|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Хрюк прийшов на Новий рік
Борис Заходер
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – Б.Степанцев
Хочете – вірте, хочете – ні, а тільки кажуть, що жило колись порося на ім'я Хрюк, і було воно незвичайним: на задніх ногах уміло ходити.
Бувало, вийде воно на прогулянку, всі малюки – ягнята, телята, козенята – так за ним і ходять:
– Хрюнечко, любенький, покажи як ти можеш!
Встане Хрюк на задні ноги, передні на пузі складе і виступає поважно-преповажно.
Усі тільки ахають:
– Оце Хрюк! Який Хрюк!
А він хвалиться:
– Це ще що! Хочете – на одній ніжці пострибати можу! Хоч на правій, хоч на лівій!
Усі дивуються, усі Хрюка хвалять, а він рильце своє усе вище задирає.
Під зиму до того запишався – з малюками й зовсім перестав розмовляти. Ходить і сам із собою міркує:
– Чим я гірше людей? От захочу – піду до дітей у школу на новорічне свято! Візьму й піду!
Почув це старий Цап і жахнувся:
– Бе-бе-бе-зглуздя! Хіба можна, щоб порося до людей на свято ходило! Не здумай піти, дурна голова, бо засмажать тебе та й з гречаною кашею з'їдять, бе-бе-зперечно!
– А я так зроблю, що не засмажать, – відповідає Хрюк. – Навіть і не дізнаються, що я порося!
– Та як же тебе не впізнати? У тебе ж поросячий хвостик!
– А я штани вдягну!
– Адже в тебе і копитця поросячі!
– А я черевики взую! Та ще й з калошами!
– Але ж очі в тебе теж поросячі!
– А окуляри нащо? У дітей там карнавал буде, вони самі вберуться – хто лисицею, хто зайцем, а хто й сірим вовком!
Цап тільки бородою затрусив та й пішов геть: про що й говорити, мовляв, з поросям!
Звичайно, самому Хрюку нізащо б до такої хитрості не додуматися. Але була в нього знайома Кішка, у школі сторожем служила. От вона його й напоумила, вона йому і одяг роздобути обіцяла.
Як підійшов Новий рік, приходить Кішка до кошари і каже:
– Ну, я все дістала! Давай мерщій збиратися, бо вже на ялинці скоро ліхтарики засвітять, і частування готове, та ще яке смачне!
Почув Хрюк про частування і кинувся було вже одягатися.
– Стривай, стривай, – каже Кішка. – Аж надто ти замур-мурр-заний! Спочатку треба вмитися, бо хлопці тебе одразу впізнають, скажуть: "Що це за свиня така?!"
Ох і не хотілося ж Хрюку вмиватися, але що поробиш, так-сяк-абияк рильце ополоснув.
Почав він одягатися – штанці на голову натягує, рукавчики на задні ноги напинає... І сміх і гріх!
Добре, і тут Кішка допомогла. Подивився Хрюк у коритце з водою – і сам здивувався: ну хлопчик і хлопчик, тільки замість носа – рийка!
Йдуть вони з Кішкою, а у Хрюка серце все ж таки тьохкає: що, як впізнають, та в кашу... Страшно!
А тут по дорозі Цап зустрівся – стоїть чиюсь сорочку жує: люди у дворі повісили сушитися.
Побачив Цап Хрюка й одразу сахнувся вбік.
– Не бий мене, хлопчику! Не буду більше білизну жувати!
"Ага, – думає Хрюк, не впізнав мене Цап, за людину прийняв!"
Веселіше стало. Ідуть вони далі – зирк, лежить під ґанком Хрюкова матуся, рилом підриває стовпи.
Тільки-но вона Хрюка побачила – скочила та й геть...
– Бачиш, – каже Кішка, – я все добре влаштувала! Якщо тебе рідна мати не впізнала, отже, ніхто не впізнає!
А Хрюк замість "дякую" як на неї цитьне:
– Дзусь, така-сяка!
Кішка з переляку залізла на дерево.
Тут Хрюк вже зовсім розвеселився. "Так-то воно краще, – думає, – бо ця чепуруха ще проговоритися могла!"
Ось і школа! Двері розчинені, чергові всіх зустрічають, "ласкаво просимо" кажуть.
І Хрюку сказали:
– Ласкаво просимо!
Тільки він нічого на це не відповів, а як був, у шубі й калошах, прямо до зали поліз.
– Стривай, стривай, хлопче, – кричить черговий, – ти роздягнися спочатку! Хоч калоші зніми!
Нема чого робити, зняв Хрюк калоші та й до зали увійшов.
Там як раз концерт починався. Хто співає, хто танцює, хто читає вірші.
Усі слухають, сидять тихо-тихенько, а потім голосно-голосно плескають у долоні. А у Хрюка лише частування на думці – знай крутиться на стільці та похрюкує:
– Чи скоро за стіл?
– Тихіше, хлопчику, – шепочуться сусіди, – ти слухати заважаєш!
А він усе своє.
"Оце так хлопчик, – дивуються сусіди, – який невихований!"
Але довго їм дивуватися було нема коли – пішли всі навколо ялинки танцювати.
І Хрюк туди ж. Одному на ногу наступить, іншого штовхне, а сам і вухом не веде, наче так і треба...
Вибачатися – це не його поросяча справа!
– Фу, ведмідь який! – каже одна дівчинка. – Чого ти штовхаєшся?
А Хрюк тільки пирхнув. "Не впізнала, – думає, – добре! Адже я не ведмідь!"
Але ось нарешті і до столу покликали. Першим Хрюк летить, усіх розштовхує.
Плюхнувся на стілець і ну з усіх тарілок до себе їжу згрібати!
Галас, регіт навколо, хлопці навіть їсти не можуть – усі з Хрюка сміються. А йому й горя мало – рийкою у тарілку заліз та й наминає все підряд.
Нарешті відвалився та й... ноги на стіл!
Тут вже хтось не втерпів і каже:
– Хіба ж це хлопчик? Це ж просто порося!
Хрюк схопився та як заверещить:
– Ой, впізнали-и-и! – І кинувся щодуху бігти.
Зачепився за ручку дверей, штани з нього злетіли.
А тут Кішка йому по носі раз-раз:
– Не будь свинею!
Якось вирвався Хрюк. Без штанів, у самій шубі до дому добіг...
А тут Цап:
– Ах, це ти мене налякав?
Та як буцне його – одразу й шуба звалилася!
Ледве живий дістався Хрюк до рідного хліву, зарився у солому – лише рийка назовні стирчить.
Тремтить бідолаха від страху, а сам і каже:
– Т-т-та як-к-к ж-ж-же в-в-вони м-м-мене вп-п-пізнали?
І справді – як?
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. Картка Приватбанку: 5168745115737527
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2023 Валерія Воробйова