Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн





Аудіоказка "Казка про рибалку"

Арабська казка
зі збірки "Тисяча і одна ніч"

Казка про рибалку

Казка про рибалку

Переклад українською – Євген Микитенко
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Віктор Бритвін

Сторінки:   1    2    3    4    5   

Жив собі колись один старий рибалка. Мав він дружину та трьох дітей і був дуже бідний. Щодня закидав він у море невід – чотири рази, ні більше, ні менше. Такий був у нього звичай.

Казка про рибалку

Вийшов він якось опівдні на берег, поставив свого рибальського кошика і, підібравши поли халата, зайшов у воду й закинув невід. Відчувши, що невід поважчав, рибалка спробував його витягти, але не зміг. Вибрів рибалка з води, забив на березі кілок і прив'язав до нього невід, а сам роздягнувся й пірнув у воду.

Кілька разів пірнав він, аж поки витяг невід на берег. Зрадів рибалка, хутенько вдягся й зазирнув у невід, однак побачив там тільки мертвого осла. До того ж, невід був порваний. Зажурився рибалка і вигукнув:

– Оце так спіймав!

Він полагодив невід і знову закинув у воду. Почекав, поки невід зануриться, потяг і відчув, що він важчий, ніж минулого разу, і наче зачепився за щось. «Бач, яку рибину виловив!» – подумав рибалка і, роздягнувшись, пірнув. Пірнав доти, доки звільнив невід. Коли ж виволік його на берег, то знайшов там тільки старий глек, повний піску та мулу.

Рибалка жбурнув глек подалі, викрутив невід, обчистив його від мулу і знову закинув у воду. Коли втретє витяг він невід, то знайшов у ньому саме лиш череп'я, бите скло та старі кістки.

Заплакав рибалка і мовив:

– Горе мені! Я рибалю тільки чотири рази на день! І оце вже тричі закинув невід, а нічого не спіймав! Невже і за четвертим разом нічого не зловиться і нічим мені буде годувати сьогодні дружину й дітей?

Востаннє закинув рибалка невід, проте й цим разом витягти не подужав. Роздягнувся він, пірнув у воду й довго відчіплював невід.

Розклав його на березі й побачив, що там блищить глечик із жовтої міді, а шийка в того глечика запечатана свинцем, а на свинці – печать Сулеймана ібн Дауда. Рибалка дуже зрадів і подумав:

«Продам я цей глечик на базарі мідникам і візьму за нього не менше десяти золотих динарів!»

Він зважив глечик на руці, відчув, який він важкий, і, глянувши на печатку, сказав сам собі:

– Ану ж бо гляну, що там усередині, а вже потім продаватиму!

Старий заходився колупати свинець ножем і врешті зірвав його з шийки. Поклав він глечик набік і потрусив, але звідти нічого не полилося й не випало, і це здивувало рибалку.

Та за мить із глечика пішов дим. Здійнявся той дим до неба, а тоді поповз над землею, загуснув, затремтів і зробився злим духом – іфритом.

Ноги іфрита стояли на землі, а голова, здоровенна, наче баня мечеті, сягала хмар. Руки – як вила, рот – як печера, зуби – як скелі, ніздрі – як сурми, а очі – як ліхтарі. Він був страшний і гидкий на вигляд.

І коли рибалка глянув на іфрита, коліна в нього затремтіли, зуби заклацали, а в очах потемніло від страху.

Та іфрит, побачивши рибалку, вигукнув:

– О пророче аллаха Сулеймане! Я більше не порушу твоїх наказів!

Приголомшений рибалка мовив:

– О іфрите, ти називаєш мене Сулейманом, пророком аллаха, але ж мудрий Сулейман помер тисячу вісімсот років тому! Тож розкажи мені, де ти був протягом цього часу і як опинився в глечику?

– Радуйся, рибалко, – відповів іфрит, – бо за хвилину я вб'ю тебе. І смерть твоя буде страшна!

– За що ти вб'єш мене, і навіщо тобі моє життя? Адже я підняв тебе з дна морського і випустив з глечика, – відповів рибалка.

– Скажи, якою смертю ти хочеш померти і яку кару прийняти? – правив своєї іфрит.

– За який же гріх ти хочеш так тяжко мене покарати? – вигукнув рибалка. – Краще розкажи свою історію.

– Я, щоб ти знав, рибалко, один із джинів-віровідступників. Колись давно я не послухався царя Сулеймана, і царський візир привів мене до нього, і Сулейман схотів, щоб я став під його руку, але я відмовився. Тоді цар звелів принести глечик, і ув'язнив мене в ньому, заливши шийку свинцем і відтиснувши на ньому ім'я аллаха. Потім цар віддав наказ джинам, і ті кинули мене в море. Я пробув на морському дні сто років і заприсягся сам перед собою, що дам величезне багатство тому, хто визволить мене. Минуло сто років, а мене ніхто не звільнив. І ще сто років минуло, і я знову заприсягся: тому, хто випустить мене, я відкрию всі багатства землі. Проте знову ніхто не звільнив мене! Минуло ще чотириста років, і я пообіцяв: я виконаю три бажання того, хто врятує мене! Та й тоді ніхто не вибавив мене. І я розлютився й поклявся самому собі: коли хто-небудь мене випустить, я вб'ю його, але смерть хай вибере собі сам.

Казка про рибалку

Вислухавши іфрита, рибалка вигукнув:

– Яких тільки див немає на світі! І чому я спізнився аж на тисячу років?! Не вбивай мене за те, що я тебе врятував! Адже я вчинив з тобою по-доброму, а ти мені хочеш відплатити злом!

– Твоя смерть уже за плечима! Вибирай, як ти хочеш померти! – не відступався іфрит.

І тоді рибалка сказав собі: «Він джин, а я – людина. От я й подумаю, як перемогти джина розумом і хитрістю, поки він міркує над тим, яку смерть на мене наслати».

І він спитав у іфрита:

– Невже мені не минути смерті?

А іфрит заревів у відповідь:

– Не минути!

Тоді рибалка вигукнув:

– Заклинаю тебе іменем, яке вирізьблене на персні пророка Сулеймана, і прошу тебе відповісти правду на одне-єдине моє запитання!

– Гаразд, питай. Але нехай твоя мова буде короткою.

– Ти кажеш, що сидів у глечику. Але там не поміститься навіть одна твоя рука чи нога. То як же ти весь туди вліз?

– Ти не віриш, що я сидів у глечику? – крикнув джин.

– Ніколи не повірю, поки не побачу тебе в ньому, – відповів рибалка.

Джин ураз обернувся на дим, зібрався в хмарину і почав потихеньку входити в глечик. Нарешті ввійшов увесь. Тоді рибалка схопив свинцевий корок, заткнув ним глечик і вигукнув:

– Тепер вибирай, джине, якою смертю хочеш померти! Присягаюсь небом, я кину тебе в море і побудую на цьому березі дім. І хоч би хто прийшов сюди, я нікому не дам ловити риби. Скажу, що тут лежить на дні іфрит, і тим, хто його витягне, він пропонує вибирати, якою смертю померти!

Казка про рибалку

Почувши слова рибалки й зрозумівши, що його знов ув'язнено в глечику, іфрит спробував вилізти, але не зміг, бо йому не дозволяла печать. Збагнувши, що рибалка перехитрив його, він сказав:

– Та я ж пожартував з тобою!

– Ти брешеш, о найнікчемніший із джинів! – відповів рибалка і поніс глечик до води.

– Ні! Ні! Не треба! Не кидай мене в море, – закричав іфрит.

– Ба треба! – відповів рибалка.

Тоді іфрит сказав улесливим голосом:

– Ні, я не вірю, що ти здатен на такий жорстокий учинок!

І рибалка відповів:

– Я кину тебе в море! Якщо ти вже пробув у ньому тисячу вісімсот років, то й лежи там далі, аж до страшного суду. Хіба я не просив тебе: «Пожалій мене, не вбивай!» Але ти не послухався й хотів мене знищити. Однак це тобі не вдалося – я обманув тебе!

– Випусти мене, і я стану твоїм добродійником! – благально мовив джин.

– Брешеш, негіднику! – вигукнув рибалка. – Ми з тобою, наче візир царя Юнана та лікар Дубан.

– А хто вони такі, візир царя Юнана та лікар Дубан, і що з ними трапилося? – спитав джин. – Прошу тебе, розкажи.

Сторінки:   1    2    3    4    5   

Автор: Арабська народна казка; ілюстратор: Бритвін В.

Слухати аудіоказку:






Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова