Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською
  Головна    Про сайт


Юрій Осіпов

Великий день Павки Полумісяцева

Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Е.Булатов та О.Васильєв

Сторінки   1    2    3    4

Толік закричав своїй мамі, що я у нього фантики відняв.

– Я зараз вийду! – крикнула мама.

Я не став чекати, коли вона вийде.

Я побіг. Толік біг за мною і кричав: «Віддай!» Але я бігаю набагато швидше. І скоро він відстав.

Великий день Павки Полумісяцева

Великий день Павки Полумісяцева

Зупинився я, коли за будинками з'явилося поле. А поруч синів ліс. Я розгубився: так далеко від дому я сам ніколи не ходив.

Я озирнувся. Позаду стояли величезні білі будинки. Всі однакові. В якому з них я живу? Мені дуже захотілося додому. Але там, біля будинку, тепер плаче Толік і свариться його мама. Вона думає, що я відняв його фантики. А це не його, це мої фантики. Я пішов полем.

Відійшов зовсім недалеко і побачив канаву. З водою. Підійшов до самого краю. Земля була м'яка, і я відразу провалився. Став вилазити – впав. І відразу вимазався глиною. І штани стали червоні, і сорочка, і руки.

Великий день Павки Полумісяцева

Я думав про те, як мене сваритимуть. І раптом побачив таке, що відразу забув про все. У канаві плавали рибки. Маленькі, чорненькі, з великими-великими головами. Цих рибок було багато!

«От Костя зрадіє, якщо йому до акваріуму таких рибок пустити!» – подумав я. І став шукати банку. Банок не було. Зате я знайшов порожній пакет від молока.

Поки я ловив рибок, пішов дощ. Я схопив свій пакет з рибками і побіг до будинків.

Біля крайнього будинку хтось плакав. Я зупинився, став шукати, хто плаче. Під кущем сиділо маленьке мокре кошеня.

Я сунув кошеня за пазуху і побіг.

Великий день Павки Полумісяцева

А дощик ніяк не кінчався.

Я хотів якнайшвидше знайти свій будинок. Щоб ми зігрілися – і я, і кошеня, і рибки.

Але будинок не знаходився. Тоді я вбіг у якийсь під'їзд і там заплакав. Не тому, що я загубився. І не тому, що промок. А тому, що ніяк будинок не міг знайти.

Кошеня почало дряпатися та вилазити з-під сорочки. Я спочатку хотів його відпустити. А потім подумав, що куди ж воно само від таким дощем піде. Ще заблукає. І не відпустив.

А потім побачив, як прямо під дощем на велосипеді їде Костя. І дивиться на всі боки. Зрадів я. Вибіг з під'їзду.

– Костю! – крикнув я. – Ми тут!

Під'їхав Костя.

– Ти де, – каже, – блукаєш?

– Тут я, – кажу, – блукаю!

– А за пазухою в тебе що?

– Кіт, – кажу.

– Гарний?

– Гарний!

– А молочний пакет навіщо?

– Не скажу!

– Говори, а то додому не повезу!

– Не скажу! Я сам тепер за тобою додому дійду.

– Покажи кота!

Я підняв сорочку. 

Великий день Павки Полумісяцева

– Ось, – сказав я, – який у мене кіт! Справжній! Живий!

– А вдома тобі за нього не попаде?

– Може, й попаде. Але ти теж хочеш, щоб він у нас жив?

– Хочу, – погодився Костя.

– Тоді нам обом попаде. Але ти більший за мене, тобі й попаде більше.

– Кинь кота! – сказав Костя.

– Не кину! – сказав я. – Нехай попаде! Нехай мені більше попаде! Не кину!

Прийшли ми з Костею до нашого будинку. А тут і дощ скінчився.

Бабуся побачила мене, та знову заохала. І навіть хотіла відшмагати за те, що я загубився. Але не стала. Вона мене до ванни потягла. Бо дощик з мене всю глину не відмив. Але я спочатку пакет з рибками сховав. Нехай потім Костя дізнається, що у нього теж гарний брат.

Бабуся побачила кошеня і одразу запитала, навіщо ми його додому принесли. Я сказав, що кошеня було мокре. І якщо б воно таке до себе додому прийшло, то його мама сварила б. А може, і бабуся. А може, у нього ще й дідусь є. Злий. Старий кіт. Я взяв кошеня до себе, щоб воно висохло, а потім вже додому пішло.

Кошеня почуло, що мене сварять, і кудись сховалося. Я знайшов його під ліжком і пошепки сказав йому, щоб воно сиділо тихо-тихо. А коли нам з Костиком вже попаде, тоді нехай вилазить. Його вже не проженуть.

Великий день Павки Полумісяцева

Костя почув, як я вчив кошеня мовчати. Коли бабуся пішла на кухню, він зазирнув під ліжко. Побачив кошеня, погладив його.

А потім сказав:

– А ти, Павка, – молодець! Тварину врятував. Отже, ти у нас великий!

Я кивнув. Мені подобалося бути великим.

– Тільки коли тебе бабуся Павликом кличе, – сказав Костя, – тоді ти знову маленький-маленький!

– А коли ти Павкою кличеш, я великий, так? – запитав я.

Костя кивнув.

– Тоді нехай мене всі Павкою звуть! І мама, і тато, і бабуся!

Я побіг до кухні і сказав бабусі, що мене тепер всі повинні називати Павкою.

– Чому? – запитала вона.

– Тому що! – сказав я. – Більше Павлика немає! Немає Павлика!

– Ох, як шкода! – сказала бабуся. – Такий був малюк гарний!

– Павлику! – погукала бабуся.

Я навіть не озирнувся. Я – Павка.

– Павлику! – знову погукала бабуся. – Іди-но сюди, полунички покуштуй!

Я забув про Павку і побіг до кухні.

Прийшов я до Кості з ягодами. А він мені каже:

– Ех ти!

Я йому найбільшу ягоду простягнув. Костя взяв поменше, з'їв.

– Смачна? – запитав я.

– Дуже! – сказав Костя.

І я зрозумів, що я не зовсім вже «Ех ти!»

Прийшли до Кості хлопці. Пошепотілися з ним про щось, потім поговорили, потім посперечалися, потім покричали. І пішли. І Костя з ними пішов.

Ходив-ходив я по кімнатах. Зовсім робити нема чого. Помацав телевізор. Полякав рибок в акваріумі. І тут згадав про своїх рибок в молочному пакеті. Дістав я його з-під ліжка. Подивився всередину – нічого не видно. Вилив я з пакету воду разом з рибками до Костіного акваріуму.

Коли брат прийшов, він і не подивився в акваріум. Мені навіть прикро стало. Я дуже хотів сказати Кості про рибок. Але подумав, нехай краще він сам їх побачить, і здивується, і зрадіє. А Костя все не бачив.

А потім став Костя рибкам сипати корм і дуже здивувався. Так здивувався, що трохи акваріум не впустив на підлогу. 

Великий день Павки Полумісяцева

– Хто їх пустив сюди? – запитав він.

Я відповів, що я. А сам думаю, зараз брат знову скаже, що я молодець.

– А навіщо? – запитав Костя.

– А щоб рибок більше було. Їм тоді грати веселіше!

– Це ж не рибки! – закричав Костя.

– А хто ж? – запитав я.

– Це ж пуголовки! – розлютився Костя.

Я про пуголовків ніколи не чув. Але я знав, що якщо плавають, значить, рибки. Хай хоч які пуголовки!

Брат став ловити сачком моїх рибок і кидати їх до банки.

– Не чіпай моїх рибок! – закричав я.

– Це не рибки! – закричав Костя.

– А хто ж? Пташки? Якщо плавають – значить, рибки!

– Ні, не рибки!

Ми так кричали, що прийшла з кухні бабуся. Подивилася вона на моїх рибок і сказала, що з них скоро маленькі жабенята виростуть.

– Не виростуть! – закричав я.

– Виростуть! – ще голосніше закричав Костя. – І по всій квартирі стрибатимуть і квакатимуть! А коли жаби квакають – обов'язково потім дощі йдуть.

Тут я замовк. Якщо у нас в квартирі буде дощ іти весь час, то геть усе промокне.

– Гаразд, – сказав я Кості, – не треба нам в квартирі дощу. А куди ми їх тепер віднесемо?

– Нікуди! – сказав Костя. – Викинемо!

– Ти злий, Костю! – сказав я. – І дурний! Вони ж живі! Їх треба віднести додому!

– А ти знаєш, де їх дім? – запитав Костя.

Я відповів, що знаю.

– От і неси їх сам! – сказав Костя.

– І понесу! – сказав я.

– Сам! – сказав Костя.

– З тобою! – сказав я. – Бо я знов під дощ попаду. І промокну. І заблукаю. І ти мене шукатимеш!

Великий день Павки Полумісяцева

Віднесли ми з братом пуголовків. Випустили до канави. Ух, як вони зраділи, що повернулися додому!

Костя у дворі залишився грати. А я повернувся додому.

 

Сторінки   1    2    3    4



Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн


Усі категорії


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова





Гостьова книга Контакти   На головну сторінку

© 2015-2020 Валерія Воробйова