|
Kазка.укр - Дитячі книги з малюнками українською |
|
Усі категорії |
Капітан Крокус
Скорочено
Ф.Кнорре
Переклад українською – Валерія Воробйова
Сайт: Казка.укр – Дитячі книги з малюнками українською мовою
Ілюстрації – В.Шевченко
– Ось тобі, негіднику, – показав дулю Кокок. – Ти їх не знайдеш і за двісті годин!
– Везіть клоуна до Генерал-Кібернатора! – затупав ногами Тете. – Будинок оточити. Впускати всіх! Не випускати нікого! Ясно?
Капітан Крокус був у цей час на баржі і, почувши постріли в домі, зрозумів, що з Коко трапилася біда. Зрозумів це і Персик. Відчайдушно верескнувши, він перескочив через борт та кинувся на берег.
А саме в цей час Малюк говорив своїй мамі:
– Де я затримався? Ми на площі палили казки... Що? Навіщо брав сирі котлети? А я не брав!
Мама не реагувала і Малюк перелякано закричав:
– Мамо, що з тобою?
Мама здригнулася, і Малюк із полегшенням пробурмотів:
– Фух, а я вже подумав... – він не договорив. Він подумав, що у мами закінчився завод, а це означало б, що маму замінили на автомат, як це трапилося багато з ким у місті...
Але мама сама здогадалася, про що він подумав:
– Ні, любий, я не змінилася. І ти, здається, теж?
– Я все набрехав, усе! Ніякі казки ми не палили, а навпаки, ми збирали вціліли аркуші. А сирі котлети я брав для того...
Тут почувся якийсь шум, і Малюк із мамою вибігли на ґанок.
– Це Персик, мамо! Щось трапилося з Коко! Персик іде по сліду. Я повинен піти з ним, так, мамо?
– Так, любий. Тільки вдягни на нього нумерок з Комбінату, щоб усі вважали, що порося механічне.
Між тим наближався світанок. Але поки ще було темно, Ломтик, Мухолапкин та інші Бунтівники прибігли на пустирище з новою порціє їжі для тварин. І... потрапили до руки поліцейських.
– Заберіть у них їжу та нехай йдуть у будинок! – командував Тете Ктиф. – Нехай їх там набереться побільше! Ми заскочимо їх разом!
Хвіртка припинила скрипіти, пропускаючи у двір все нові й нові групи переляканих Бунтівників. Як раптом з-за будинку вийшов Капітан:
– Спокійно! Ще не все втрачено. Заходьте в будинок. Нерон залишиться у дворі на варті.
Той, хто зазирнув би за хвилину до будинку Капітана, ні за що б не здогадався, що робили хлопчики й дівчата. З хустинок, фартушків, рушників вони шили – Вітрило!
Коли вітрило було готове, Капітан провів усіх у глиб двору і там розсунув дошки паркану.
– Це єдиний вільний шлях. Тут одразу починається урвище, тому спускайтеся обережно. Стежка веде до баржі. Вперед!
Настав світанок, потік теплого повітря від далеких книжкових вогнищ розгорнув над баржею різнобарвне вітрило. Капітан встав за штурвал, і баржа повільно відійшла від берега.
Діти кричали: "Ура!", ловили обгорілі аркуші казок, а по берегу бігали обдурені поліцейські і поміж них – знаменитий детектив Тете Ктиф.
І ніхто не звернув уваги на маленьке порося, що з вереском прошмигнуло до будівлі Таємної Ради.
До Зали Засідань у цей час привели Бунтівника Клоуна Коко.
– Еге! Попався? – зловтішно прошепотів Генерал-Кібернатор. – От тепер я з тобою поквитаюся.
Аж раптом...
– Люди! – заволав Коко. – Та це ж моє власне Опудалище! Солома! Труха!
Тут з-під ніг остовпівших чиновників виринув Персик, і Генерал-Кібернатор із жахом кинувся навтьоки.
Порося наздоганяло Опудалище, а воно із воланням вилетіло на площу.
– Опудало! Циркове Опудало! – зареготав Малюк. – От ми його зараз! Персику!
І тут з колишнього Генерал-Кібернатора зареготала вся площа...
Персик люто тріпав залишки Опудалища. Але ж Опудало не було винне в тому, що знайшлися люди, яки прийняли базікання зіпсованої машини за мудрі промови і розпорядження...
А потім мешканці міста бігли за баржею та кричали дітям:
– Не йдіть з міста! Ми більше ні з кого не дозволимо робити опудала! Ми погасимо вогнища з книжок! І ніколи вже більше не дамо себе обдурити ніякому безглуздому опудалищу! Поверніться!
Капітан повернув штурвал, і баржа повільно підійшла до берега.
Так, це була перша і єдина морська подорож у житті Крокуса. Але, чесно кажучи, варто все життя прожити Капітаном заради однієї такої подорожі!
Пропонуємо також:
У моєму
російськомовному
дитинстві були книги
з малюнками чудових ілюстраторів, таких як Володимир Сутєєв, Юрій Васнєцов та інших.
Я дуже любила їх читати і розглядати. Ці казки та оповідання назавжди залишились у моїй душі.
Дитинство моїх дітей - україномовне, і я б хотіла читати їм ці книги українською. Саме для цього
і було зроблено цей сайт.
Більшість казок та оповідань я перекладаю сама, деякі знаходжу в букіністичних виданнях, у деякі, вже викладені в Інтернеті, я додаю ілюстрації.
Валерія Воробйова
- Контакти
Підтримайте наш сайт. ПриватБанк: 5168755457383301, monobank: 4441111134726953
PayPal: anfiskinamama@gmail.com
Напишіть нам про свій внесок, і Ви зможете переглядати наш сайт без реклами.
© 2015-2024 Валерія Воробйова