|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Замок брехунів
Вітауте Жилінскайте
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – А.Склюкаускайте
Обід
До того часу, як пролунав дзвінок, гукаючий всіх на обід, Дінас добряче зголоднів. Усі кинулися до їдальні, посідали за столи. Вийшов кухар і оголосив:
– Сьогодні у нас бульйон із локшиною, котлети. А на солодке – желе. Усім смачного!
– Ото смакота! – облизався Дінас.
Але не встиг проковтнути ложку бульйону, як мало не вдавився. В тарілці плавала не локшина, а обрізки мотузочок. Замість котлети подали дерев'яні брусочки, пофарбовані коричневою фарбою. А желе? Яке там желе! Зачерпнули муляки з дна ставка, ось тобі й желе!
Озирнувся Дінас навколо: сидять за столами брехунці, жують, нахваляють, прицмокують, ніби щось дуже смачне їдять. Нарешті відклали ложки і заспівали:
|
Тра-та-та, тра-та-та, |
Відсунув Дінас тарілку. Мало не плаче від голоду й образи. В цей час закричали:
– Гості не приїхали! Не біжимо їх зустрічати!
Усі вискочили й кинулися геть з їдальні.
Гості
Повільно, урочисто прочинилися ворота замку, і увійшли гості. Мабуть, прибули вони з далеких східних країн: на всіх одягнені широченні шовкові шаровари, на голові накручені тюрбани, у кожного на боці крива шабля.
Увійшли гості до замку і заахкали:
– Ах, як тут чудово! Які коштовні килими! Які дивовижні атласні фіранки! Які кришталеві люстри! Ніде ми не бачили такої розкоші...
«От дурні, – подумав Дінас. – Невже вони не бачать, що все це підробка?»
Увійшли гості до тронної зали, побачили тріснуте корито, обклеєне золотими папірцями, і навіть роти від захоплення пороззявляли.
– Такий трон коштує мільйон золотих монет, – прошепотів один із гостей. – У всьому світі немає другого такого!
– Правда! Щира правда! – набув поважного вигляду король брехунів. – Мій трон найдорожчий в світі. А подивіться на дорогоцінне каміння моєї корони – воно теж не має собі рівних на землі.
Гостей повели до парку.
– Ай і ой! – дивувалися вони. – Ніде не бачили ми такого незвичайного парку! Ваші птахи співають солодше від соловейка! А які гойдалки, які витончені човни, які пишні тропічні дерева! Ах і ох!
«Справжні дурні ці гості, – сердився про себе Дінас. – Їх обманюють, а вони усьому вірять».
Король із задоволенням слухав похвали і кивав головою:
– Так-так! Ніде в світі немає такого чудового парку, такого ж міцного і розкішного замку. А хіба знайдеш на світі такого скромного, такого правдивого і чесного короля, як я!
Ні на мить не закривав рота його брехлива величність, паперові язички його корони колихалися на всі боки, і, здавалося, вони допомагали йому брехати.
А його піддані – хлопчаки-брехунці та дівчатка-брехухи – вишикувалися посеред парку на галявині й заспівали:
|
Це найкращий замок в світі, |
Гості ще поохкали, помилувалися обманною дивиною і розпрощалися. Коли вони попрямували до виходу, Дінас не витримав, побіг до них і зашепотів:
– Не вірте! Тут все неправда! Це замок брехунів, брехунів, ошуканців, тут всім морочать голову. Навіть котлети несправжні і ліжка несправжні! Дуже прошу вас, – простягнув до них руки Дінас, – візьміть мене з собою, не хочу я тут залишатися!
– Оце так-так! – здивувалися гості. – Ну, дякую, що сказав нам правду! Ходімо з нами, хлопчику.
Дінас непомітно розчинився у групі гостей в тюрбанах і шароварах та разом із ними вибрався з замку. Сів у їхню карету, і вона покотила геть від замку.
– Будь ласка, відвезіть мене додому, до мами, – попросив Дінас.
– Неодмінно, присягаємося честю! – пообіцяли гості.
Дінасу хотілося співати від радості. Йому навіть не вірилося, що йому так легко вдалося вислизнути від брехунів та їхнього короля. Їхала, їхала карета й зупинилася.
– Ну, Дінасе, вилазь. Ось він, твій дім.
Вискочив щасливий Дінас із карети і занімів від несподіванки: перед ним знову був замок брехунів.
Його супутники теж пострибали на землю, з реготом почали стягати з себе тюрбани й широкі шаровари, відчепили криві шаблі... І Дінас зрозумів, що ніякі це не гості зі східних країн, а ті ж самі хлопчаки-брехунці, що жили в замку. Тільки ряджені. Отже, його знову обдурили... Замок брехунів здригався від сміху, сам король, виставивши у вікно голову, реготав так, що корона впала на землю. А мешканці замку, насміявшись досхочу, заспівали:
|
Чіта-дріта, тунчик-дунчик, |
Навіть ворони, що звили гнізда у широко роззявлених ротах статуй, глузливо каркали, потішаючись із Дінаса...
«Я втечу, – ображено думав він, – обов'язково втечу звідси!»
Втеча
Вночі, коли всі спали, Дінас відчинив двері спальні, навшпиньки вислизнув із кімнати і крадькома побіг по коридору.
Ось і вихід. Прошмигнувши по двору, Дінас підбіг до воріт, які, як ви пам'ятаєте, самі відчинялися й зачинялися. Але що це? Ніяких воріт немає – стулки зірвалися з завіс та лежать на землі. Вийшов Дінас, озирнувся – нікого. Немає охорони! З неба йому дружньо всміхався місяць, підморгували зірочки. У роззявлених ротах кам'яних хлопчаків спокійнісінько спали ворони...
Вдихнув Дінас на повні груди та побіг геть.
Довго біг, поки не розвиднилося. Навколо простяглися незнайомі поля, шуміли темні ліси.
Притулився Дінас до стовбура товстої сосни, сперся об неї. Як же це чудово, коли дерева справжні, коли справжні пташки співають! Побачив черничку, зірвав, засунув до рота – яка насолода! Нічого смачнішого в житті не куштував!
Перепочивши, хлопчик рушив далі. Вийшов на дорогу.
Раптом за спиною заторохтів мотор. Чи не карета з замку за ним женеться? Озирнувся – ні! Звичайна вантажівка наближається. Підняв Дінас руку, і машина зупинилася.
– Здрастуйте, – чемно привітався хлопчик.
– Доброго ранку.
– Не могли б ви підвезти мене, дядечку, – попросив Дінас.
Шофер оглянув його чудернацьке вбрання з ніг до голови.
– Це... Це така форма... в одній школі.
– Брехунів не воджу! – грюкнув дверцятами водій і поїхав далі.
Зажурився Дінас, бреде по дорозі, а всі зустрічні на нього пальцями показують, кричать:
– Дивіться, дивіться, брехун іде! Стережіться – обдурить.
Але найбільші неприємності чекали на нього в містечку, куди привела ця дорога. Тільки-но він опинився на вулиці, як оточили його дітлахи, собаки, кішки, навіть горобці позліталися, щоб подивитися на нього. Регочуть, верещать, гавкають, цвірінькають:
– Подивіться на брехуна, подивіться на брехуна!
Так соромно стало Дінасу, що він утік з містечка, ліг на землю, причаївся у траві.
«Може, зняти цю брехунську одежину?! Але ж голяка по дорозі не підеш!»
Так і сяк міркував Дінас – немає іншого виходу... Довелося плестися назад до замку брехунів. Тепер він зрозумів, чому ніхто брехунів не охороняє: тікай на здоров'я – все одно повернешся!
А біля воріт замку на нього вже чекали.
Здоровенний хлопець, побрязкуючи зв'язкою ключів, суворо сказав втікачеві:
– Ніхто не наказав, особливо король, щоб тебе за втечу на три дні не замикали у підземеллі. Тому ти не йди зі мною!
– Не хочу я до підземелля! Не піду! – почав було сперечатися Дінас, але згадав, що в замку всі говорять навпаки, і тут же виправився:
– Мені дуже хочеться до підземелля. Там, напевно, так затишно... – З очей його котилися сльози, але він пішов уперед.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова