Арабська казка
зі збірки "Тисяча і одна ніч"

Казка про рибалку

Переклад українською – Євген Микитенко
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Віктор Бритвін

Сторінки:   1    2    3    4    5   

Оповідка про царя Юнана та його візира

– У давні часи, – почав рибалка, – жив собі в персидській землі цар на ймення Юнан. Був він багатий та пишний, мав силу-силенну воїнів та рабів. Але на тілі в царя були страшні виразки. І лікарі не вміли вигоїти їх. Цар пив різне зілля, мастився різними мастями, однак нічого йому не допомагало. Ніхто не міг його вилікувати.

Якось прийшов у місто славетний лікар Дубан. Був він уже старий і прочитав багато грецьких, персидських, візантійських та арабських книг, знав науку лікування і науку зірок, володів знаннями про безліч рослин і трав, свіжих та сухих, цілющих та небезпечних, вивчив філософію і багато всяких інших наук.

Пробувши в місті кілька днів, лікар дізнався про цареву хворобу, про те, що найкращі лікарі та вчені не можуть його вилікувати. Дубан просидів ніч над мудрими книгами, а коли настав ранок і засяяло сонце, він убрався в найкращий свій одяг і пішов до царського палацу. Поцілувавши землю біля ніг царя, Дубан шанобливо побажав йому вічної слави та щастя, а потім назвав себе і мовив:

– О царю, я чув, що ти страждати під тяжкої недуги і ніхто не знає від неї ліків. Я вилікую тебе, царю! Але я не даватиму тобі ніякого зілля, ніяких мастей.

Почувши Дубанові слова, цар Юнан дивом здивувався й вигукнув:

– Як же ти мене вилікуєш? Присягаюся небом, я зроблю багатим і тебе, і твоїх дітей, і дітей твоїх дітей, якщо ти вибавиш мене від недуги! Все, що захочеш, буде твоїм! І їстимеш ти за одним столом зі мною, і станеш ти моїм улюбленцем!

Цар Юнан подарував лікареві почесне вбрання і ще раз спитав:

– Невже ти вилікуєш мене без зілля та мастей?

І лікар Дубан відповів:

– Так, я тебе вилікую!

І тоді цар спитав:

– Якого ж дня і якої години це станеться? Поквапся, сину мій!

– Слухаю і корюся! – відповів лікар. – Це станеться завтра!

Він подався в місто, найняв будинок і переніс туди всі свої книги та зілля. Потім дістав із мішка якісь ліки і вклав їх у держак дерев'яного молотка, що його змайстрував раніше.

Наступного ранку Дубан пішов до царя. Він шанобливо поцілував землю біля його ніг і сказав, щоб цар їхав на поле, де вправляються воїни-вершники, і грав там з молотком та м'ячем. Цар вирушив, а слідом потяглися візири, різні вельможі та придворні.

Не встиг іще цар приїхати на поле, як з'явився там лікар Дубан, подав йому молоток і мовив:

– Візьми цей молоток, міцно тримай за держак і гасай полем, б'ючи з усієї сили по м'ячу, аж поки руки й тіло в тебе змокріють від поту. Тоді лікі перейдуть з держака в руку і розтечуться по всьому тілу. А ти вертайся в палац і піди в лазню, після чого лягай спати. Ти прокинешся здоровим!

Цар Юнан вихопив у лікаря молоток, скочив на коня й кинув перед собою м'яч. М'яч покотився, а цар його наздогнав і щосили вдарив молотком, стиснувши рукою держак.

Він бив по м'ячу і ганяв його доти, аж поки весь спітнів. Рясний піт тік по його руках.

Коли лікар Дубан побачив, що ліки розлилися по царевому тілу він звелів йому вернутися в палац і йти до лазні.

Цар помчав у місто й наказав звільнити собі лазню. Лазню звільнили і раби один поперед одним побігли до царя, щоб повідомити його про це й приготувати білизну. Цар добре помився, одягнув чистий одяг, поїхав у палац і ліг спати. Прокинувшись, він  поглянув на своє тіло й побачив, що на ньому немає жодної виразки. Тіло стало чистим і білим, наче срібло! І цар невимовно зрадів, і груди його розширилися, і він вільно зітхнув.

Лікар Дубан тим часом повернувся додому, ліг і проспав цілу ніч. Коли настав ранок, він прийшов до царя й попросив дозволу зайти в залу для нарад. Цар це йому дозволив.

Побачивши лікаря, цар підвівся, обійняв його, посадив поряд із собою і подарував дорогий та розкішний одяг.

Раби накрили столи, і цар запросив Дубана до щедрого частування, і вони сіли до столу, їли й приязно між собою гомоніли.

Весь день провів лікар Дубан із царем. Коли ж настав вечір, цар, окрім чудового одягу та інших дарунків, дав лікареві дві тисячі динарів і свого коня, і Дубан поїхав додому. А цар Юнан знай дивувався з його майстерності, захоплено примовляючи:

– Цей лікар вигоїв мої виразки і не мастив їх ніякими мастями! Оце мудрість! Я повинен виявити до нього найвищу ласку й пошану! І хай він завжди буде поряд зі мною, щодня зі мною розмовлятиме і їстиме за одним столом!

Цар провів ніч спокійно, радіючи зі свого зцілення. Коли настав ранок, він вийшов з покоїв і сів у залі за престол, вельможі стали перед ним, а візири й еміри сіли по праву та по ліву руку. Потім цар покликав лікаря Дубана. Той увійшов і поцілував землю біля царевих ніг, а цар підвівся й посадовив Дубана поряд із собою. Він попоїв разом із лікарем, побажав йому довгих років життя, подарував одяг та різні інші дарунки і вів з ним бесіду до самого вечора, а тоді звелів видати Дубановї п'ять пишних убрань та тисячу золотих динарів. І лікар подався додому, підносячи до неба хвалу цареві.

У царя Юнана був один візир – мерзенний і бридкий на вигляд, скупий і дуже завидющий на вдачу. Коли він побачив, що цар наблизив до себе Дубана і робить йому всяке добро, взяли його нестерпні заздрощі, і він затаїв на Дубана серце. Правду-бо кажуть люди, що ніхто не вільний від заздрощів і що в деяких серцях живе несправедливість, яку сила виявляє, а слабість приховує.

Підійшов якось цей візир до царя, поцілував землю біля його ніг і сказав:

– О царю часу, я виріс під теплими променями твоєї ласки, тож хочу дати тобі одну пораду. Дозволь мені це зробити!

– Яка ж це порада? – стурбовано спитав цар.

І візир відповів:

– О благородний царю, колись, за прадавніх часів, люди казали: «Хто не думає про кінець розпочатої справи, тому доля – не товариш». Я ж бачу, що цар наближає до себе, вшановує й ущедряє своєю ласкою того, хто бажає кінця його царству.

Цар змінився на обличчі.

– Про кого ти говориш і на кого натякаєш? – спитав він.

І візир відповів:

– Якщо ти спиш, то прокинься! Я маю на гадці лікаря Дубана.

– Горе тобі! – вигукнув цар. – Це мій друг. Він мені дорожчий за всіх інших людей – адже він зцілив мене від страшної недуги, перед якою були безпорадні всі лікарі світу. Такого лікаря, як він, не знайти ні на сході, ні на заході! Від сьогоднішнього дня я щомісяця даватиму йому тисячу динарів. Проте якби я навіть поділив з ним своє царство, то й цього було б замало за те, що він зробив для мене! Мабуть, ти сказав свої слова тому, що заздриш цьому лікареві. Це нагадує мені пригоду, яка сталася з царем ас-Сіндбадом.

– А що ж із ним сталося? – спитав візир.

Сторінки:   1    2    3    4    5