упевнившись, що цар справді хоче його смерті, став гірко картатися тим, що зробив добро недостойній людині.
А кат тим часом підійшов до лікаря, зав'язав йому очі, вийняв меч і сказав цареві:
– Дозволь!
А лікар, плачучи, благав:
– Пожалій мене, царю – і доля пожаліє тебе, не вбивай мене – бо доля вб'є тебе!
Тоді підвівся хтось із придворних і мовив:
– О царю, подаруй мені життя цього лікаря! Адже не бачив жоден із нас, щоб він скоїв якийсь злочин, а бачили ми, що він зцілив тебе від недуги, яку не могли прогнати ні лікарі, ні ворожбити.
– А ви знаєте, чому я вбиваю його? – мовив цар. – Тому, що коли я його не вб'ю, він неодмінно вб'є мене! Адже той, хто вилікував мене річчю, яку я взяв у руку, може й убити мене чимось, що я візьму в руку! Я боюсь, що він кимось підкуплений і прийшов тільки для того, щоб позбавити мене життя!
– Пожалій мене – і доля пожаліє тебе, не вбивай мене – бо доля вб'є тебе! – знову обізвався лікар.
Та впевнившись, що цар не відступиться від свого наміру, Дубан сказав:
– Якщо вже моя смерть неминуча, відклади її на день, царю! Я піду додому, звелю родичам та сусідам поховати мене як належить і попрощаюсь з усіма, а потім роздарую людям свої лікарські книги. Найдорогоціннішу з книг я подарую тобі, а ти поклади її в скарбницю й бережи, мов зіницю ока.
– А що в тій книзі? – спитав цар.
І лікар відповів:
– У ній стільки таємниць, що не злічити! І коли ти зітнеш мені голову, то перегорни в книзі три сторінки й прочитай три рядки на лівій сторінці, – і тоді моя голова заговорить до тебе й відповість на будь-які твої запитання.
Цар, зчудувавшися, спитав:
– О мудрий лікарю, невже справді твоя голова, коли я її зітну, заговорить до мене?
– Авжеж, царю, – відповів лікар.
Цар дозволив Дубанові піти додому, і лікар пішов у супроводі варти й залагодив усі свої справи, а наступного дня повернувся.
У царський палац зійшлися візири, еміри, придворні та славні вельможі, і став палац схожий на квітучий сад.
Два воїни підвели лікаря до царя. Дубан тримав у руках стару книгу і горнятко з якимсь порошком. Він сів і сказав:
– Принесіть мені таріль.
Коли ж принесли таріль, Дубан висипав на неї порошок і мовив:
– Візьми цю книгу, але не розгортай, поки не зітнеш мені голови, а коли зітнеш поклади її на таріль і накажи натерти цим порошком – тоді кров перестане юшити. А вже потім розгортай книгу.
І цар Юнан узяв книгу й наказав зітнути лікареві голову. Кат змахнув мечем, і Дубанова голова впала на таріль. Коли ж цар натер голову порошком, кров перестала юшити, і тоді голова розплющила очі й сказала:
– О царю розгорни книгу!
Цар розгорнув і побачив, що сторінки книги злиплися. Він послинив палець і став гортати сторінки: одну, другу, третю – та все одно гортати їх було важко.
Цар перегорнув шість сторінок, але не побачив на них жодної літери.
– О Дубане, тут нічого не написано! – вигукнув він.
Цар перегорнув іще три сторінки – і тут отрута, якою була просякнута книга, враз розлилася по його тілу, і він затремтів і крикнув страшним криком:
– Я помираю!
І тоді лікарева голова сказала:
|
– О, скільки їх було – |
І коли голова скінчила говорити, цар Юнан упав мертвий.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова