|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Надзвичайні пригоди Вуйка, Клубочка і Порі
Михайло Ходаков
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – І.Семенов
У Грубіянії живуть лише щури
У Порі спочатку все йшло добре. Сонце гріло, шлях був рівний, співали птахи.
Потім почалися якісь яри, ліс ставав усе густішим. Ось уже й сонячне проміння не могло пробитися через листя, і Порі здавалося, що настав вечір.
Біля дуба Порі побачив один жолудь, потім другий і зупинився поїсти: почав розкопувати опале листя і підривати рийкою землю.
– Ой, що ви робите? – раптом почув Порі тоненький голосок.
Перед ним сиділа маленька Мишка.
– Ви зламали мій дім, – сказала Мишка. – Треба бути обережним, коли риєш землю.
– Не псуй мені апетиту, – похрумкуючи жолудями, пробурмотів Порі. – Нічого з тобою не станеться, новий будинок збудуєш!
Мишка похитала головою:
– Ви у великій біді, як я подивлюся!
– У якій біді? – Порі навіть жувати припинив.
– Якщо з неї не виберетеся – буде кепсько, – продовжувала Мишка.
– Чого ти мене лякаєш? – почав сердитися Порі. – Хочеш, щоб я пробачення попросив за зламану хату? Так і скажи, а не лякай: "Біда, біда!" – передражнив він Мишку.
– Ваша біда в тому, що ви не бачите себе зовні, – сказала Мишка. – Бідолашні батьки, у яких такі невиховані діти... не шанують старших...
– Між іншим, – рохнув Порі, – я йду до Чемнії. Чи ти чула про таку країну?
– Ні, – покрутила голівкою Мишка. – От про Грубіянію – чула.
– Грубіяння? А це що? – здивувався Порі.
– Потрапиш туди – тоді дізнаєшся, – пискнула Мишка і шмигнула в сухе листя.
"Ого, скільки країн є, про які я й не чув! – подумав Порі. – Цікаво!" – І побіг далі.
Наступного дня ліс став похмурішим. Усе частіше дорогу перегороджували завали, корчі, ями.
Раптом Порі впав у глибоку яму і ніяк не міг вибратися з неї.
Він почав рити землю, щоб прокласти сходи нагору, рив, рив і... провалився кудись.
– Це ще хто? – почув Порі чийсь грубий голос.
– Якесь порося! – промовив другий голос.
– Я не порося, а кабаня! – пророхкав Порі – Мій батько – дикий кабан. Його боїться весь Далекий ліс.
– Хоробре порося! – знову пролунав грубий голос. – Скажіть йому, куди він потрапив – у нього хоробрості одразу поменшає!
Тут Порі дізнався, що він потрапив до покоїв самого Нахаби Третього, Великого Грубіяна, повелителя країни Грубіянії!
– Вибачте, – перелякано зарохкав Порі.
У печері пролунав дружний сміх.
– Як ти смієш просити пробачення! Ми – нахаби! Ми грубіяни! Ми не визнаємо жодних чемних слів! Знай, куди потрапив!
За наказом Нахаби Третього розсунулися стіни, і на Порі накинулися великі жирні щури. Він уже вирішив, що його зараз роздеруть, але виявилося, що всі поштовхи, укуси, удари, які йому діставалися, – це всього лише грубіянські вітання, і після таких вітань Порі був сильно пом'ятий і подряпаний.
– Нагодуйте його! – наказав Нахаба Третій.
Порі ткнули рийкою у якусь їжу та вдарили по спині.
Але одразу ж підбіг Щур і вирвав їжу у Порі з рота – так було заведено в Грубіянії.
Тільки сам Нахаба Третій з їжею не поспішав. Ніхто з підданих не наважився б вирвати шматок із рота повелителя.
А Порі так і лишився голодним.
– Тебе ніколи не підсмажували? – запитав Порі великий Щур у білому ковпаку – особистий кухар самого Нахаби Третього.
Порі зовсім не хотілося бути підсмаженим, і він почав придивлятися до того, як поводяться мешканці цієї страшної країни.
У Грубіянії ніхто й ніколи не вибачався, якщо випадково когось штовхнув, зачепив або навіть наступив на хвіст. Якщо треба було запитати в кого про щось, то просто смикали за хвіст або кричали: "Гей!" Сильний завжди використовував свою перевагу перед слабким – відганяв його від їжі, зіштовхував з місця. Ніхто не шанував старших.
У Грубіянії навіть звернення на "ти" до незнайомця вважалося надто чемним. Просто кричали: "Гей, тощехвосте!" або: "Гей, довгий зубе!"
Незважаючи на те, що Порі щосили намагався удавати з себе грубіяна, у нього це не виходило. Де-не-де, а й прослизала в ньому повага до старших, він не міг просто так схопити когось за хвіст.
Не дивно, що серед щурів-грубіянів Порі здавався дуже чемним і вихованим кабанятком.
На Порі почали поглядати підозріло.
– Щось мені смаженої свинини захотілося, – сказав нарешті Нахаба Третій, і всі грубіяни шанобливо замовкли. – Поросятко, скажи нам, чому ти такий чемний. Чого тобі тут треба? А може, ти шпигун? Зізнайся!
– Я... Ви... Тобто ти... – Порі розгубився. Він не знав, як йому слід звертатися до Великого Нахаби, на "ти" чи на "ви", і тому сказав щось невизначене, на кшталт "твим".
– Шпигун! Шпигун! – закричали грубіяни. – На вогонь його!
Кухар уже роздмухував вугілля в жаровні, і воно ставало все червонішим і червонішим.
– Якщо ти зізнаєшся, хто тебе послав, – сказав Нахаба Третій, то я накажу засмажити тебе на швидкому вогні. Якщо не зізнаєшся – на повільному!
Порі від страху втратив голос, він розкрив рота, але не міг вимовити ані звуку.
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова