Г.К.Андерсен

Калоші щастя

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – О.Харькова

Розділи:   1    2    3    4    5    6   

3. Пригоди сторожа

– Гм, хтось залишив тут свої калоші! – сказав сторож. – Це, напевно, лейтенант, що живе нагорі.

Чесний сторож, звичайно, хотів було негайно зателефонувати і віддати калоші їхньому законному власникові, тим більше, що у лейтенанта ще горіло світло, але побоявся розбудити сусідів.

– Напевно, тепло ходити в таких калошах! – сказав сторож. – А шкіра до чого ж м'яка!

Калоші були якраз по ньому.

– Адже як дивно створений світ, – продовжував він. – Взяти хоча б цього лейтенанта: міг би зараз спокійнісінько спати у теплій постелі, – так ні, усю ніч крокує взад і вперед по кімнаті. От кому щастя! Немає в нього ні дружини, ні дітей, ні тривог, ні турбот; щовечора по гостях роз'їжджає. Добре б мені помінятися з ним місцями: я тоді став би найщасливішою людиною на землі!

Не встиг він про це подумати, як чарівною силою калош миттєво перевтілився в того офіцера, що жив нагорі. Тепер він стояв посеред кімнати, тримаючи в руках аркуш рожевого паперу з віршами, які написав сам лейтенант. На рожевому аркуші був написаний досить банальний вірш, у якому офіцер скаржився на нещасне кохання та відсутність грошей, які б допомогли перетворити це нещасне кохання на цілком щасливий законний шлюб.

Опустивши голову на підвіконня, лейтенант важко зітхав:

"Бідняк сторож і той щасливіший, ніж я. Він не знає моїх мук. У нього є домашнє вогнище, а дружина і діти ділять з ним і радість, і горе. Ах, як би мені хотілося бути на його місці, адже він набагато щасливіший за мене!"

І в цю ж мить нічний сторож знову став нічним сторожем: адже офіцером він зробився лише завдяки калошам, але, як ми бачили, не став від цього щасливішим і захотів повернутися у свій колишній стан. Отже, нічний сторож знову став нічним сторожем.

"Який жахливий сон мені наснився! – сказав він. – А втім, досить кумедний. Приснилося мені, що я став тим самим лейтенантом, який живе у нас нагорі, – як же нудно він живе! Як мені не вистачало дружини і дітей!"

Нічний сторож сидів на колишньому місці й кивав у такт своїм думкам. Сон ніяк не виходив у нього з голови, а на ногах все ще були узуті калоші щастя. З неба покотилася зірка.

"Бач, як покотилася, – сказав сторож. – Ну нічого, їх там ще багато залишилося. А добре б побачити ближче усі ці небесні штуковини. Особливо місяць: адже він не зірка, між пальців не прослизне. Студент, якому моя дружина пере білизну, каже, що після смерті ми будемо перелітати з однієї зірки на іншу. Це, звичайно, брехня, а все ж таки було б цікаво отак мандрувати! Ех, коли б тільки мені вдалося дострибнути до неба, а тіло нехай би лежало тут, на сходах".

Є речі, про які взагалі треба говорити дуже обережно, особливо якщо на ногах у тебе калоші щастя! Ось послухайте, що сталося зі сторожем.

За декілька секунд душа сторожа пролетіла п'ятдесят дві тисячі миль, що відокремлює землю від місяця, в той час як його тіло залишилося на старому місці.

Сторож опинився біля одного з кратерів, на дні якого було розташоване місто. Місто це нагадувало яєчний білок, що плавав у склянці води, – такими прозорими і легкими здавалися його вежі, бані та вітрилоподібні балкони, що ледве колихалися у розрідженому повітрі місяця. А над головою сторожа велично пливла величезна вогненно-червона куля – наша земля.

На місяці було безліч живих істот, яких ми б назвали людьми, якби вони не так сильно відрізнялися від нас і за зовнішністю, і за мовою. Важко було очікувати, щоб душа сторожа розуміла цю мову, – однак вона чудово розуміла.

Частіше за все місячні мешканці сперечалися про нашу землю. Вони дуже і дуже сумнівалися в тому, що на землі є життя, бо повітря там, казали вони, надто щільне, і розумне місячне створіння не могло б ним дихати. Вони стверджували, що жити можна тільки на місяці – єдиній планеті, де вже давним-давно зародилося життя.

Але повернемося до Східної вулиці і подивимося, що сталося з тілом сторожа.

Неживе, воно як і раніше сиділо на сходинках; палиця випала з рук, а очі втупилися на місяць, по якому зараз подорожувала душа сторожа.

– Гей, стороже, котра година? – запитав якийсь перехожий; і, не дочекавшись відповіді, злегка клацнув сторожа по носі. Тіло втратило рівновагу і впало на тротуар.

Вирішивши, що сторож помер, перехожий злякався. Про смерть повідомили куди слід, і вранці тіло відвезли до лікарні.

Коли сторожа привезли до лікарні і внесли до мертвецької, з нього, першим ділом, звичайно, зняли калоші, і душі, хоч-не-хоч, довелося перервати свою подорож і повернутися назад у тіло. Сторож негайно ожив. Потім він запевняв, що це була найбезглуздіша ніч у його житті. Він навіть за дві марки не погодився б знову пережити всі ці жахи. Втім, тепер все це позаду.

Сторожа виписали того ж дня, а калоші залишилися в лікарні.

Розділи:   1    2    3    4    5    6