|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Замок брехунів
Вітауте Жилінскайте
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – А.Склюкаускайте
У брехунців
Опинився Дінас у великій кімнаті. Уздовж стін стоять ліжка, посередині – стіл. За столом вісім хлопчиків. І всі однаково вдягнуті: одна штанина довга, друга коротка, куртки – один рукав ледве лікоть прикриває, а з іншого тільки кінчики пальців стирчать. І черевики різні: один тупоносий, другий гостроносий. А на головах однакові червоні ковпаки. Кінчики у них довгі та вузькі, на висунуті язички схожі. Трусоне хлопчисько головою – бовтається кінчик ковпака, як довгий язик.
Сидять хлопці за столом, у моряків грають; на середині столу – човник із щоглою. Підійшов Дінас ближче – ніякий це не човник, дірява калоша, а замість щогли – ручка від мітли.
– Еге, – побачивши гостя, хмикнув один із хлопчиків, – ще одна чесна людина завітала!
– Звичайно, чесна! – підтвердив Дінас. – А що? Я ніколи не брешу.
– Як же, як же! – захихотіли господарі. – Ми теж завжди тільки правду кажемо. Ані слівця не збрешемо! Як тобі наш пароплав, подобається? Ми його тільки-но з цілого дубового брусу вирізали.
– Брешете! – обурився Дінас. – Це ж стара калоша.
– Знаєш, чому тобі здається, що ми брешемо? Тому що в тебе немає одного вуха!
Злякався Дінас, схопився за вуха... Фу ти! Обидва на місці... А хлопчаки по підлозі від сміху катаються:
– Обдурили, обдурили!
Не образився Дінас – такі жарти йому завжди подобалися. «Весело в цьому замку живеться», – подумав він.
– Як тебе звати?
– Дінас.
– Дінас? Дінас-диняс! Диня. Ні, ми будемо кликати тебе Кавуном. Лягай-но, Кавунчику, на ліжко, відпочинь з дороги.
Сів Дінас на ліжко – та й... гепнувся на підлогу. Виявляється, і ліжка тут несправжні – просто паперові мішки, надуті повітрям. Сядеш на такий, він негайно сплющується, і ти на підлозі. «Як же вони сплять?» – здивувався про себе Дінас.
– А коли я повернуся додому? – обережно запитав він.
– Полічи до п'яти – та й одразу опинишся вдома, – відповів один із хлопчаків.
Тільки Дінас не став лічити. Один раз його вже провели з цією лічбою. Досить!
Тут відчинилися двері, і знову з'явився знайомий Дінасу кучер у синьому капелюсі.
– А ну ж бо, перевдягайся! – сказав він і простягнув вузлика. Розв'язав його Дінас, а там курточка з рукавами різної довжини, штанці з різними штанинами, черевики – один тупоносий, другий гостроносий – як у всіх хлопчаків у кімнаті. Він перевдягнувся. Тільки ковпак-язичок надягати не захотів.
– Не стану я дурний язик на голові тягати! Не одягну! – І навіть ногами затупав.
Тільки кучер і слухати його не став. Накинув йому ковпак на голову та й пішов, прихопивши Дінасовий одяг.
– Ну, тепер ти наш! Зовсім наш! Одразу видно – чесна людина! – регочуть хлопці. А язички-ковпачки так і бовтаються в різні боки...
Оточили Дінаса господарі, застрибали навколо, заспівали:
|
Нащо вперся, як бичок, |
– А мене й справді мама по цукор посилала, – надув губи Дінас. – Чесно!
Раптом задзвенів дзвінок. Хлопці кинулися до дверей, тягнучи за собою новачка.
– До володаря! До короля!
Король брехунів, повелитель брехачів
Тупіт лунав по всьому замку. Відчинялися двері різних кімнат, і до коридорів вливалися натовпи дівчаток-брехух і хлопчаків-брехунців. І всі вони поспішали до тронної зали.
Якою ж величезною була ця зала! А посеред неї, на узвишші, виблискував золотом королівський трон. Правда, підійшовши ближче, Дінас розгледів: ніякий це не золотий трон, а просто старе тріснуте корито, обліплене золотими папірцями від цукерок. Надувшись від поважності, сидів у цьому кориті товстий-претовстий кирпатий хлопчина – король брехунів, повелитель брехачів. Рот у нього весь час був роззявлений – нема було коли його закрити: король безперервно базікав. На чолі його королівської величності пишніла дорогоцінна корона, склеєна з червоних, позолочених по краях паперових язичків. На кінчику кожного язичка блищав «діамант» – скляний ґудзик.
Оглянув король своїх придворних, підняв руку і урочисто оголосив:
– Хочу вас засмутити: сьогодні до нас не завітають неждані гості з недалеких країн. Отже до зустрічі готуватися не слід.
Дінас одразу ж зметикував, що його брехлива величність усе говорить навпаки. Тому його слова слід розуміти так: «Сьогодні до нас приїдуть давно очікувані гості з далеких країн. Слід підготувати для них урочисту зустріч».
Брехухи-дівчатка одразу ж пішли клеїти порвані фіранки і розфарбовувати паперові килими, хлопчаки-брехунці помчали до парку. Дінас побіг за ними.
Парк брехунів
Чого тільки не було в цьому парку: і гойдалки, і каруселі... Уздовж берега ставка погойдувалися човни.
– От добре! – зрадів Дінас і одразу ж поліз на гойдалки. Але не встиг піднятися на них, як опинився на землі. Зламані гойдалки були підв'язані тоненькими гнилими мотузочками... І каруселі не крутилися. Що робити – пішов новачок до ставка. Засунув ногу до човна і одразу ж зачерпнув повний черевик води. Дна у човна не було! Навіть дерева в парку виявилися несправжніми: встромили в землю палиці, наприв'язували ганчір'я замість листя... А птахи? Пучки пір'я, ниточкою перев'язані. А хто ж пищав у парку та свистів? Глиняних свистунців понавішували – подме вітер, ось ці свищики й верещать, та так пронизливо, хоч вуха затуляй.
Побачив Дінас кущик чорниці зі стиглими ягідками, нахилився, зірвав, засунув до рота і скоріше виплюнув: на кущику замість соковитої ягідки сухе зернятко гіркого чорного перцю! Що таке?!
А брехунці носилися по парку, пихкали, старалися: підв'язували гнилими мотузочками гойдалки, чіпляли ганчірочки, що впали з палиць, витягали зі ставка потонулі човни без дна, зв'язували у пучки пір'я і садили цих «пташок» на ганчир'яне листя... Дружно працювали. Піт з усіх градом лився. Треба було не тільки до урочистої зустрічі гостей підготуватися, але ще й встигнути пообідати до їхнього приїзду.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова