|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Арабська народна казка
Шах-папуга
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Дамі Едіторе
Багато років тому жив в одній східній країні молодий та відважний шах.
Радником у нього був Великий Візир на ім'я Саліб, дуже стара й мудра людина.
Шах, як і всі його піддані, покланявся богу мудрості і кожного дня відвідував храм, побудований ним неподалік від палацу. У нагороду бог мудрості посилав йому розумні поради у нелегкій справі керування країною.
І дійсно, ніколи ще ця держава не жила у такій злагоді й не керувалася з таким вмінням.
Але одного разу під час відвідин храму шах з подивом почув гучний голос бога, що проказав йому:
– Тобі більше не потрібні мої поради, ти став достатньо мудрим. Сьогодні я говорю з тобою востаннє. Але перш ніж це трапиться, я б хотів зробити тобі подарунок. Проси у мене все, чого захочеш, і я виконаю будь-яке твоє бажання!
Почувши таку пропозицію, шах, схилившись долілиць перед статуєю бога, довго думав, перш ніж відповісти.
– Боже, ти є володар над усіма нами, дякую тобі за те, що ти до сих пір робив для мене і для мого народу. Дай же моїй душі можливість переходити, коли я того забажаю, у тіло будь-якої істоти, нехай то буде людина чи тварина!
– Добре! – погодився бог.
Повернувшись до палацу, шах негайно погукав Великого Візира й розповів йому про отриманий ним дивний дар. Візир, проте, був стурбований. Він подумав: "Така дивна особливість може змінити життя мого господаря. Я маю зробити все, щоб він продовжував жити й правити так, як робив це до цього часу, адже зміни можуть виявитися небезпечними! Йому треба одружитися й завести сім'ю. Тоді він не прийматиме безглуздих рішень..."
За високими горами, що височіли на кордоні країни, лежала широка й родюча рівнина. Там правив старий володар. У нього була дочка, молода й гарна дівчина, настільки гарна й тендітна, що він не хотів віддавати її заміж, як не наполягали на цьому його піддані.
Щоб завадити шлюбу, якого він так не бажав, батько, за допомогою одного чаклуна, придумав дуже хитрий план, здатний сповнити зневіри всіх шукачів руки його дочки.
В саду біля палацу виростили зачакловане гранатове дерево, на якому, крім звичайних, росли три величезних граната. Із заходом сонця гілки цього гранату опускалися до самої землі, плоди розкривалися, і в них виявлялися три зручних ліжка з найніжнішого пуху. В одне з них укладалася принцеса, а в інші – дві її служниці. Потім плоди закривалися і поступово ставали такими самими, як і решта. Гілки піднімалися вгору, до самісінького неба, де їм не загрожувала жодна небезпека. Навколо саду було зведено мур у сім рядів, а зверху стирчали гостро заточені спиці.
Улаштувавши все так, володар наказав оголосити:
"Хто захоче одружитися з моєю дочкою, має бути багатим, шляхетним і вродливим. Крім того, він повинен зірвати гранат, у якому відпочиває моя дочка. Інакше на нього чекає смерть!"
І хоча багато відважних принців і шляхетних рицарів позбулися життя через невдалі спроби виконати це небезпечне завдання, саме цю дівчину Великий Візир обрав для свого володаря.
Великий Візир вирішив, що дар, посланий богом, дозволить шаху подолати будь-які труднощі. Цілими днями він безперестанку розповідав шахові про ті перепони, з якими зустрічається кожен, хто бажає наблизитися до принцеси, а також не забував нагадувати про її надзвичайну вроду.
Спочатку шах слухав його оповідки просто з цікавості, але згодом поступово захопився ними і врешті-решт закохався в дівчину, яку знав тільки з розповідей радника.
Дуже скоро він придумав, як підібратися до зачаклованого гранату. Коли шах оголосив свій план Великому Візиру, той схвалив його. Наступного дня шах наказав принести до його кімнати великого папугу.
Надзвичайна здібність, подарована богом, почала проявлятися. Шах ліг на ліжко та звернувся до Візира:
– Скоро моя душа покине мене й переселиться в цього папугу, а моє тіло залишиться тут до мого повернення. Будь біля нього день і ніч, щоб воно було готове прийняти мене назад!
Потім, помолившись богу мудрості, він заснув міцним сном.
Його дихання ставало дедалі легшим і згодом він зовсім перестав дихати. Візир, спостерігаючи за цим, з подивом і страхом побачив, що папуга, до того зовсім спокійний, почав сильно бити крилами. Тоді Великий Візир відчинив вікно, і птах полетів геть.
Згодом папуга був вже біля високих гір. Летіти було важко, але через деякий час він подолав останню вершину і побачив вежі палацу.
Крила ледве тримали папугу, і він декілька разів мало не впав прямо на гострі спиці на мурі. Нарешті, зовсім знесилений, він впав біля зачаклованого дерева.
На заході сонця принцеса зі своїми служницями підійшла до дерева, щоб увійти до нічного укриття. Гранати вже майже закрилися, коли шах-папуга прийшов до тями.
Шах побачив прекрасне обличчя принцеси, здавалося, що її блискучі темні очі усміхаються йому. Ось уже гілки дерева простяглися до неба, але папуга миттю злетів угору, рішучим ударом дзьоба зірвав гранат, в якому була принцеса, міцно схопив його лапами і полетів у нічне небо.
Високо в небі сяяли зірки, вони вказували шаху зворотний шлях. Подолати гірські вершини було ще важче, ніж до того, але шах-папуга не відчував ані холоду, ані втоми, він бачив перед собою прекрасне обличчя принцеси.
Кігті птаха міцно тримали чарівний плід, але скоро папуга зрозумів, що саме гранат заважає йому летіти так швидко, як він би хотів. Помахи крил ставали все важчими, папуга з жахом відчував, що гранат ось-ось вислизне у нього з лап, але чарівні очі дівчини надавали йому сил.
І ось він побачив удалині рівнину, гори скінчилися. Йому треба було протриматися ще трохи, і тоді він зможе повернути собі своє тіло, а головне, він зможе бачити поруч із собою принцесу – свою дружину, про яку він так мріяв.
З того часу, як шах полетів, Візир так і стояв біля вікна, що було відчинене день і ніч. Бідолашний радник молився і докоряв собі за те, що підбурив свого шаха на таку важку й ризиковану справу.
На небі вже згасали зірки і сходило сонце, забарвлюючи хмари у рожевий колір, коли він побачив папугу.
– Дякую, боже! Нарешті! – радісно закричав він.
Птах поклав на ліжко свою безцінну ношу, а потім спокійнісінько всівся туди, звідки полетів. І тоді поступово тіло шаха почало повертатися до життя, в той час як Великий Візир, впавши перед ним долілиць, схвильовано говорив:
– О, мій господарю, як ви мене налякали. Я боявся, що більше ніколи вас не побачу!
Раптом з-за обрію показалося сонце, його перші промені проникли до кімнати, і тут сталося диво: гранат став величезним, повільно розкрився, і з нього вийшла принцеса.
– Де я? Куди я потрапила? – запитала вона.
Шах ніжно взяв її за руку:
– Ви у палаці вашого майбутнього чоловіка!
Великий Візир не тямився від радості.
На другий день зіграли весілля, і подружжя царювало довго й щасливо.
З того часу всі папуги в країні стали у великий пошані. Навіть на державному прапорі був намальований папуга, і на військових знаменах з того часу майоріло зображення птаха, що став священним для всіх підданих шаха.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова