|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Щоденник Миколки Синицина
М.Носов
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – А.Василенко
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15
Ми побігли на кухню і стали мочити укушені місця під краном. Біль палив як розпеченим залізом. Ми заходилися витягати один у одного бджолині жала. Длубались, длубались, насилу витягли, але біль усе-таки не вщухав.
– Це ти все винен! – кричав Сергійко на Павлика. – Розмахався тут руками! Бджоли не люблять, коли на них руками махають.
– А ти тихіше кричи! – каже Павлик. – Хіба тебе одного вжалили? Мене теж, напевне, ужалили, та ще в губу!
– А мене в носа вжалили. Знаєш, як боляче!
– Подумаєш, у носа! Що тобі носом робити? А мені губою розмовляти треба.
– Можеш не розмовляти.
Вони надулись і перестали сперечатись.
Ми довго мовчки сиділи на кухні, мочили у воді хустинки і прикладали їх до укусів. Раптом Сергійко сказав:
– А пастка відчинена!
Ми побігли в кімнату і виглянули на балкон.
Пастка була відкрита. Над нею кружляло кілька бджіл, але вони швидко полетіли геть. Ми вийшли на балкон і заглянули в пастку. Всередині було порожньо.
– Всі розлетілися! – сказав Сергійко.
– А може, вони ще прилетять назад? – кажу я.
– Виглядай! – відповів з прикрістю Павлик.
У цей час на вулиці показалися Толя та Юрко. Вони побачили нас на балконі і закричали:
– Ей! Ви вже повернулись?
– Повернулися.
– З бджолами чи без бджіл?
– З бджолами.
Вони швидко піднялись до нас:
– Де ж бджоли?
– А їх нема, – кажемо. – Полетіли.
– Куди полетіли?
– Ну, "куди, куди"! – розсердився Павлик. – Нібито вони нам сказали куди!
– Чого ж ти сердишся? Хіба не можна розповісти спокійно!
Ми стали розповідати про все, що трапилось: і як дістали бджіл у дідуся, і як вони полетіли.
– Може, пощастить іще дістати в цього дідуся? – каже Юрко.
– Що ти! – кажемо ми. – І просити більше не будемо. Він дав нам, а ми навіть зберегти не зуміли. Не дасть він нам більше.
– Що ж робити?
– Почекаємо. Може, прилетять назад.
Стали ми чекати.
Юрко і Толя сиділи, сиділи, потім їм набридло. Вони пішли і розповіли всім хлопцям про те, що трапилося. Хлопці один за одним приходили і розпитували нас. Нам аж набридло розповідати кожному. В Сергійка ніс червоний, як журавлина, і розпух на один бік. У Павлика роздулась губа так, що він сам на себе не схожий. А в мене на голові вискочила гуля, і шия теж розпухла.
Ми прождали до обіду, але жодна бджола назад не повернулася.
– Напевно, вони полетіли до себе додому, на пасіку до дідуся, – сказав Сергійко.
– Скатертю дорога! – каже Павлик. – Коли б вони й прилетіли назад, я все одно не став би з ними морочитися.
– А я, думаєш, став би? – каже Сергійко. – Дуже мені потрібно, щоб вони мене жалили!
Я кажу:
– По-моєму, це діло нецікаве: з ними морочишся, морочишся, а вони покусають тебе і полетять.
Тут прибіг Юрко й закричав:
– Хлопці, ходімо швидше, будемо листа писати!
– Якого листа?
– Ну, листа в бджільницьке господарство. Ніна Сергіївна взнала адресу. Ми напишемо листа, і нам пришлють бджіл у посилці.
Павлик каже:
– Можете писати самі: нас бджоли уже не цікавлять.
– Чому не цікавлять?
– Ми не хочемо більше з бджолами водитися. Ми це діло кидаємо.
– Як це? – каже Юрко. – Ми ж усією ланкою взялися за цю роботу, а ви не хочете.
– Ну, ми щось інше робитимемо. Хіба тільки ця робота на світі і є?
Юрко умовляв нас, але ми твердо стояли на своєму:
– Не хочемо, і квит.
Так йому і не пощастило умовити нас. Ми тепер хитрі: будемо що завгодно робити, а з бджолами нехай хтось інший морочиться.
12 червня
Ранком я прокинувся і насилу встав із постелі.
Шия у мене розпухла і болить так, що навіть голова не повертається. Якщо хочеться подивитись убік, то доводиться повертатись усім тулубом. І ще гуля на голові болить. І рука болить.
Я пішов до Павлика. Він сидить дома, а на шиї у нього компрес з вати. Ми стали з ним удвох лаяти бджіл за те, що вони нас покусали. Потім прийшов Сергійко з розпухлим носом, і ми проклинали бджіл утрьох.
Раптом прибіг Гриць Якушкін:
– Хлопці, ходімо бджільницький інвентар робити.
– Це який ще інвентар?
– Будемо робити димар та сітки, щоб бджоли не жалили.
– Нас і так не пожалять, – кажемо ми, – ми це діло кинули.
Гриць почав умовляти нас.
– Ні, – сказали ми. – Бджолярство нам уже набридло. Ми вже попробували, тепер ви самі попробуйте.
– Ну що ж, і попробуємо.
– І теж кинете.
– Не кинемо. Ми не такі, як ви!
– А от побачимо.
Гриць образився і пішов.
Ну й гаразд. Ось пожалять їх бджоли, тоді перестануть храбрувати.
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова