Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською
  Головна    Про сайт



Замок брехунів

Вітауте Жилінскайте

Замок брехунів

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – А.Склюкаускайте

Сторінки:   1    2    3    4

Дінасова брехня

Того ранку Дінас прокинувся пізно. Розплющив очі, потягнувся і мерщій знову замружився, щоб мама не помітила, що він вже не спить. Але мама помітила.

– Ану, вставай, синку! – посмикала вона сина.

– Я ще сплю, – буркнув Дінас. – І навіть дуже цікавий сон бачу.

– І що ж тобі сниться?

– А сниться мені, що ніби я сплю і бачу сон, – невдоволено промовив хлопчик і обережно розплющив одне око. – Чесно! – сплю...

– Як можна бачити сон про сон?! – засміялася мама.

Ще трошки поніжився, повалявся Дінас у своєму ліжечку, але вставати все ж таки довелося. Тільки-но натягнув штанці, одразу ж схопив нову сопілку, яку мама тільки вчора ввечері принесла. «Гарна сопілочка, тільки дуже вже пряма, треба зігнути. Буде на саксофон схожа». Гнув, гнув – трісь! – і зламав.

– Навіщо ж ти, синку, таку гарну сопілку зламав?! – засмутилася мама.

– Вона сама... Я й пальцем її не торкнувся, а вона – трісь! – і навпіл. Чесно.

– Ой, щось не віриться!

– Я ніколи не брешу! – образився Дінас.

– Ну добре. Йди до ванної, вмийся. Пора снідати.

Замкнувся Дінас у ванній кімнаті, напустив води і почав кораблики пускати, у морську війну та морських розбійників гратися.

– Чого ти там так довго? – кличе мама.

– Невже не розумієш? Поки руки вимиєш, скільки часу витратиш. А тут ще й обличчя, і шию, і вуха треба мити. А я і ноги хочу... Чесно!

Нарешті поснідали, і Дінас зібрався гуляти.

– Тільки у дворі! На вулицю не ходи, – попередила мама.

– Що ти, – я з двору ні кроку! – пообіцяв Дінас. – Чесно!

Але тільки-но опинився у дворі – шмигнув на вулицю. По бруківці гуркотіли вантажівки, шелестіли шинами тролейбуси, промчала з сиреною «швидка допомога». Дінас вибіг на бруківку і мало не потрапив під вантажівку.

– Хто тобі дозволив бігати по вулиці?! – крикнув йому водій, відчиняючи дверцята кабіни.

– Мама дозволила, – пискнув переляканий Дінас. – Чесно!

– Мама? – не повірив водій. – Ану, ходімо до твоєї мами!

Він хотів схопити Дінаса за руку, але того вже й слід прохолов. Не розбираючи дороги, щодуху біг наш Дінас по вулиці, налетів на урну, збив її, впав, порвав штани, схопився і помчав далі.

Таємнича карета

Біг Дінас, біг та й опинився на якійсь маленькій незнайомій вулиці. Зупинився, щоб перевести дух, озирнувся навколо. По бруківці поважні голуби ходять, стрибають горобці. Біля старих воріт сидить великий спокійний пес. Раптом цей пес піднявся – і попрямував до Дінаса. Злякався хлопчик, хотів утекти, а пес як заричить: стій, мовляв, не рухайся! Притиснувся Дінас до стіни, не ворушиться, чекає, коли піде страшний пес. На стіні, на залізному гаку, старовинний ліхтар розгойдується, а на вулиці тихо-тихо. Навіть дивно якось – ані перехожих, ані машин. І тут загуркотіли по бруківці колеса. Пес вуха нагострив, завиляв хвостом, весело загавкав.

Дивиться Дінас – їде по вулиці старовинна карета. І їде до нього... Карета як карета: високі колеса із залізними спицями, тільки коней немає – мотор дирчить. Під'їхала карета до Дінаса й зупинилася. Відчинилися ошатні блакитні дверцята, і вистрибнув кучер – на плечах фіолетовий плащ, крислатий синій капелюх так насунутий на лоба, що ні очей, ні носа не видно, тільки величезний рот.

– Доброго ранку, Дінасе! – привітався кучер і лагідно погладив пса.

– А звідки ви знаєте, як мене звати? – здивувався Дінас.

– О, я все про тебе знаю! От тільки не знаю, де ти штани порвав.

– Штани... штани мені один хлопець порвав, – знайшовся Дінас. – Чесно!

– А куди ти йдеш?

– Я це... по цукор іду, мама мене послала. Чесно!

– Ах, мама послала... Звичайно, звичайно, – посміхнувся кучер своїми товстими губами. – Лізь-но до карети, підвезу тебе до магазину. Присягаюся честю!

Замок брехунів

Підхопив він хлопчика руками й посадив до свого екіпажу. І не встиг Дінас й оком моргнути, як самі собою дверцята зачинилися і карета покотилася вперед, гуркочучи по бруківці.

«От пощастило!» – думав Дінас. Він набундючився, погойдуючись на м'яких подушках, і з гордим виглядом позирав із віконця карети. «Їду, як справжній принц! Шкода, що хлопці з нашого двору не бачать – луснули б від заздрощів!»

Їхали вони довго-довго, так довго, що Дінас навіть захвилювався.

– Куди це ми, дядьку?

– Хіба не знаєш? Цукор купувати. Присягаюся честю!

– А магазин скоро?

– Скоро. От тільки до центру міста доїдемо.

– Та ми ж уже зовсім за місто виїхали! – подивившись у вікно, охнув Дінас.

– Ну то й що? Ми ж їдемо купувати цукор, – заспокоїв його кучер. – Мама послала, і ми поїхали...

– І скоро приїдемо? – з надією запитав Дінас.

– Не встигнеш і до трьох злічити...

– Раз, два, три, – полічив Дінас. – Чому ж ми не приїхали?

Нічого не відповів кучер, тільки засміявся у відповідь. Тут Дінасу стало зовсім страшно.

– А де мій дім? Далеко? – прошепотів він.

– Та що ти! Поруч. Подивись-но у вікно.

Повернувся Дінас до вікна – жодного будинку. Темний ліс навколо.

– Там же самі дерева! – закричав хлопчик. – Чому ви весь час обманюєте мене?

Знову розреготався кучер, і ще швидше карета покотилася. Торохтів мотор, миготіли за вікнами ліси й поля, озера й річки. Нарешті звернули вони з дороги, обігнули високу гору і зупинилися. Приїхали.

Замок брехунів

Вискочив Дінас із карети і очам своїм не повірив. Чи не сон усе це?

Перед ним височів величний замок. Різьблені башточки, кольорові шибки – точнісінько, як у книжках казок малюють.

– Куди це ви завезли мене? – розгублено запитав Дінас.

– Хіба не бачиш? Ласкаво просимо до королівського замку! Присягаюся честю, радіти треба. Подякуй мені!

– Дякую... хіба тут продають цукор?

– І цукор, і сіль, і все що завгодно, – хихочучи, відповів кучер.

Підійшов Дінас до замку, став його розглядати.

І справді, королівський замок! Старовинні стіни, вежі, величезні ворота. Дах блищить – напевно, золотий! По обидва боки від входу – величезні фігури, з каменю зроблені.

Спочатку Дінасу здалося, що стражники замок охороняють.

Придивився – а то хлопчаки у коротких штанцях сидять навшпиньки, кам'яні роти пороззявляли, та так широко, що ворони там гнізда звили.

Усе навколо таке цікаве, таке незвичайне! Дінас підбіг до воріт, стулки їх безшумно прочинилися, і хлопчик опинився у дворі замку. У нього навіть замиготіло в очах від усієї тієї розкоші, що він побачив у дворі. Оце дива! Яка краса! Наче до свята все прикрашено: підлога застелена прекрасними килимами, на вікнах – фіранки з химерним візерунком, люстри всіма барвами веселки переливаються...

Замок брехунів

Роззявив Дінас рота, дивиться не надивиться... І звичайно, спіткнувся об складку на килимі. Зачепив ногою, і – о жах! Подивився вниз – дорогий килим на шматки роздерся!

– Що ж тепер буде! – перелякався хлопчик, сів навпочіпки, хотів шматочки один до одного приладнати. Як раптом бачить, що килим несправжній! Зі шматків паперу, у який крупу та цукор загортають, склеєний та розфарбований. Тому так легко і роздерся.

Підійшов Дінас до вікна, щоб подивитися зверху на подвір'я замку, відкинув фіранку, а вона одразу навпіл – шматок висить, другий у нього в руках залишився. І фіранка паперова! З фантиків склеєна. А у вікно нічого не видно: замість шибок – кольоровий папір. Відчинив Дінас раму, увірвався до кімнати вітерець, і раптом почулися тихі звуки. Хлопчик підвів голову – та це ж на люстрах барвисті абажури лускають! Тільки бризки летять. Не зі скла, а з мильних бульбашок. Подув вітерець, і вони почали лускати. Треба швидше вікно зачинити!

Йде Дінас по коридору – на стіні годинник із зозулею висить, весело цокотить. Відчуває Дінас, що вже час обідати, їсти вже хочеться, та й сонце вже високо, мабуть вже дванадцять годин, а годинник показує близько шести – і не зрозумієш: ранку чи вечора. Підійшла хвилинна стрілка до цифри «десять», пролунало шипіння, кашель, застукав маятник швидко-швидко, закрутилася годинна стрілка по циферблату, зупинилася на цифрі сім, відчинилися дверцята годинника, вискочила звідти зозуля, та як замекає: «Мее! Мее! Мее!» – немов коза.

– Ну й дивний замок, – знизав плечима Дінас.

– Досить витріщатися! – гримнув на нього кучер у фіолетовому плащі. – Ходімо!

Схопив за руку і потягнув за собою.

Сторінки:   1    2    3    4



Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн


Усі категорії


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова



Автор: Жилінскайте В.; ілюстратор: Склюкаускайте А.






Гостьова книга Контакти   На головну сторінку

Підтримайте наш сайт. Картка Приватбанку 4149499149111393

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2021 Валерія Воробйова