|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Чемний гном і залізний птах
Л.Стрєлкова
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – С.Волков
В одному дрімучому лісі, на великій галявині, жили гноми.
Хтось пік пироги, хтось шив одяг, хтось будував будинки. На цій чудовій галявині в усіх були рівні права й обов'язки.
Але був серед них найбільш чемний гном, якого ставили усім за приклад. Звали його Мерсі.
Він ніколи не ліз на зупинці без черги, не штовхався. Мерсі говорив так:
– Перепрошую, пропустіть мене, будь ласка, вперед. Дозвольте, я сяду.
І гноми завжди пропускали його.
У їдальні Мерсі набирав собі найсмачніші страви. А морозиво він намагався схопити навіть із підносів інших. При цьому він говорив:
– О, дякую, друзі! Я так наївся! Буду щасливий розділити з вами свій обід!
Але гноми чемно відмовлялися.
Коли рано вранці усі йшли на роботу, Мерсі ще спав міцним сном.
– Не будіть мене, – говорив він, – мені треба як слід виспатися. Адже я цілу ніч думаю про те, як зробити вас усіх чемними й щасливими!
Але одного разу на казковій галявині трапилася біда. Прилетів птах-смерч із залізним пір'ям, сталевим дзьобом і холодним серцем.
Усі швидко поховалися у кротячі нори. Гноми знали: птах цей вбиває кожного, хто трапляється на його шляху.
Але він може стати добрим, якщо згадає пташину мову.
"Що ж робити?" – думали гноми. Вирішили вони попросити Мерсі допомогти, як найрозумнішого, найсміливішого, найчемнішого. Адже він, напевно, знає пташині й звірячі мови.
Мерсі дуже пишався тим, що його вважають найрозумнішим і найсміливішим.
– Дякую, друзі, дякую. Звичайно, я допоможу вам!
Гноми розступилися, пропускаючи його назовні. Але Мерсі чомусь позадкував до найглибшого запасного ходу...
і звідти крикнув:
– Я бажаю вам тільки добра, намагаюся зробити вас кращими. Ви повинні мене берегти, щоб мене не вбив залізний птах!
Тут вперед вийшов гном Тишко. Він був не найрозумнішим і не найсміливішим. Як Тишко не намагався, він усе ж таки іноді забував сказати "дякую", чи "будь ласка", "перепрошую" чи "пробачте".
Але саме він пішов назустріч страшному птаху. Кинувся птах на гнома і вдарив його.
Утік Тишко назад до нори, приклали до його рани гноми цілющої трави, і тільки-но рана загоїлася, як піднявся відважний гном і знову пішов до птаха.
Лише кілька пташиних слів встиг сказати Тишко. Але не згадав птах свою рідну мову. Налетів він на гнома і знову вдарив його сильним дзьобом.
"Це кінець, – подумав Тишко, – уб'є мене зараз залізний птах і не побачу я більше, як сонечко сходить, не почую, як рано вранці жайворонок співає. Ану ж бо, заспіваю я перед смертю ранкову пісню жайворонка."
Він заспівав, і тут трапилося диво: стало пір'я птаха м'яким, дзьоб маленьким, а очі добрими.
Підхопив він пісню жайворонка і полетів високо в небо.
А на землі залишився лежати поранений гном. Від слабкості Тишко навіть не міг розплющити очей. Раптом він почув обережні кроки.
Чийсь знайомий голос прошепотів:
– О, бідолашко, мені так шкода, що тобі так не пощастило, потерпи ще трохи.
– Це ти, Мерсі? – ледве чутно запитав Тишко.
– Хто ж іще? Не бійся, я тебе врятую!
Затягнув Мерсі Тишка у той самий запасний хід, з якого він так раптово з'явився, а сам повернувся на його місце і ліг, розкинувши руки.
Вийшли з підземелля решта гномів, підняли Мерсі з землі і віднесли в дім.
А чарівний птах літав високо в небі, радіючи свіжому повітрю й сонячному світлу. Почувши пісню жайворонка, він раптом згадав бідолашного гнома і полетів до галявини.
Він одразу знайшов запасний кротячий хід. Забутий усіма Тишко вже майже не дихав.
Сплів птах з трави кошик, посадив туди Тишка і піднявся в небо.
Вдихнув гном чистого повітря, зігрівся у променях сонця й ожив.
А в цей час гноми розпитували Мерсі, захоплювалися ним, хвалили.
– А де ж Тишко? – запитав хтось.
– Не сваріть його, – відповів Мерсі, – він злякався і десь сховався.
Тут відчинилося вікно, і білий птах вніс кошик із гномом Тишком, живим та неушкодженим.
Змахнув птах крилом, торкнувся ним гнома Мерсі, і той почав зменшуватися на очах, поки не перетворився на крихітне зернятко. Виросла з цього зернятка трава...
Минув час, Тишко навчився не забувати чемні слова "дякую" і "будь ласка".
– Це добре, – говорив найстаріший і наймудріший на галявині гном. – Доброму серцю легко стати чемним, а от зле серце ніякою чемністю не виправдається.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова