Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською
  Головна    Про сайт


Юрій Осіпов

Великий день Павки Полумісяцева

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Е.Булатов та О.Васильєв

Сторінки   1    2    3    4

І тут тато на своїй машині приїхав. Він іноді заїжджає додому обідати. Бабуся розповіла йому про те, що я загубився і невідомо де пропадав. Тато все хитав головою, все не розумів і все питав, куди мене занесло. А мене не заносило, я сам туди втік.

Потім тато сказав, що мої пригоди всій родині спокою не дають. Буде спокійніше, якщо він мене з собою візьме.

– На машині? – не повірив я.

– Не в кишеню ж я тебе посаджу! – сказав тато, на мене подивився і похитав головою.

Ми поїхали. Я сидів і дивився то в переднє скло, то в бічне. Мимо бігли величезні будинки. Одні були прості. А інші з вивісками.

Я запитав тата про вивіски.

– Ти мені зараз не заважай! – сказав він. – Бачиш, машин кругом багато. Якщо ти будеш відволікати мене, то без пригод нам не обійтися!

– Пригод? – запитав я. – Яких?

– В аварію можемо потрапити. Ось і пригода! – сказав тато. 

Великий день Павки Полумісяцева

Вулиця все тяглася і тяглася. Їхали ми, їхали, а машин все більше навколо, вулиця все ширше.

– І як ти тільки на цій великій вулиці не заблукаєш! – сказав я татові. – Я трохи від свого будинку відійшов і те мало не заблукав! 

Папа засміявся і сказав:

– Мені за день півтисячі таких вулиць проїхати треба!

– Тату, – запитав я, – а наше місто завжди було таке?

– Яке?

– Велике. Гарне!

– Ні, – сказав тато, – не завжди. Було воно колись і маленьким. Не було в ньому ані водопроводу, ані електричного світла, ані асфальтованих доріг, ані великих будинків.

– А що було? – запитав я, а сам подивився на тата.

Я хоч і знав, що він ніколи не обманює, але ж тато таке говорив, у що повірити ну ніяк не можна! Як це може бути, щоб в місті електричного світла не було? А як же тоді телевізор дивитися? Адже він від електрики працює.

А якщо великих будинків в місті немає, то де ж люди живуть? На вулиці, чи що?

– Ти мене обманув, що наше місто таке погане було? – запитав я тата.

– Ні, – сказав тато і дуже-дуже серйозно подивився на мене.

– А хто ж його зробив гарним?

Великий день Павки Полумісяцева

– Люди! – сказав тато. – Оці самі люди, яких ти зараз на вулицях бачиш. Одні з них будували будинки. Інші провели електрику, водопровід, газ. Треті зробили автомобілі, тролейбуси, трамваї, метро. Четверті зробили меблі, телевізори, радіоприймачі.

Великий день Павки Полумісяцева

– А ти? А мама?

– Я на автомобілі розводжу ліки по аптеках.

– Навіщо?

– Щоб, якщо людина захворіла, вона могла піти до аптеки й купити ліки.

– Зрозуміло, – сказав я, – а мама?

– А мама шиє одяг. Бачиш, які люди на вулицях ошатні! Це мама зі своїми подругами їх вдягнула.

Великий день Павки Полумісяцева

Оце молодець наша мама! А я навіть і не знав, що люди нашого міста ходять в одязі, який пошила моя мама!

– А тепер наше місто завжди буде таким? – запитав я тата.

– Яким?

– Великим, гарним.

– Воно буде ще кращим! – сказав тато.

– Коли?

– Коли ви з Костиком виростете і теж працюватимете. Тоді ви зробите наше місто ще кращим!

Оце мені сподобалося. Мені так захотілося скоріше вирости. Адже я знаю, яке місто потрібно побудувати! Я біля кожного будинку поставив би три, ні, – по чотири, ні, – по п'ять кіосків з морозивом! І всі з ескімо та шоколадним.

Їздили ми з татом, їздили по місту. Я все дивився то в бічне скло, то в переднє.

– Ти не втомився? – запитав тато.

Я відповів, що ні, не втомився. Хіба можна втомитися, якщо навколо стільки цікавого! От тільки нудно мені: він усе мовчить, нічого не розповідає. Не можна так довго мовчати! У мене вже язик заболів від мовчання!

Тато розсміявся і почав мені розповідати. Спочатку він мені про дорогу розповів. Для чого на дорозі білі смуги намальовані. І як світлофор машинами командує – кому куди їхати. І чому на червоне світло рухатися не можна ані пішоходам, ані машинам.

Став я всі червоні світлофори видивлятися. Побачу і кричу татові:

– Туди не можна! Там – червоний!

Тато став нервувати.

– Помовч! – каже. – Я сам бачу!

А раптом не побачить? Раптом проїде на червоне світло? Що тоді буде?

Я кричати не став. Я тихо сиджу, дивлюся то у переднє, то в бічне і кажу:

– Ось знову червоний! І там червоний! І он там червоний!

Тато головою почав вертіти.

– Ти замовкнеш? – запитав він і повернувся до мене.

Тільки я хотів замовчати, прямо перед нами червоне світло загорілося. Тато загальмував. А ззаду щось як заскрипіло! А потім засвистіло.

– Ну ось! – сказав тато. – Потрапив все ж таки я з тобою в пригоду!

Підійшов до нас міліціонер. Руку до кашкету приклав – це він так з татом і зі мною привітався. Я теж з ним привітався – теж руку до своєї панамки приклав.

– Що ж ви так погано їздите? – запитав міліціонер в тата.

– Мій тато добре їздить! – сказав я. – Швидше за всіх!

Міліціонер подивився на мене. А потім знову сказав татові:

– Ви створили загрозу аварії!

Тато хотів щось відповісти, але я раніше встиг:

– Тато ніколи нікому не загрожує. Це Костя, мій брат, мені завжди загрожує!

Тато вийшов з машини. Став говорити з міліціонером. Напевно, міліціонеру сподобалося те, що розповів тато. Тому що він віддав татові його документи. А потім відчинив дверцята з мого боку і запитав мене:

– Теж, малюк, водієм хочеш стати?

– Ага! – сказав я. 

– Тож тепер слухай тата, – сказав міліціонер. – Щоб потім пригод не було! 

Великий день Павки Полумісяцева

Поїхали ми.

Від'їхали трохи. Тато й каже:

– Ну, скажи спасибі, хороший міліціонер попався. Залишив тобі карбованця. На морозиво.

Я дуже здивувався. Я перший раз почув, що міліціонери залишають карбованці на морозиво.

І відразу придумав.

– А давай до іншого міліціонера під'їдемо. Може, і він дасть на морозиво. Для Кості! 

Тато засміявся і нічого не сказав. Але до іншого міліціонера під'їжджати не став.

Їхали ми, їхали. Дивився я на вулицю, на будинки, на машини.

А потім відкрив очі, дивлюся – ніякої вулиці немає, і будинків немає. Тільки машини навколо стоять.

Тато поруч засміявся:

– Ну, – каже, – добре виспався?

Я запитав тата, де ми. Він відповів, що в гаражі.

– А чому в гаражі? – запитав я.

– Тому що мій робочий день скінчився! – сказав тато. Він узяв якісь папірці, сказав мені, щоб я не виходив з машини і пішов кудись.

Великий день Павки Полумісяцева

Підійшов до нашої машини дядько. Великий. В кепці. І в чорному халаті.

– Ти хто – новий шофер? – запитав він у мене.

– Ага! – відповів я. 

– Тоді давай знайомитися! – сказав він. – Мене звати Василь Григорович. Або просто – дядько Вася. А тебе? 

– Павка! Полумісяцев! – відповів я.

– Син Івана Полумісяцева?

– Ага!

– Зрозуміло, – сказав дядько Вася. – Значить, Павло Іванович?

– Ні! – сказав я. – Мене тепер звуть Павка! А раніше бабуся звала Павликом!

Дядько Вася запитав, чим же мені колишнє ім'я не сподобалося. 

Великий день Павки Полумісяцева

Я йому пояснив, що воно мені дуже подобалося. І навіть тепер подобається. Але Павлик – маленький. А я вже великий. Тому Павка. 

– Це вірно, – сказав дядько Вася. – Ти виріс зі свого імені!

Я дуже здивувався. І запитав дядька Васю, як це можна зі свого імені вирости.

– А так! – пояснив він мені. – Ось ти зі свого одягу виростаєш?

– Так, – сказав я.

І розповів, як мама стала приміряти мені штани та сорочки, і сандалі, які я минулого року носив. А вони мені не лізуть. Малі. І мама сказала, що я виріс із них.

– Отак і людина, – сказав дядько Вася. – Спочатку, в дитинстві, носить одне ім'я. А потім виростає та ім'я одержує велике, серйозне.

– А мені довго до великого імені рости? – запитав я.

Дядько Вася показав на свій халат і сказав:

– Як ось така робоча форма тобі саме в пору буде, так і велике ім'я до тебе прийде.

Подивився я на халат і зітхнув. Такий він великий, що якби я його одягнув, то заплутався б у ньому і, напевно, ніколи з нього не вибрався б.

 

Сторінки   1    2    3    4



Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн


Усі категорії


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова





Гостьова книга Контакти   На головну сторінку

© 2015-2020 Валерія Воробйова