Казка.укр - Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською

Фейсбук-група Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Живий журнал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Телеграм-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Інстаграм Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн Ютуб-канал Дитячі книги з малюнками українською мовою онлайн





Валентина Осєєва

Чарівне слово

Чарівне слово

Переклад українською – Марія Познанська
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – С.Лопухова

Маленький дідусь з довгою сивою бородою сидів на лавці і парасолькою креслив щось на піску.

– Посуньтесь, – сказав йому Павлик і сів скраєчку. Дідусь посунувся і, глянувши на червоне, сердите обличчя хлопчика, запитав:

– З тобою щось скоїлося?

– Ну й нехай! А вам хіба що? – покосився на нього Павлик.

– Мені то байдуже. А ось ти щойно галасував, плакав, сварився з кимось...

– Ще б пак! – сердито буркнув хлопчик. – Я скоро зовсім утечу з дому.

– Втечеш?

– Утечу! Через одну Оленку втечу. – Павлик стиснув кулаки. – Я зараз її мало не відлупцював. Жодної фарби не дає! А у самої он скільки!

– Не дає? Пусте, через це тікати не варто.

Чарівне слово

– Не лише через це. Бабуся за одну морквину з кухні мене прогнала... просто ганчіркою, ганчіркою...

– Дурниці! – сказав дідусь. – Один насварить, другий пожаліє.

– Ніхто мене не жаліє! – вигукнув Павлик. – Брат на човні їде кататися, а мене не бере. Я йому кажу: «Візьми краще, все одно я від тебе не відстану, весла поцуплю, сам у човен залізу!»

Павлик стукнув кулаком по лавці. І раптом замовк.

– Отже, не бере тебе брат?

– А чого це ви все питаєте?

Дідусь розгладив довгу бороду.

– Я хочу тобі допомогти. Є таке чарівне слово...

Павлик роззявив рота.

– Я скажу тобі це слово. Але запам'ятай: говорити його треба тихим голосом, дивлячись прямо у вічі тому, з ким розмовляєш. Запам'ятай – тихим голосом дивлячись прямо у вічі...

– А яке слово?

Дідусь нахилився до самісінького вуха хлопчика. М'яка борода його торкнулася Павликової щоки. Він прошепотів щось і голосно додав:

– Це чарівне слово. Але ти не забудь, як треба говорити його.

Чарівне слово

– Я спробую, – усміхнувся Павлик, – я зараз же спробую. – Він схопився і побіг додому.

Оленка сиділа за столом і малювала. Фарби – зелені, сині, червоні – лежали перед нею. Побачивши Павлика, вона в ту ж мить згребла їх у купу й накрила рукою.

Чарівне слово

«Обдурив дідусь! – з досадою подумав хлопчик. – Хіба така розуміє чарівне слово!..»

Павлик боком підійшов до сестри і смикнув її за рукав. Сестра оглянулася. Тоді, дивлячись їй у вічі, тихим голосом хлопчик попросив:

– Оленко, дай мені одну фарбу... Будь ласка...

Оленка здивовано підвела на нього очі і збентежено промурмотіла:

– Яку тобі?

– Мені синю, – боязко сказав Павлик.

Чарівне слово

Він узяв фарбу, потримав її в руках, походив з нею по кімнаті й віддав знову сестрі. Йому не потрібна була фарба. Він думав тепер тільки про чарівне слово.

«Піду ще до бабусі. Вона саме куховарить. Прожене чи ні?»

Павлик відчинив двері в кухню. Бабуся знімала з дека гарячі пиріжки. Онук підбіг до неї, обома руками повернув до себе червоне, зморшкувате бабусине лице, подивився їй у вічі й прошепотів:

– Дай мені шматочок пиріжка... будь ласка.

Бабуся випросталась. Чарівне слово так і засяяло в кожній її зморшці, очах, усмішці.

– Гаряченького... гаряченького захотів, голубе мій! – примовляла вона, вибираючи найкращого, рум'яного пиріжка.

Чарівне слово

Павлик підстрибнув на радощах і розцілував бабусю в обидві щоки.

«Чарівник! Чарівник!» – говорив сам до себе, згадуючи дідуся.

За обідом Павлик сидів принишклий і прислухався до кожного братового слова. Коли брат сказав, що поїде кататися на човні, Павлик поклав руку йому на плече і тихо попросив:

– Візьми мене, будь ласка.

За столом одразу всі замовкли. Брат звів брови й усміхнувся.

Чарівне слово

– Візьми його, – раптом сказала сестра. – Хіба тобі важко?

– Та чому б і не взяти? – усміхнулась бабуся. – Авжеж візьми.

– Будь ласка, – повторив Павлик.

Брат голосно засміявся, поплескав хлопчика по плечу, скуйовдив йому чуба.

Чарівне слово

– Ой ти, мандрівник! Ну, гаразд, збирайся!

«Допомогло! Знову допомогло!»

Павлик вискочив з-за столу й побіг на вулицю.

Та в сквері дідуся вже не було. Лавка була порожня, і тільки на піску лишилися накреслені парасолькою незрозумілі знаки.

Чарівне слово

Автор: Осєєва В.; ілюстратор: Лопухова С.




Пропонуємо також:


У моєму російськомовному дитинстві були книги з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших. Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі. Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього і було зроблено цей сайт.

Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.

Валерія Воробйова

Гостьова книга - Контакти

Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com

Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.

© 2015-2024 Валерія Воробйова