|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Гончар і злодій
Н.Ходза
Індійська народна казка
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – О.Винокуров, Й.Шварцман
Жив колись в Індії, в одному селищі, гончар на ім'я Добродум. І кожен, хто проходив повз його хатину, зупинявся, щоб помилуватися, як гарно він працює.
А поруч із гончарем жив ледар на ім'я Злодум. Чолов'яга цей з ранку до вечора геть нічого не робив.
Дійшла якось до раджі звістка, що у його володінні живе майстерний гончар. І наказав раджа своїм слугам привести Добродума до палацу.
Прийшли слуги до гончаря і кажуть:
– Вирушай негайно до палацу! Тобі наказано зробити сто ваз для троянд, сто глеків для запашної води, сто келихів для вина!
Пішов гончар до палацу. Дорогою зустрів він Злодума.
– Візьми мене з собою, – став просити його ледар, – я тобі допомагатиму: воду носитиму, глину міситиму...
Зрадів Добродум.
– Ходімо, – сказав він. – За роботу я дам тобі п'ять рупій. – І пішли вони разом до палацу раджі.
Багато місяців невтомно працював гончар.
І зробив такі вази, такі глеки й келихи, яких не було навіть у китайського імператора!
А Злодум, як і завжди, нічого не робив. Цілими днями він тинявся по базару, задивлявся на факірів та приборкувачів змій.
Нарешті настав день, коли гончар закінчив роботу. Раджа дав йому у винагороду мішок грошей та відпустив з миром додому.
Вирушили гончар і Злодум до рідного селища. Дорогою замислив ледар злу справу.
Коли дійшли вони до дуба біля селища, ледар почав скаржитися.
– Побачать люди твій мішок із грошима, почнуть сміятися з мене, скажуть: "Добродум повернувся багатим, а Злодум – жебраком".
Пожалів його гончар.
– Хоч ти й не допомагав мені, – сказав він, – але ось тобі п'ять рупій. А щоб люди не сміялися з тебе, я закопаю мішок із грошима під оцим дубом.
Як сказав, так і зробив.
Радісно вітали селяни гончаря!
А як настала ніч, та всі поснули, безчесний Злодум потайки пішов до дуба.
Він викопав мішок із грошима, завдав його собі на спину, і непомітно повернувся додому.
На другий день прийшов до Добродума бідний чоловік, говорить сумно:
– Друже, діти мої помирають з голоду. Допоможи мені!
Поспішив Добродум до лісу, щоб дістати зі свого мішка гроші. Але що це? Мішок зник. Хто ж міг його викопати? Тільки Злодум знав, куди сховав гончар свої гроші.
Прибіг гончар до Злодума і закричав:
– Лише ти бачив, де я закопав мішок. Ти вкрав його! Ти злодій!
Але Злодум не збентежився. Він почав гучно, щоб усі його чули, кричати:
– Безчесна ти людина! Я закопав під дубом усі свої гроші, а ти вкрав їх!
Навколо них зібрався натовп.
– Ти злодій! – кричав гончар.
– Це ти злодій! – кричав Злодум.
Так, сперечаючись, прийшли вони у супроводженні юрби до судді.
Вислухав їх суддя та й запитує гончаря:
– Хто зі свідків бачив, як Злодум вкрав твої гроші?
– Немає у мене свідків, – сумно відповів гончар.
– А я маю свідка! – сказав Злодум. – Лісовий цар, що живе у дуплі, бачив, як гончар викопав мій мішок із грошима!
– Гаразд, – відповідає суддя, – завтра на світанку приходьте всі до дуба. Нехай цю суперечку розв'яже лісовий цар.
Із першими променями сонця селяни зібралися в лісі. Прийшов і суддя. Прийшов і Добродум. Не було лише Злодума.
– Нічого, – сказав суддя, – ми дізнаємося правду і без Злодума. – І, обернувши своє обличчя до дуба, запитав: – Скажи нам, лісовий царю, хто вкрав гроші – Добродум чи Злодум?
Аж тут із дупла пролунав голос:
– Добродум – злодій! Це він викопав гроші, що їх закопав під дубом чесний Злодум.
Почувши такі слова, суддя наказав стражі схопити гончаря.
– О, справедливий суддя! – попросив у відчаї Добродум. – Дозволь мені залишитися на волі ще одну хвилину.
– Нехай буде так, – сказав суддя, – але знай: через хвилину тебе буде покарано!
Швидше, ніж проноситься думка в голові, підтягнув гончар до дуба трохи хмизу, сунув його у дупло та підпалив.
І тільки-но спалахнув вогонь, як пролунав відчайдушний крик, і з дупла вискочив Злодум у палаючому одязі. В руках він тримав мішок із грошима.
Селяни погасили на ньому одяг, і Злодум постав перед суддею.
– О, мудрий суддя! – закричали селяни. – Накажи кинути цього обманщика у вогонь!
Але суддя вирішив інакше. Він присудив віддати гончареві гроші, а злодія наказав прив'язати до дуба.
– Слухай мій вирок! – оголосив суддя. – Ти вкрав сто рупій, і за кожну рупію отримаєш один удар палицею.
І Злодум отримав сто ударів палицею.
– Хто не хоче нічого робити, – сказав суддя, – той найчастіше стає злодієм. Йди геть з нашого селища, і не повертайся, поки не навчишся працювати.
Пішов злодій і ледар Злодум світ за очі. Дивилися люди йому вслід, і ніхто його не пожалів, ніхто не сказав йому доброго слова. Така доля всіх злодіїв та ледарів!
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова