|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Надзвичайні пригоди Вуйка, Клубочка і Порі
Михайло Ходаков
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – І.Семенов
Пригоди Вуйка у Болотині – країні змій та жаб
Вуйко біг довго.
"От повернуся з Чемнії, – думав він, – стану чемним-пречемним, нехай усі мені заздрять".
Перебігаючи ярок, Вуйко мало не наступив на гарну Змійку, навколо якої сиділо кілька жаб.
– Чого розляглася?! – крикнув Вуйко Змійці. – А якби я послизнувся, то впав би?
– Хва-хва-хва, – засміялися жаби.
– А ви чого смієтеся, жабища? – розсердився Вуйко. – От як зараз лясну по вас лапою, від вас тільки мокра пляма залишиться, тоді посмієтеся!
– Чому ви мене образили? – запитала Змійка. – Я грілася на сонці, ви бігли, мало не розчавили мене і замість того, щоб вибачитися, почали на мене сваритися... І крім того, до мене слід звертатися на "ви"...
– Ведмідь повинен називати якогось черв'яка на "ви"?! – Вуйко навіть лапами забарабанив по землі. Повзи звідси мерщій, бо зараз як дам! І ви, жаби поганючі, тікайте, поки я добрий! Ану, зачекайте! Може, ви знаєте, де знаходиться Чемнія, країна ввічливих?
– Я з грубіянами не розмовляю! – прошипіла Змійка та зникла поміж камінців. За нею пішли і жаби.
– Подумаєш! – фуркнув Вуйко. – Кожен черв'як мене вчитиме!... Але взагалі... якби я з нею заговорив так, як Дятел нас навчав, чемно, може, вона б показала дорогу. Ну, гаразд, доберуся якось сам...
На ніч Вуйко влаштувався під великим вивернутим із землі деревом. Заснув він одразу, і снилося йому, ніби ожило коріння дерева і зв'язало йому задні та передні лапи.
Він прокинувся, хотів підвестися, але не зміг: його лапи були справді стягнуті блискучими мотузками.
– Не ворушися, бо ми тебе вжалимо, – зашипіли мотузки, і Вуйко з жахом побачив, що це змії обвилися навколо його лап.
– Мамо! – закричав Вуйко з жахом.
– Хва-хва-хва! – пролунав злісний сміх.
Навколо Вуйка сиділи жаби і сміялися, широко роззявивши великі роти.
Деякі з них тримали в лапах напнуті луки.
– Не ворушися! – сказала одна. Однієї такої стріли достатньо, щоб перетворити тебе на опудало!
– Я не ворушитимуся, – зітхнув Вуйко і заплющив очі: хай буде, що буде, зі зміями краще не жартувати!
Але його кудись потягли. Тягли довго, поки не опинилися у високій печері, порослій м'яким мохом. Змії зісковзнули з його лап, а найдовша повела Вуйка далі і привела до великої зали. Зал був акуратно встелений зеленою травою та черепашками, зелені водорості звисали зі стін.
На купині, прикрашеній іскристими камінчиками і гнилючками, що світилися, лежала блискуча Змійка.
Вуйко відразу її впізнав – та сама, яку він мало не розчавив, та ще й образив.
– Здрастуйте...те, – вклонився Вуйко.
– Додай "ваша величність", – зашипіла чергова змія, – перед тобою володарка великої Болотини!
– Ваша величність... – слухняно повторив Вуйко.
– Я вирішила залишити тебе в палаці, – сказала володарка, – будеш мене розважати. Дивлячись на твої грубі манери і на твоє невміння поводитися, усі сміятимуться! Ні в кого з царів Болотини ще не було ведмедя-блазня!
– Звичайно, зі мною впоратися легко, – образився Вуйко на те, що розважатиме змій. – Я маленький ведмедик... А от коли мої тато з мамою дізнаються, що з мене сміються, і прийдуть сюди, тоді...
– Хва-хва-хва! – засміялися придворні жаби, а змії зашипіли.
Володарка Болотини згорнулася в кільце, потім розгорнулася і сказала:
– Той, хто без запрошення приходить до Болотини, той, перш ніж потоне в трясовині, буде покусаний зміями, комарами та п'явками. Трясовина зберігає багато таємниць – не одна сотня твоїх родичів загинула в її безодні... Але, поки ти слухатимешся, тобі нічого не загрожує! Сміши нас краще – і ти житимеш довго!
– Але я не вмію бути блазнем, – розгублено промовив Вуйко.
– Додавай щоразу "ваша величність", – знову зашипіла чергова змія. – Не забувай, з ким розмовляєш! Інакше з тебе зроблять опудало!
"Добре, – подумав Вуйко, – треба поки що прикинутися слухняним, а там буде видно..." І продовжував:
– Нас цього в школі на навчали, ваша величність!
– А чи вчили вас у школі, як слід зустрічати гостей? – запитала блискуча Змійка.
– Вчили, – невпевнено промовив Вуйко.
– От і покажи нам, як би ти поводився, якби мої придворні прийшли до тебе в гості!
Кілька жаб підстрибнули до Вуйка і втупились у нього своїми великими очима.
– Здрастуйте, – сказав Вуйко. А що робити далі, він пригадати не міг: коли вчитель Дятел розповідав, як треба приймати гостей, вони з Порі бігали в дубняк по жолуді. – Ну, якщо вже прийшли, що поробиш. Будемо чай пити, чи що?
Жаби так зареготали, що аж захиталися водорості, які прикрашали стіни зали.
– Тепер, коли ти довів, що можеш нас веселити, – сказала володарка Болотини, – іди! Відведіть його туди, де він житиме, нагодуйте, нехай відпочиває. Ми його покличемо, коли нам стане нудно.
І Вуйка відвели до маленької печери, принесли ягід і риби.
Але їсти йому не хотілося.
"От я став посміховиськом для якихось черв'яків і жаб, – думав Вуйко. – Тут уже не до Чемнії... Якби ж тільки додому дістатися, я б тоді став би в дядечка Дятла першим учнем... Це все Порі винен – ходімо туди, біжимо сюди... Ех, а що з ним зараз? Може, він пішов до Чемнії вірним шляхом?"
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5457082516611907, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова